"Непогані гроші за тотальних злиднів": як і навіщо жителі СРСР здавали пляшки

Пункти прийому пляшок і банок в СРСР почали широко з'являтися в 1970-ті роки. Сам процес збору і здачі тари розглядалися як серйозна бізнес-операція, здатна помітно поповнити сімейний бюджет.

Як пише блогер Максим Мирович, "склотара" почала з'являтися в Союзі приблизно з початку 1960-х років. Ціна пляшки становила близько 10% від вартості вина, близько 5% від вартості горілки і половину від вартості пива.

Часто пункти прийому пляшок розташовувалися в одному приміщенні з продуктовими магазинами. Приймальники стежили за тим, щоб пляшки були без сторонніх запахів і етикеток. Навесні можна було часто побачити, як жителі СРСР масово відмивають пляшки просто в калюжах.

"Порожні пляшки в СРСР здавали абсолютно всі верстви населення – за півлітрову пляшку з-під молока в пункті прийому склотари давали 15 копійок, за літрову – 20. П'ятдесят літрових пляшок з-під молока коштували 10 карбованців – червінець при середньорадянській зарплаті у 120-150 рублів і тотальній убогості був цілком непоганими грошима", – пише автор.

Були також і ті, хто ходив по району і збирав пляшки. Через це було звичайним явищем, як бездомні або любителі регулярно випити буквально б'ються за порожню тару.

"Ще в деяких місцях можна було отримати за кілька порожніх пляшок не гроші, а одну повну, така схема була популярна за часів дефіциту", – додав блогер.

Раніше OBOZREVATEL писав, скільки коштували б автомобілі СРСР на нинішні гроші. Наприклад, ЗАЗ-968 коштував би $16 000.