Полозов: Навального можуть заморити, але Захід боїться червоної кнопки Путіна

4 хвилини
30,9 т.
Полозов: Навального можуть заморити, але Захід боїться червоної кнопки Путіна

Голодування російського опозиціонера Олексія Навального загрожує, передусім, йому самому. Режим Володимира Путіна в РФ не похитнуть ні акції протесту, ні навіть смерть політичного опонента, оскільки в країні не досягнута "критична маса".

Навіть якщо реалізується найгірший сценарій із Навальним, Захід не запровадить серйозних санкцій проти глави Кремля, тому що той володіє ядерною кнопкою. Але рано чи пізно режим завалиться під тиском власної ваги.

Таку думку в бліцінтерв'ю OBOZREVATEL висловив російський правозахисник Микола Полозов. Далі наводимо його пряму мову.

Мітинги на підтримку Навального 21 квітня не перевищать за чисельністю січневі акції

Я не думаю, що масовість буде сильно перевищувати ті виступи, які відбувалися відразу після арешту Навального в січні. Ми можемо говорити про декілька десятків тисяч людей, які вийдуть по всій країні. І, схоже, на досить жорстку відсіч з боку влади з використанням силовиків.

У Москві в січні виходило близько 40-50 тисяч осіб, але якщо брати останні 10 років, то максимально в столиці виходило до 150 тисяч осіб. Чи буде така масовість цього разу? Чесно кажучи, у мене є сумніви. Приблизно 40-50 тисяч, може, трохи більше.

Поки не видно, щоб формувалося ядро критичної маси, яка б перевищувала показники мітингів, що відбувалися раніше.

Голодування Навального не призведе до масових протестів.
Чому росіяни не готові масово захищати Навального

Я думаю, що загалом є певна апатія суспільства. З одного боку, люди в більшості своїй не хочуть будь-яких змін, тому що побоюються, що ці зміни зроблять тільки гірше. З іншого боку, є відчуття вивченої безпорадності – виходь, не виходь – все одно нічого не вдасться. Приклад Білорусі є таким негативним для багатьох – що навіть там, де людей у процентному співвідношенні виходило набагато більше, влада змогла їх перемолоти. А що вже говорити про Росію.

Третій момент полягає в тому, що переважна більшість населення все одно не підтримує ліберальні цінності. Для них Навальний не є фігурою, яка здатна повести за собою. Вони вірять телевізору, вони вірять Соловйову, Кисельову. Це не їхній порядок денний.

Що стосується фільмів-розслідувань Навального, то люди сприймають це дуже абстраговано, як щось на кшталт "Ігор престолів". У когось палаци, інші їх викривають, одних садять, інших труять... Для більшості це дуже абстрактний підхід. Це їх не стосується. Вони живуть в іншій реальності.

Навіщо Путін добиває Навального

Я думаю, що тут є певний особистий мотив. Ми прекрасно розуміємо, що, не померши внаслідок отруєння і викривши своїх отруйників, Навальний кинув прямий виклик Путіну.

Тут простежується досить бузувірська логіка: раз тоді не вдалося заморити, отже, зараз вийде.

Це демонстрація переваги над усіма іншими. Так, він може це зробити. І що йому буде? Вкотре погрозять пальчиком?

Ми бачимо, що після подій 2014 року путінський режим перейшов безліч червоних ліній. Перехід кожної лінії – це розширення вікна Овертона, де можна робити більше зло, ніж робилося до цього. Раніше це доводилося робити з осторогою, а зараз навіщо соромитися?

Це буде урок іншим. Ви хочете кинути виклик? Ну, дивіться, як це буває.

Путін хоче заморити Навального в колонії.
Якщо Навальний помре

Припустимо, виникає така ситуація. Це змусить Німеччину зупинити добудову "Північного потоку-2"? Чи США відключать Росію від SWIFT? Чи накладуть ембарго на постачання вуглеводнів? Я дуже в цьому сумніваюся.

З огляду на і без того заморожені зовнішньополітичні відносини, останні події, пов'язані з висилкою російських дипломатів з різних країн і взаємно з Росії, я не думаю, що на поточний момент існують якісь ефективні, але не радикальні важелі впливу на російську владу.

Тим більше, що в будь-якій критичній ситуації режим кидається до червоної кнопки, починає судомно істерикувати біля неї і говорити: зараз я всіх тут розбомблю.

Захід теж цього боїться. І як видно, навіть якщо станеться така сумна подія – сподіваюся, що вона не станеться, – я не думаю, що це якимось чином вплине на російську владу ззовні.

Щодо ситуації всередині країни – ну, Нємцова вбили, ну, люди виходили на марші. Це якось змінило ситуацію? Ніяк не змінило. І тут може бути щось схоже. Будуть якісь марші, мітинги тощо, але немає критичної маси людей, готових щось змінити.

Це означає, що конструкція буде старіти, стиратися, деградувати і певної миті під своєю вагою обвалиться, як це було з Радянським Союзом. Але скільки це забере часу, як це триватиме і до чого призведе – на це питання зараз дуже складно відповісти.

Що робити Навальному

На жаль, тут хорошого виходу немає. Це рішення, яке ухвалює сама людина. Практика голодувань в умовах перебування в колонії застосовувалася і в радянські роки, і зараз. Можна згадати голодування Мустафи Джемілєва, Анатолія Марченка. Якщо з Мустафою Джемілєвим все-таки обійшлося, то Анатолій Марченко загинув після голодування.

У новітній історії ми бачили, що і Олег Сенцов голодував, і Надія Савченко. Якоїсь миті це могло призводити до результату, але не завжди. Сенцов був змушений зняти голодування.

Якщо Олексій вирішив пожертвувати собою і таким чином завершити голодування, не припиняючи його, не здаючись, тут можна сказати, що це вчинок виняткового героїзму. Шкода тільки, що це не призведе до якихось видимих результатів.

РосіяПротести у РосіїПорушення прав людини в РосіїСанкції проти РосіїПівнічний потік - 2ЕксклюзивХолодна війна між Заходом і РосієюНовини РосіїОлег СенцовМикола ПолозовОлексій НавальнийВолодимир ПутінНадія СавченкоМустафа Джемілєв