Відео дня
Путін боїться Трампа і Саміту миру у Швейцарії. Інтерв'ю з російською опозиціонеркою Курносовою про останні заяви диктатора
5 червня кремлівський диктатор Володимир Путін виступив перед головами інформагентств Росії. Поряд із вже звичними пропагандистськими кліше він вимовив низку знакових фраз, з яких можна зробити цікаві висновки. Так, він дуже багато говорив про США і західну військову допомогу Україні та навіть заявив, що не нападав на Україну, а лише хотів "надати допомогу республікам Донбасу".
Зі сказаного можна зробити висновок, що Путін боїться приходу до влади непередбачуваного Дональда Трампа, що його "червоні лінії" вигорають і стираються, що мирний саміт у Швейцарії його по-справжньому непокоїть і що він недостатньо всесильний, аби зірвати його. І цей саміт має шанс стати успішним для України.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловила російська опозиціонерка Ольга Курносова.
– Під час виступу перед головами російських інформагентств Путін зробив цілу низку звичних для нього заяв щодо України, але є нюанси, що привертають увагу. Наприклад, він неодноразово згадував США у контексті підтримки України. Зокрема, за його словами, Америку не хвилює Україна, а політика США може змінитися після президентських виборів, якщо там "думатимуть про зміцнення країни, а не про гегемонію". І, нарешті, Путін заявив, що Штати "терпітимуть" президента Зеленського до весни 2025 року, а потім "поміняють". Чи можна говорити, що за цими словами простежується очікування "другого пришестя" Трампа?
– Якщо надія на когось і є, то, навпаки, на Байдена. Іноді Путін прямо говорить про те, що думає, – що Трамп надто непередбачуваний. І в цьому сенсі для Москви Байден зрозуміліший і більш передбачуваний. Фактично Путін артикулює свій страх, бо Трамп може сказати і головне – зробити будь-що, і це його дуже хвилює.
По суті, така велика увага до США приділяється саме тому, що сьогодні абсолютно незрозумілий результат американських виборів. І ще незрозуміліше, що може робити Трамп у разі своєї перемоги.
Про це багато говорять, але я ще раз нагадаю, що вперше летальну зброю Україна отримала саме за Трампа. Існує думка, що нібито Кремлю вигідний Трамп, але мені здається, це в чистому вигляді кремлівська ІПСО. Навпаки, вони його бояться.
– Ще одна тема, щодо якої висловився Путін, – це дозвіл Заходу бити по прикордонних регіонах Росії, а також постачання Україні далекобійного озброєння. Він заявив, що удари по Росії за участю країн Заходу розглядатимуться як пряма війна проти РФ. Як ви вважаєте, якою насправді може бути відповідь Путіна на цей дозвіл Заходу застосовувати своє озброєння? Чи все ж таки те, що він сказав, – здебільшого блеф та залякування?
– Ми вже чули про стільки червоних ліній, які виявляються спочатку помаранчевими, а потім взагалі стираються. Я звернула би увагу на інше – на успішні удари українських Збройних сил по російських станціях далекого виявлення. І найголовніше – подивіться, як далеко пролетіли безпілотники, і ніхто їх не помітив.
Це нагадує мені посадку літака Матіаса Руста на Красній площі у Москві в 1987 році. Тоді також системи ППО нічого не помітили. І це свідчить про реальний стан справ з російською протиповітряною обороною і багато про що ще. Тому Путін може погрожувати будь-чим і будь-кому, але всі не сліпі, всі бачать, що насправді відбувається і які реальні удари російські збройні сили сьогодні пропускають.
Авжеж, Путін повинен погрожувати, бо цей дозвіл завдавати ударів справді дуже неприємний. Але я нагадую, що, на відміну від Москви, Україна завдає ударів по військових об'єктах, а не по мирних цілях.
– Путін заявив, що Росія не нападала на Україну, а "захищалася", що вона мала право "надати допомогу республікам Донбасу". Він запевнив, що Росія робила спроби "врегулювати конфлікт мирним шляхом". Фактично це спроба виправдати війну. Але чому зараз, на третьому році повномасштабного вторгнення? Що це за знак такий цікавий?
– Мабуть, таки швейцарський Саміт миру дуже незручний для Москви. Занадто багато країн у ньому беруть участь. Занадто багатьом очевидно, що Росія – країна-агресор. Звідси ці безглузді спроби виправдання.
Бо будь-кому зрозуміло, що "надання допомоги" "ДНР" та "ЛНР" шляхом атаки на Київ, перехід кордону з боку Білорусі… Будь-яка людина, яка подивиться на мапу, зрозуміє, де Донецьк і де Київська область.
Але давайте не будемо упускати з уваги контекст. Петербурзький економічний форум у старі, відносно добрі часи називався Петербурзьким міжнародним економічним форумом, але зараз там одні таліби. Можливо, кілька представників африканських країн. Більше нічого міжнародного там не лишилося.
Тому, можливо, ностальгія за старими добрими часами в Путіна іноді трапляється.
– Справді, контекст дуже важливий. І, напевно, наступна фраза Путіна, яку я хочу процитувати, безпосередньо стосується мирного саміту у Швейцарії, який відбудеться у середині місяця. Він закликав не заважати мирному процесу та запевнив, що військові дії в Україні припиняться за 2-3 місяці після того, як США припинять постачання озброєнь. Відомо, що на цьому заході, на жаль, не буде ключових гравців – глав США, Китаю та Саудівської Аравії. Чи вважаєте ви, що це "заслуга" Путіна? Чи причина в іншому? Як, за вашими прогнозами, пройде мирний саміт і який вплив на нього спричинятиме Кремль?
– Не переоцінюймо можливості Путіна. Наскільки я пам'ятаю, на Саміті миру у Швейцарії буде віцепрезидентка США Камала Харріс та радник президента з питань національної безпеки Джейк Салліван. Отже, представництво Сполучених Штатів буде досить серйозним.
Ну і, як то кажуть, курчат по осені рахують. Подивимося на результати швейцарського Саміту миру. Мені здається, що українська дипломатія та особисто президент Зеленський виконали дуже велику роботу для того, щоб саміт вийшов досить представницьким. Все залежатиме від того, який підсумковий документ буде підписаний і на якому рівні.
На мою думку, поки все йде дуже навіть непогано. Саме це викликає дику занепокоєність Кремля.
– Російський газовий монополіст "Газпром" опублікував чи не найгірший за всю свою історію звіт. У ньому фігурують не лише колосальні збитки, а ще й зростання боргів. Аналітики видання The Financial Times дійшли висновку, що "Газпром" не зможе повернути довоєнні обсяги продажів. Все це завдяки санкціям. Чи вважаєте ви, що саме доходи "Газпрому" фактично трансформуються у військові можливості путінської Росії і що саме "Газпром" має стати головною точкою докладання зусиль західних країн, які хочуть зупинити Путіна у його агресивній війні?
– Не забуваймо, що окрім газу, Росія має ще й нафту. Але нарешті ми побачили, що санкції діють. При цьому Путін зруйнував не те, що творив він сам. Нафтові та газові потоки в країни Європи були побудовані ще в Радянському Союзі. Але ця збройна агресія, напад Путіна на Україну зруйнував цю взаємодію, ці товаропотоки, які були.
Але також не слід забувати, що недостатньо зруйнувати економічні можливості Путіна лише за допомогою санкцій. Єдиний шлях справжньої перемоги – це повномасштабна гонка озброєнь. Як свого часу гонка озброєнь підірвала економіку Радянського Союзу, що призвело до падіння комуністичного тоталітарного режиму, так само і сьогодні гонка озброєнь неодмінно зруйнує тоталітарний російський режим.
Тому, окрім санкційної політики, необхідно таки ухвалити політичне рішення про повномасштабну гонку озброєнь. Політичне рішення про те, що лише руйнування, демонтаж путінського режиму може гарантувати систему безпеки в Європі та світі. Це складне та неприємне рішення, але воно має бути ухвалене.