Блог | Петро I і народ як розхідник, або Рецепт імперії, який Кремль використовує досі
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
У будь-якому довготривалому історичному театрі абсурду є свої улюблені декорації. Коли нинішні мешканці кремля вкотре заводять стару платівку про велике минуле, вони завжди витягують із нафталіну свій найбільш засмальцьований козир. Ім'я йому – петро перший. Пропаганда століттями ліпила з нього геніального провидця, який приніс у дрімучу росію технології, поголив бороди, побудував флот і прорубав вікно в Європу. Але якщо акуратно зішкребти з цієї картини позолоту, відкриється пейзаж, написаний виключно людською кров'ю. Епоха петра – це не прорив у світле майбутнє. Це ідеальний посібник із того, як держава вирішує стати великою, пустивши власне населення на перегній.
Успішність будь-якого правителя зрештою вимірюється тим, скільки людей вижило під його мудрим керівництвом. Що сталося з демографією росії за великого реформатора? Вона просто лягла. За даними переписів тих років, імперія недорахувалася п'ятої частини своїх платників податків. В окремих губерніях відтік населення, яке вимерло або накивало п'ятами від царських інновацій, сягав сорока відсотків. Щоб проспонсорувати нескінченну північну війну, петро запустив безжальний державний механізм, що висмоктував із країни все живе. Головним інструментом цієї утилізації стала рекрутчина. Хлопців загрібали в армію на двадцять п'ять років. На ті часи це був навіть не вирок, а гарантована путівка на той світ. Юнака, який ішов з дому, родичі одразу відспівували в церкві, бо для родини і нормальної економіки він офіційно переставав існувати. Армія перетворилася на гігантську воронку, яка жадібно і методично пожирала найкращий генофонд.
Але якщо на війні люди хоча б розуміли, від чого вмирають, то мирні ініціативи царя виглядали як витончена тортура. Будівництво санкт-петербурга стало еталонним пам'ятником управлінської шизофренії. Ідея втулити столицю в гнилі багновища з нестерпним кліматом могла спасти на думку тільки тому, для кого людське життя дорівнює абсолютному нулю. Десятки тисяч людей зганяли в ці болота. Вони гарували голими руками, спали в крижаній багнюці, мерли від цинги, дизентерії та виснаження. Це фасадне місто з красивими палацами в буквальному сенсі стоїть на кістках безіменних рабів, яких держава навіть не вважала за потрібне ховати. Для царя це був просто дешевий розхідник, баби ж іще народять.А щоб оплачувати цей нескінченний бенкет амбіцій, петро заснував абсолютно інфернальний інститут так званих прибильщиків. Це була ціла армія креативних державних здирників, чиїм єдиним завданням було висмоктування нових поборів. Податком обклали все, до чого змогли дотягнутися: лазні, вулики, носіння бороди, дубові труни і навіть народження дітей. Фінальним акордом стала подушна подать. Якщо раніше гроші збивали з двору, залишаючи селянам хоч якийсь шанс на виживання великими родинами, то тепер податок повісили на кожну чоловічу душу. Саме цей крок остаточно перетворив людей на робочий інвентар, який можна продавати, міняти на собак або програвати в карти окремо від землі.
Головна ілюзія, у яку досі вірять любителі сильної руки, полягає в тому, що петро нібито європеїзував росію. Це абсолютна брехня. Він просто поцупив західний фасад, зберігши всередині найпохмуріші традиції золотої орди. Справжня Європа будувалася через розвиток університетів, появу вільних міст, зростання незалежної буржуазії та захист приватної власності.
петро ж просто найняв іноземних заробітчан, щоб навчитися краще лити гармати і будувати кораблі. Він звів не європейську державу, а велетенську казарму, що тхнула порохом і потом. Усі стани були намертво прикуті до державної галери. Дворяни служили до смерті, церква перетворилася на безвольне міністерство з управління масами, а селян остаточно загнали в хлів. Жодної ініціативи, жодних прав. Тільки доноси, різки та тотальна муштра.
І ось тут ми підходимо до сьогодення. Нинішній мешканець бункера абсолютно відкрито уявляє себе новим петром. путін свято вірить, що повертає історичні території і робить імперію знову великою. Спостерігати за цим тотальним історичним косплеєм було б навіть смішно, якби це не коштувало сотень тисяч життів. Він буквально, крок за кроком, відтворює цей суїцидальний шлях, абсолютно не розуміючи, що декорації давно змінилися. путін запустив точнісінько таку саму воронку утилізації населення. Він ізолював країну від передових технологій, задушив будь-який незалежний бізнес і зараз методично спалює залишки генофонду, кидаючи людей у нескінченні м'ясні штурми заради захоплення випалених квадратних кілометрів чужої землі. Його сучасні здирники вигадують приховані податки, задирають кредитні ставки і знецінюють рубль, змушуючи населення зі своєї кишені оплачувати божевільні геополітичні галюцинації вождя. Як і триста років тому, держава знову перетворила своїх громадян на дешевий мазут для топки уявної величі.
росіяни десятиліттями надривно волали, що вони можуть повторити. Що ж, історія має вельми жорстоке почуття гумору, і вона їх почула. путін зараз буквально це і повторює, холоднокровно пускаючи власну країну під ніж. Але в цьому історичному плагіаті є одна приголомшлива іронія. Кумир нинішнього диктатора колись прорубав вікно в Європу, прокрокувавши по горах трупів. А його сучасний послідовник, використовуючи точнісінько такі самі гори трупів, своїми ж руками це вікно наглухо забиває зсередини. Держава, яка знищує власне майбутнє заради фантомних перемог минулого, приречена. путін тягне економіку до неминучого краху, свято вірячи, що будує велику імперію. Але коли цей картонний фасад остаточно завалиться, під ним не залишиться нічого, крім старих кісток і випаленого поля.
