Блог | "Мобілізація економіки" по-путінськи: Росія повертається в СРСР
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Стратегія війни на виснаження, на яку свого часу зробив ставку кремль, тепер працює проти самої росії. Недоімперія не витягує цю війну ні у військовому, ні у зовнішньополітичному, ні в економічному вимірі. Керівництво країни-агресора це відчуває (майже так само, як тварини відчувають наближення землетрусу), розуміє, що "треба щось міняти", кудись бігти, щось робити. Але висновки робить хибні. Терористичний режим вкотре робить ставку на ескалацію війни й готує "екстраординарні заходи". Один із них – "мобілізація економіки". Що це означає?
Насправді чіткого визначення поняття "мобілізація економіки" (або "мобілізаційна економіка") не існує. У нього можна вкладати різний зміст: планове господарство, націоналізацію, переведення підприємств на військові рейки, запровадження продуктових карток чи жорсткий контроль над цінами. Цілком можливо, що протягом найближчих місяців або року недоімперія спробує випробувати більшість із цих рецептів.
Перший серйозний провісник таких процесів уже з'явився. Держдума ухвалила в першому читанні законопроєкт про фактичне запровадження тотального контролю над цінами. Передбачається, що з 1 січня 2027 року уряд зможе контролювати вартість товарів і послуг, які росстат враховує під час розрахунку інфляції. А це означає, що під державний контроль можуть потрапити практично всі соціально значущі продукти – від м'яса й молока до овочів, фруктів і круп.
Що може бути далі? Відповідь підказує економічна історія. Природу, як то кажуть, не обдуриш – у тому числі економічну. Тотальний контроль над цінами майже неминуче породжує дефіцит. Така модель регулювання поступово руйнує сам ринок. Наступним кроком може стати контроль над складськими запасами й адміністративний розподіл товарів. А відтак – карткова система або інші форми нормування споживання. Зрештою логіка процесу може привести й до елементів планової економіки.
Історія свідчить, що запровадження планової економіки – надзвичайно болісний процес, який нерідко супроводжується масштабними репресіями. СРСР почав системно будувати таку модель наприкінці 1920-х років. Для України це означало Голодомор. Чи здатен кремль повторити подібну "спецоперацію" в сучасній росії? Навряд чи. Але наламати дров і зрештою загинути під уламками власних ілюзій – цілком може.
Перехід від ринкової, або навіть частково ринкової, економіки до планової докорінно змінює соціальну структуру держави. Малий бізнес у таких умовах майже не виживає, скорочується середній клас, занепадають цілі галузі економіки. Праця дедалі більше набуває примусового характеру.
До речі, на болотах уже давно побутує "державницька" ідея запровадження шестиденного робочого тижня. Інакше й бути не може: якщо роботодавець не впливає на ціни власної продукції, він втрачає можливість нормально індексувати чи підвищувати заробітну плату. Це своєрідний "військовий соціалізм", який дедалі більше нагадує одну з форм економічного рабства. А характерною рисою такої системи завжди була низька продуктивність праці.
То що ж чекає на недоімперію, якщо вона справді піде цим шляхом? Дефіцит товарів повсякденного вжитку та, звісно, пального (за виконанням цього пункту уважно стежать Сили оборони України). Карткова система розподілу соціально значущих продуктів. Низька продуктивність праці та робота "з-під палиці". Зростання злочинності. А також хвиля репресій проти чергових "куркулів", "непманів" та інших "антинародних елементів". Така собі в'язниця народів суворого режиму.
Усе це може відбутися лише за однієї умови – якщо пострадянські маразматики, які стоять на чолі країни-агресора, встигнуть реалізувати в сучасних умовах рецепти власної молодості. Але зовсім не факт, що вони матимуть для цього час, бо кожен український дрон скорочує життя терористичного режиму.
Ми руйнуватимемо недоімперію і ззовні, і зсередини. Вона вже стогне й смердить палаючою нафтою. Будемо добивати. Тримаймо стрій. Слава Україні!
