Огризко: Росія повалилася, на цього лузера ставок більше не буде. Інтерв’ю

Чим довше триватиме дика війна Росії проти України, тим менше союзників серед впливових країн світу залишатиметься у РФ. Згодом клуб симпатиків путінського режиму можуть залишити Китай і Індія. Сьогодні весь світ усвідомив, що Росія "повалилася" і більше не є центром сили. Розвінчані міфи про "другу армію світу", про потужну економічну та технологічну країну. Робити ставки на такого гравця не буде вже ніхто.

Відео дня

В Україні дещо перебільшують значення саміту G20 на Балі, але ключовою подією на ньому стала зустріч президентів США і Китаю. Саме вона визначатиме глобальні зміни у світі, що можна очікувати найближчим часом. Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловив ексміністр закордонних справ України Володимир Огризко.

– Після удару ракетою по території Польщі президент Туреччини Ердоган зробив дивну заяву: він поважає заяви Росії про непричетність до цієї події. Він фактично підіграє Путіну? Чому?

– Насправді тут нічого нового немає. Ердоган продовжує грати в свою гру для того, щоб бути посередині і отримувати від цієї посередницької ролі бонуси як з російського, так і з західного боку.

Тому, думаю, йому зараз зовсім не складно заявити, що це не Росія, що насправді тут російського сліду немає. Для того, щоб, зокрема, продемонструвати свою рівновіддаленість і миротворчість. Але це не дивно. Він робить еківоки то в український, то в російський бік тоді, коли йому це вигідно.

Мабуть, зараз, через певні обставини йому вигідно зробити такий хід. Це ще раз свідчить про те, що особливої чесності там не проглядається. Все підпорядковано його особистим інтересам, але не тому, що відповідає дійсності.

Рано говорити про те, яка там була ракета. Але очевидно, що яка б вона там не була, це наслідок російської війни. Тому сказати, що Росія тут ні до чого – це не об’єктивно. Росія тут до чого, бо саме через те, що Росія обстрілювала українську територію, можливо, на територію Польщі впала українська ракета, хоча це теж важко собі уявити: як українські ракети, що збивали російські ракети, які летять зі сходу, могли опинитися на заході. Хіба що траєкторія цих ракет була зовсім вже дивовижна.

Тому такі заяви насправді нечесні. Вони робляться Ердоганом для того, щоб балансувати між Росією і Заходом.

– На саміті G20 на Балі склалася досить непроста і неоднозначна ситуація. Чи можна сказати про те, що клуб прихильників, симпатиків Путіна залишається досить впливовим на сьогоднішній день?

– Мені здається, що ми дещо перебільшуємо значення цього форуму. Бо так чи інакше ключовою там була зустріч Байдена і Сі Цзіньпіна. Саме ця зустріч і визначатиме у грубих мазках те, що відбуватиметься в найближчій перспективі глобально.

Росія вже не є серед тих гравців, які серйозно на щось впливають. Після першого дня перебування Лавров зник з цього форуму. І це не випадково. Більше ніхто не сприймає Росію як центр сили. Все повалилося. Повалилася ілюзія про те, що в Росії друга в світі армія, повалилася ілюзія, що Росія – економічно потужна країна. Вона такою не є. Повалилася ілюзія, що вона технологічна країна. Вона такою не є. Бо якщо розбирати холодильники і пральні машини на чіпи, все стане очевидним.

Мені здається, що ті самі симпатики Росії не можуть цього не бачити. Це не відповідає їхнім власним інтересам. Вони не можуть ставити на лузера.

Тому мені здається, що це питання тільки перспективи. Чим довше Росія буде продовжувати цю свою дику війну – а те, що це дика війна, учасники Двадцятки чи Дев’ятнадцятки побачили на власні очі, – то таких симпатиків буде все менше і менше.

В кінцевому рахунку жодна країна не хоче себе асоціювати із злочинцями. А Росія сьогодні виступає як глобальний злочинець, який відверто демонструє свої злочини. Тому мені здається, що тенденція Росії і в рамках цієї Дев’ятнадцятки стає все більш і більш негативною.

Китай реально утримується. Індія намагається заробити, але це теж до пори, до часу. А решту країн, що підтримують Росію, навряд чи можна назвати визначальними. І Південноафриканську республіку, і Бразилію. Ці країни на глобальний порядок денний настільки сильно не впливають.