Блог | Карфаген має бути зруйнований! Процес пішов
Але лідери провідних країн Заходу ще цього не усвідомили. В них превалює концепція стримування Росії. На жаль, політиків масштабу Рейгана та Тетчер, які вміють ставити геополітичні цілі, серед нинішніх немає.
Михайло Шейтельман, популярний київський YouTube-блогер, який жив й в Ізраїлі, говорив нещодавно, що в певному сенсі Ізраїлю було легше, ніж Україні. Чому? Тому що ісламський світ розділений на двадцять із лишком країн, і не всі вони разом нападали на обітовану країну, так що вдалося побити їх окремо. Ну а згодом із деякими змогли налагодити контакти та укласти договори та угоди – з Єгиптом, Йорданією, ОАЕ. А уявіть собі, якби всі вони становили одну величезну країну?
Який для України практичний висновок із цих міркувань? Простий: Карфаген має бути зруйнований. Ця інвектива Катона означає не тільки наполегливий заклик до боротьби з ворогом, але може бути символом непорушної волі, закликом до боротьби зі злом, зробити добру справу. Саме добру – всьому прогресивному людству вже ясно, що Росія це головне світове зло, джерело постійної небезпеки та загроза життю на землі. І її знищення є добро.
Carthago delenda est – хто тільки не писав про це останнім часом, хто не цитував суворого Катона Цензора, маючи на увазі, що Росія має бути зруйнована. Я й сам неодноразово писав. Це на користь України та всього світу. Більше того, це життєво важливо для демократії та цивілізації. Якщо цього не зробити, Росія знову піде війною на сусідів. Можна довго розбирати причини, але життя давно показало, що у постійній війні з усіма і полягає її національна ідея та сенс її існування.
140 мільйонів
Але що означає її крах? Насамперед – патетичні стогнання про русофобію та геноцид: "Ви хочете знищити 140 мільйонів росіян!?" Ці лицемірні ламентації демонструють дурість і невміння/небажання думати, що, втім, те ж саме. Але не лише це.
До речі, чи ви ніколи не замислювалися про долю населення Карфагенської держави після руйнування її римлянами? Невже всіх знищили чи продали у рабство? Античні історики про це не пишуть, а їм на відміну від російських можна довіряти. Тобто залишилося населення на місці, принаймні більша його частина, як і буває в таких випадках. Сумна доля прусів, що поголовно полегли у боротьбі з німецькими колонізаторами, карфагенян минула. Загалом доля, що спіткала прусів, нечасто зустрічається в історії і хіба що з нечисленними народами, а тут 140 мільйонів.
Тому опоненти, що висувають подібні аргументи, не стільки дурні, скільки гірше: вони свідомо і зловмисно підводять до абсурду, що б'є на емоції, провокативно підміняють суть справи, маніпулюють і перекручують. Як уїдливо пише Наташа Несбітт, популярний автор Фейсбуку: "Що робити зі 140 мільйонами? З'їсти, звісно. А що не з’їм, то піднадкуюю. Якщо ж серйозно, то нічого. Треба дуже хотіти перевернути слова опонента, щоб не помічати різницю між руйнацією, краще безповоротною, російської державності, та персональною долею людей, що територію сьогоднішньої Росії населяють".
І далі наводить приклад Радянського Союзу, який розвалився, але не вимер і навіть навпаки, всі зраділи і підбадьорилися, як от країни Балтики. Або Україна. Тож балаканина про русофобію, расизм, геноцид і голокост це груба підміна смислів і прозора, хоч і брудна, операція відволікання.
Смута, хаос та війна всіх з усіма?
Цим також лякають. Мовляв, під час розпаду Росії така каша завариться, що хоч святих виноси. Але про святість росіянам краще помовчати, та й хто лякає? Здебільшого релоканти-опозиціонери, т.зв. "білі пальта" чи добрі росіяни – це явно невдале визначення Каспарова, але тому й приклеїлося намертво, а нині ще й набуло саркастичного відтінку.
Зрозуміло, чому лякають. Якщо грубо, вони хочуть путінський режим прибрати, але кормову базу зберегти. Звикли, знаєте, в Москві жуювати, не можуть без гарбузового латте та інших культуральних задоволень, а яке ж жуювання без металу Уралу, сибірських нафти і газу, якутських алмазів та інших дарів решти Росії, доходи від експорту яких стікаються в центр, і в Москві крутиться 85% грошей усієї країни. Тому більшість "оппо" горою за цілісність РФ.
Але чи виправдані страхи? Знову згадаємо СРСР: країни, на які він розпався, живуть цілком собі щасливо в міру сил та здібностей і на сусідів не кидаються. Хіба що в Середній Азії трапляються прикордонні суперечки та в Азербайджану з Вірменією проблеми, проте там старі рахунки. Але в цілому підступних планів щодо сусідів не плекають, а якщо чогось і побоюються, то це Росії. Бо де лунали війни? Там, де хтось хотів відокремитися (Ічкерія), або там, де в Росії були імперські інтереси (Придністров'я, Південна Осетія). Та й війни через Карабах вона то роздмухувала, то не могла погасити. Там же, де Росія не лізла (не зуміла, не встигла, отримала в пику), живуть нормально.
Ось і після розпаду Росії нові державні утворення цілком можуть нормально жити. Головне, геть від Москви! А от її саму чекають нелегкі часи. Вона залишиться без фінансових ресурсів, солодке життя закінчиться, проте переважна більшість росіян не відчуватиме до неї співчуття. Вони чудово розуміють, що жили у колоніях Москви, і для цього їм не треба читати книгу "Внутрішня колонізація. Імперський досвід Росії" Олександра Еткінда. Думаю, жителі нових держав багато чого придбають від катастрофи імперії, яка висмоктувала всі соки з провінцій, набагато більше, ніж втратять.
Міжусобиці, кажете? Але навряд чи у Південноросійської (Ростов, Краснодар, Ставрополь), наприклад, республіки виникнуть будь-які претензії до Інгрії, а ось потреба в торговельно-економічних та інших зв'язках з'явиться безперечно. Навіть феодали на місцях загалом наділені прагматизмом і позбавлені здорового глузду, вони зрозуміють, що міжусобиці безглузді і краще домовитися.
Немає жодних підстав вважати, що громадяни Новгородсько-Псковської, скажімо, республіки житимуть гірше, ніж живуть зараз, - гірше просто нікуди, а ось краще може стати. Можливо, деякі новоутворення навіть осяяє крилом цивілізація! Зараз вона рідко залітає за межі Москви та Пітера. Можливо, навіть і таке небачене для Росії диво, як демократія в деяких республіках. Наприклад, у тій самій Інгрії.
Як би там не було, а Україні буде неважко налагодити з ними стосунки, якщо, звичайно, з'явиться таке бажання, у чому я сумніваюся. Але це не має значення, головне, що загрози для неньки вони не становитимуть.
А як же ЯЗ?
До 140 мільйонів нещасного населення захисники єдиної та неподільної додають проблему ядерної російської зброї, яка після початку смути та розпаду РФ може потрапити до рук терористів. Але вона не потрапить до їхніх рук, бо вже в їхніх руках! Терористи сидять у Москві, обстрілюють Київ і регулярно погрожують стерти щось із Землі. Країна, всі ресурси якої спрямовані на терор, зараз одна – і це Росія.
Ах, за її падіння ядерні арсенали потраплять до рук терористів, убивць, грабіжників? Так, можуть потрапити, але зараз вони що, в інших руках? І що якщо перейдуть до рук нових бандитів? Ті загрожуватимуть ракетами Америці? Чи Познані, як зараз? Чи сусідньому барону? Але чи зможуть вони запустити їх, ті ядерні ракети? Для цієї операції потрібні фахівці та взаємодія безлічі військових структур. А чи зможуть хоча б обслуговувати ЯЗ? Це складно та дорого. Чи постараються швидше здати його силам НАТО в обмін на деякі послаблення і допомогу продовольством і медикаментами? А можна й відібрати його силою: з баронами та різного роду ПВК простіше боротися, ніж із державою, яка є членом Ради безпеки ООН.
Так, аргумент про контроль над ЯЗ для виправдання справ з Росією був у ході у минулому і навіть мав підстави. Але після 24 лютого 2022 логіки в ньому не залишилося. Російські ядерні арсенали зараз у розпорядженні таких мерзотників, що важко уявити найгірших. У їхніх руках вони небезпечніші, ніж у руках гіпотетичних господарів тих уламків, на які розпадеться Росія.
Так, її розпад може супроводжуватися будь-якими неприємностями аж до бойових дій. Так, не факт, що Росія піде стопами СРСР і мирно розділиться на десяток нових держав. Але ці ризики менші ніж ті, що вже є зараз. Тому Карфаген має бути знищений.
Чи це реально? Якщо про це так багато говорять, значить, ідея опанувала маси і стає реальністю. Путін, звичайно, дрібний, бридкий і підлий чоловічок, але треба віддати йому належне – він чудовий евтанатор Росії і левову частину роботи з її знищення вже зробив! Навіть якщо він зараз зникне, і нова влада кинеться відновлювати порушене ним, йдучи на всі поступки, повернутись до колишнього відносного благоденства не вдасться. Процес пішов, він незворотний і точку неповернення вже пройдено.
