Бєлковський: війна в Україні закінчиться до весни 2023 року, Росія вже не зможе воювати. Інтерв'ю
Станіслав Бєлковський – він називає себе письменником, а я вважаю його найдотепнішим критиком Володимира Путіна та всієї нинішньої російської дійсності. Сьогодні політтехнолог, політичний радник та публіцист у гостях проєкту "Орестократія". Поговорили про найближче майбутнє Росії з Путіним чи без, про цілі російського диктатора, які постійно змінюються, про російські гроші в європейських владних кабінетах та про закінчення війни.
Добрий день.
– Хотів би поговорити про майбутнє Росії. З України складається враження, що майбутнє Росії – це збільшення закупівель кнопкових телефонів, канібалізація літаків, відсутність якихось нових технологій. Яке ви намалюєте майбутнє Росії в перспективі 3-5 років?
– Кілька років тому спікер нижньої палати російського парламенту, Державної думи В'ячеслав Володін промовив відому фразу "Є Путін – є Росія, немає Путіна – немає Росії". Саме сьогодні ми розуміємо, наскільки ця фраза правильна і точна.
Справді, з відходом Володимира Путіна Росії у її нинішньому вигляді не буде. Російська Федерація такою, якою ми її знаємо сьогодні й останніми роками, припинить існування, що не може мене не тішити. Оскільки цей тип державності і ця модель цілком себе вичерпали і разом із Путіним вони й мають зникнути.
Найближчими роками Росія скуштує всі несолодкі плоди технологічних санкцій, вона залишиться не лише без смартфонів, а й без високошвидкісних ліфтів у будинках, без літаків, без сучасних автомобілів, без ліків, без значної частини продукції сільського господарства. Щойно нам повідомили, що близький друг і партнер Володимира Путіна Геннадій Тимченко, такий впливовий бізнесмен, відмовився від 760 га яблуневих садів, які були предметом його особливої гордості, бо через санкції не може закупити саджанці яблуні.
Тому уявлення про технологічний суверенітет Росії про те, що вона може жити без євроатлантичного світу, – це природно тотальне марення. Хоча Володимир Путін у це щиро вірить. Навіть без поїздів у метро скоро залишаться російські міста, оскільки вагони та потяги російського метро виробляються з активним залученням та використанням західних комплектуючих і замінити їх неможливо.
Тому найближчим часом це буде просто країна, яка деградує у всіх відносинах та напрямках. І технологічний напрямок – лише третій, перші два основні – це моральний та інтелектуальний, цю деградацію ми нині спостерігаємо в повному обсязі.
Путін свідомо знищує Росію. А хоче – весь світ
– Росія повертається у минуле. Ви як письменник, як би оцінили цей регрес Росії?
– Росія не повертається до минулого, минуле повторити неможливо. Будь-які історичні моменти унікальні, зокрема й ситуація, що складається сьогодні у Росії. Жити у шістдесяті роки ХХ століття із технологіями шістдесятих років ХХ століття, звичками та стандартами тих часів, – це нормально.
Жити на початку ХХI століття із технологіями та практиками тих часів – це нереально, це повний абсурд. Тому тут не може бути прямого порівняння з минулим, тому що сучасна РФ виникла як стартап у 1990 році, а не як продовжувач Радянського Союзу. Путін сьогодні намагається фактично знищити Росію у тому вигляді, як вона вийшла з Радянського Союзу. Ось він із цим впорається, знищить її.
– Яким був задум? Вони ж розуміють, що кожен день посилює ситуацію?
– Володимир Путін так не вважає. По-перше, з того часу, як я став займатися психологією несвідомого, я зрозумів, що психоаналітичні методи дозволяють і трактувати, і тлумачити, і прогнозувати політику значно ефективніше, ніж будь-які інші. Оскільки будь-які політики є насамперед людьми зі своєю підсвідомістю.
Ще у березні 2016 року у своїй статті у виданні "Сноб" я висловив припущення, що Путін піде шляхом свідомої руйнації навколишнього світу, обвалення цього світу. Тому що з погляду синдрому нав'язливого повторення, описаного вперше Зигмундом Фрейдом у 1920 році, Путін завжди вигравав на руйнуванні тих систем, яким служив.
Спочатку він виграв на розпаді Радянського Союзу, якому так вірно і віддано служив, ставши дуже значною фігурою у північній столиці Росії Санкт-Петербурзі. Потім він виграв на розвалі власне адміністрації Санкт-Петербурга, в якій він був другою особою після Анатолія Собчака, бо саме крах цієї системи привів його на пост президента Росії. Наразі він має розвалити той світ, який зробив його президентом Росії, він із цим успішно справляється.
На другому рівні Путін досягає повної самотності, оскільки це головна його проблема, він абсолютно самотній. Путінський бункер – це не просто об'єкт нерухомості, це система цінностей та взаємодії з навколишнім світом, від якого Путін абсолютно і свідомо та несвідомо себе ізолював. А оскільки Путін тотожний Росії у власному сприйнятті, то й Росія також має бути повністю ізольована від навколишнього світу.
Якщо ми подивимося на справжні цілі спецоперації на найглибшому рівні, то це обвал того світу, в якому Росія існує, і повна ізоляція, самотність Росії. Ціль два вже досягнута, Росія ізольована. Вийти з цієї ізоляції вона не зможе швидко навіть після відходу Володимира Путіна. Довіра до Росії підірвана, і повернути її разом із ринками, разом із будь-якими каналами комунікації з навколишнім світом буде дуже-дуже складно навіть наступному поколінню російських політиків і людей взагалі.
Щодо обвалення американоцентричного світу, то його не станеться, але Путін шалено і несамовито розраховує на те, що євроатлантичний світ боїться енергетичного та продовольчого шантажу. Зараз енергетичний шантаж ми бачимо, а також бачимо, що у світових елітах є чимало загонів, які закликають до миру з Росією заради припинення різкого зростання цін на енергоносії.
Зернова угода начебто мала запобігти світовому голоду, але зараз Путін розуміє, що він поспішив із зерновою угодою, що потрібно було залишити цей інструмент шантажу, і тому зараз у Самарканді на зустрічі з Реджепом Ердоганом він намагатиметься цю угоду зруйнувати і знову заблокувати вивіз зерна із українських портів. Втім Ердогану це не треба, це не треба нікому у світі, крім Путіна, тому я не впевнений, що у господаря Кремля щось вийде в цьому напрямі. Але в нього немає вибору, його маска занадто приросла до обличчя, він повинен і зобов'язаний вважати себе переможцем і оголосити себе переможцем за будь-якого розкладу.
Тому тут не варто думати, що Путін об'єктивно сприймає ситуацію. Він зовсім цього не прагне, і він вишукує всі факти, які підтверджують його правоту, якщо таких фактів не вистачає, він їх створює. Зараз він сподівається на те, що затероризувавши Захід цими двома видами шантажу, енергетичним і продовольчим, він змусить США натиснути на Україну, і Україна капітулює. У цьому сенсі не так вже й важливо, що відбувається на українських фронтах.
– Ви припускаєте такий сценарій?
– Я особисто цього сценарію не бачу ніяк, але ж ви запитали про Путіна, а не про Бєлковського. Ба більше, я бачу зміни в позиції Заходу, незважаючи на те, що справді певні загони західних еліт не лише за Путіна, але хочуть заплющити очі на те, що відбувається, і забути, як мінімум, про Україну, щоб припинити бойові дії. Але бойові дії важливі не самі по собі, оскільки під час них на сьогодні не гинуть західні люди, крім добровольців, під час них гинуть росіяни та українці, вони хочуть знизити ціну на енергоносія, тобто піддатися шантажу, провести політику умиротворення агресора, що завжди в світовій історії оберталася крахом для тих, хто її проводив.
Ось вийшла програмна стаття Єнса Столтенберга, генерального секретаря НАТО, де все позначено дуже чітко і, на мій погляд, ця стаття висловлює переважну домінуючу позицію західних еліт, що якщо Росія не зазнає військової поразки, то Захід програє у будь-якому випадку. Тому що якщо, наприклад, буде перемир'я чи мир на умовах, які порівняно влаштовують Володимира Путіна, то він вважатиме себе тотальним тріумфатором, а далі вже російські танки підуть кудись на Ригу, Таллінн, Варшаву і проблеми для Заходу вийдуть на зовсім інший рівень, набагато серйозніший.
Немає жодної другої армії світу – це міф
– Який, на вашу думку, ресурс виживання цієї російської машини після всіх пакетів санкцій, після очікуваної відмови від російського газу?
– По-перше, вже сьогодні повністю зруйновано міф про потужність російської армії. Зрозуміло, що жодної другої за силою армії у світі не існує і не існує армії зовсім, оскільки на українських фронтах оборони розбито величезну кількість підрозділів, які не мають до армії жодного стосунку: від Росгвардії до найманців приватної військової компанії "Вагнер".
Загальну мобілізацію Путін провести не може і тому не може оголосити спецоперацію війною. Путін має бути Чудотворцем. Він повинен сам вирішувати всі проблеми, а не перевалювати їх із хворої голови на здорову російського народу. Зі збройними силами все зрозуміло, інша справа, що мають рацію ті аналітики, які вважали, що якщо у Путіна складеться ілюзія військового успіху, а вона у нього складеться, якщо всі погодяться з поділом української території за корейським сценарієм п'ятдесятих років ХХ століття, то він справді може цілком неадекватно оцінювати ситуацію і повезти війська кудись далі на Захід, це зовсім не виключено.
Тому що в кінцевому підсумку він вважає, що його ядерний шантаж ефективний, тому що людина точно не готова вмирати, а російська людина в принципі готова, їй начхати. Головна надія Володимира Путіна – це безмежне терпіння російського народу, це терпіння може бути і існує, але воно не конструктивне терпіння, російський народ не готовий впрягатися за свого лідера і любитиме його доти, доки він удачливий. Коли стане зрозуміло, що Путін невдаха, – буде система тихого та напівголосного саботажу кремлівських рішень.
З технологічного погляду деградація Росії стане цілком очевидною вже навесні чи влітку наступного року. Дуже багато залежить від того, чи вдасться Заходу ефективно імплементувати ембарго на російські нафту та газ, тому що всі ці історії про продаж їх на схід – це також блеф. Їх можна продати Китаю з величезною знижкою, але ці доходи будуть незрівнянні з тими, що Росія звикла заробляти на європейських ринках, це серйозно підірве фінансову стабільність.
Крім того, Росія не може обходитися без західних технологій та обладнання. Навіть якщо взяти верстати, то лише 30% їх виготовляють у Росії, а 70% – західного виробництва. Путін каже, що якесь імпортозаміщення можливе, але справа навіть не в цьому. Він вважає, що його енергетичний шантаж змусить захід зняти або пом'якшити більшу частину санкцій, і тоді питання про імпортозаміщення не буде таким актуальним.
Володимир Путін звик іти від перемоги до перемоги за власними уявленнями. Будь-які тактики він сприймає як тактичний, стратегічний успіх і нерідко помиляється. Те, що здавалося йому тактичним успіхом у тих чи інших ситуаціях, реально призвело до того, що Росія втратила позиції на міжнародній арені та на просторі колишнього СРСР. Володимир Путін не відновлює, а остаточно знищує Радянський Союз, знищує будь-які уявлення про те, що Москва може бути центром консолідації цього простору.
– Ця історія дозволила і Казахстану, і Азербайджану знайти нові вектори, дистанціюватися від Росії.
– Казахські війська зараз беруть участь у військових навчаннях у Йорданії під керівництвом США. Зрозуміло, що навіть китайський шовковий шлях піде в обхід російської території. Казахстан і Азербайджан нарощуватимуть постачання нафти та газу в обхід РФ, заробляючи на цьому додаткові мільярди. Усім зрозуміло, що з Росією не треба зв'язуватися. На словах Китай, звичайно, може поплескувати її по плечу, але ми бачимо, що навіть корпорація Huawei не просто припиняє постачання до РФ, вона релокує своїх співробітників до Казахстану та Узбекистану.
Росія ніколи не заробить у Китаї стільки, скільки заробляла на Європі
– Додам важливий момент: Путін сподівався, що Китай поставить ті технології, які були забанені Європою. Але натомість Китай перетворився на якийсь ломбард, який купує безцінно те, що сьогодні не потрібно в Європі. Ви чули заяви Bloomberg про те, що Китай готовий купувати газ із дисконтом 50%?
– Нафту вони купують вже з дисконтом 30-40%, це, безумовно, так. Тому стільки заробити, як на Європі, Росія на Китаї не зможе ніколи. По-перше, Китай сам у технологічному сенсі дуже відстає від США і потребує сучасних технологій. Тим більше Китай не буде сваритися з Америкою через Росію, оскільки побоюється вторинних санкцій США. Тут вірогідніший сценарій якогось поділу Росії між США та Китаєм, у сенсі розділ сфер впливів.
– У мене два запитання. Перше – що відчують "люди телевізора" через пів року чи рік? Чи зрозуміють, що вони в іншій реальності, король голий і обманює їх?
– Через пів року чи рік – ні, а через два чи три – так.
– Сьогодні це зачепить лише еліту та жителів великих міст?
– Усі зміни у суспільствах починаються з активної творчої меншини, яка становить 2-3% населення будь-якої країни. Не обов'язково, що більшість одразу все зрозуміла. Перед розпадом Радянського Союзу у березні 1991 року 75% населення проголосувало за його збереження. Але еліта вирішила, що йому більше не треба існувати і населенню довелося це прийняти. Так буде і зараз, незалежно від того, як швидко людина з телевізора усвідомлює, де вона перебуває.
– Нещодавно з'явилася інформація, що Михайло Фрідман, уродженець Львова, котрий вважається путінським олігархом, запропонував Україні мільярд доларів в обмін на зняття санкцій. Перед тим була інформація, що приблизно тим самим шляхом, але більш корупційним, йде Дерипаска. Це якась індивідуальна спроба вижити чи це втеча російського капіталу з Москви заради того, щоб зберегти гроші?
– Російський капітал втік із Росії дуже давно. По суті він ніколи там і не з'являвся. Він зароблявся за рахунок російських можливостей, наскладував усе на Заході, і зараз всі ці активи заарештовані. Звісно, всі ці російські олігархи зараз намагаються відмити гроші через Україну.
Першопрохідцем виявився Роман Аркадійович Абрамович, який взяв в обіг оточення Володимира Зеленського. Наскільки я розумію, комунікацію між ними підтримує всесвітньо відомий кінопродюсер та радник Зеленського – Олександр Роднянський. Так би мовити, Абрамович обіцяв, що він зніме усі фільми світу для Роднянського та ощасливить усе оточення Зеленського за умови, якщо поклопочуться за зняття з нього європейських санкцій.
Навіть Давид Арахамія – лідер фракції "Слуга народу" – офіційно дав свідчення в Лондонському суді на користь Абрамовича, що, на мою думку, виглядає досить дивним. Якщо Володимир Зеленський вважає, що всім росіянам потрібно закрити в'їзд до Європи, чому він підтримує Абрамовича?
Потрібно розуміти, що якщо Україна зв'яжеться з російськими олігархами на запропонованих їм умовах, то моральні позиції країни дуже серйозно постраждають. Російські олігархи готові віддати до половини свого майна за розблокування другої половини. Тут і Абрамович, і Фрідман, і будь-хто. Всі йтимуть цим шляхом. І вони, до речі, готові піти у зраді своїй номінальній батьківщині РФ дуже далеко.
Російські олігархи готові до повного краху Росії, аби їх вивели з-під санкцій
– Тобто вони кидають Путіна?
– Днями Угорщина в особі незмінного прем'єр-міністра Віктора Орбана заявила, що вона 15 вересня проголосує за пролонгацію санкцій Євросоюзу проти РФ за умови, що буде знято санкції з російських олігархів – Алішера Усманова, Петра Авена та Віктора Рашнікова. Це означає, що ці три олігархи кажуть, що хай будуть санкції проти моєї країни Росії, аби тільки з мене зняли. Це чиста державна зрада. І тут ми бачимо і навіть угорці зрозуміли, що переборщили, можливо, й самі олігархи це зрозуміли – і ця умова була знята.
Російські олігархи заносять до різних європейських кабінетів великі валізи грошей. Звичайно, вони готові до повного краху РФ, аби їх вивели з-під санкцій, але це ніяк не впливає на Путіна. Він не збирається припиняти війну через це. Впливу на російську політику у всіх цих олігархів сьогодні немає.
– На вашу думку, хто з найближчих соратників Путіна намагається стати на той шлях, яким ідуть Абрамович та інші багаті люди Росії. Хто справді поділяє ту ідеологію, яку постійно сповідує Путін?
– Я думаю, що багато хто, особливо, в силових середовищах поділяють ідеологію Путіна, не тільки в силових, багато великих бізнесменів насамперед серед його друзів. Я думаю, що в уряді більшість поділяє. Це не означає, що після відходу Путіна від влади з тієї чи іншої причини їхня позиція не зміниться. Зараз вона така, просто тому, що їм нікуди подітися. Навіть найменша нелояльність смертельно небезпечна, тому ніхто не припускає її і в думках. Головне і уві сні бути лояльним до Путіна, бо якщо тебе несподівано розбудить слідчий ФСБ, то ти маєш чітко сказати, що "спецоперація Z" йде за планом і скоро закінчиться повною перемогою.
У Росії чотири центри сили, всі звинувачують один одного в невдачах
– Скажіть, що зараз відбувається у силових відомствах Росії? Наприклад, Шойгу піде у відставку, не піде, чи будуть якісь ротації? Бо зараз ми бачимо наслідки якоїсь війни між ФСБ, міноборони та ГРУ, які обмазують один одного якимись нечистотами.
– Хтось має відповідати за погану військову ситуацію, за те, що "спецоперація Z" не настільки успішна, наскільки обіцяли Володимиру Путіну.
– Хоча вона йде за планом, до речі. Це потрібно уточнити.
– Якщо вважати, що мета "спецоперації" – це повна ізоляція Росії, то вона йде за планом. Ізоляція Росії наростає з кожним днем, з цим не посперечаєшся. Там не тільки міноборони та ФСБ, там і Євген Вікторович Пригожин – ватажок усіляких неформальних військ Володимира Путіна, там і Росгвардія, і її командувач Віктор Золотов – колишній начальник охорони Путіна – і взагалі вся ця система колишніх охоронців, які зараз стали дуже впливовими людьми за різними напрямками в Росії, тобто там, як мінімум, чотири центри сили, кожен з яких намагається звинуватити в невдачах решту, а себе вивести з-під удару.
Спецоперацією керує особисто Путін. Функції Шойгу сьогодні дуже обмежені. Зрозуміло, що ні армія не опинилася на рівні очікування від неї, ні всі інші структури. Тут якраз найбільше очок заробив пан Пригожин, бо він показав готовність просто відправляти своїх бійців на забій у промислових кількостях і за рахунок цього завалювати трупами вирішення певних завдань.
– Це по-перше. А по-друге, він вигадав схему перетворення ПВК на кримінальну армію.
– Так було завжди. Знову ж таки, це не є сьогодні якимось окремим самостійним ноу-хау. Крім того, ширяться чутки про те, що там якісь сотні тисяч в'язнів. Ні, там одиниці тисяч. Загалом у Росії 300 тисяч ув'язнених і далеко не всі вони вирушать на війну.
Шойгу зараз зняти неможливо, бо це було б визнання неефективності його зусиль, тож усі залишаться на своїх місцях. Він же не визнає невдач загалом, тому він не повинен визнавати невдач на рівні своїх підлеглих, а головне – не повинен розчаруватися у своїй кадровій політиці. Він має бути впевнений, що всі його призначенці найкращі з можливих. Якщо Шойгу приберуть, то з підвищенням, наприклад, він буде віцепрем'єром із "спецоперації Z". Тому що "спецоперація Z" – це національний проєкт гігантського масштабу і вимагає окремого віцепрем'єра.
Нічого якісно в цьому сенсі не зміниться, тому що щойно пройшли на Далекому Сході навчання "Схід 2022", які Кремль теж активно рекламував, особливо щодо участі в них десяток якихось країн на чолі з М'янмою. Там саме військовий переворот незадовго до початку "спецоперації Z", і Росія виявилася однією з небагатьох країн, яка підтримала переворот і поставила якісь озброєння. Ці навчання показали, що російська армія не придатна до бойових дій у сучасних умовах. Сучасна війна – це онлайн війна, де переважають всякі безпілотні засоби та надточне озброєння, а маси артилерії та танків – це позавчорашній день, який нікому не потрібен.
– Ми з вами бачили Путіна з аналоговим біноклем десь шістдесятих-сімдесятих років, який десь "романтично" та "мудро" вдивляється в далечінь. Тобто де онлайн, а де бінокль 60-х років.
– Цілком правильно. Путін взагалі не користується інтернетом. Як може людина, яка не користується інтернетом, керувати ефективно в сучасному світі хоч чимось, не кажучи вже про війська та великі битви. Тому навчання показали, що армія не реформована навіть у цій ситуації, навіть не намагається вдати, що це якесь сучасне військо, придатне до вирішення серйозних військових завдань. Тому міняй Шойгу, не міняй – нічого в цьому сенсі не зміниться.
Жителі окупованих районів уже розуміють, що Росія може піти.
– У вас є розуміння, коли закінчиться війна?
– Залежно від того, що ми розуміємо під війною. "Спецоперація Z" як війна Росії із Заходом закінчиться через кілька років, коли Путін з тих чи інших причин піде від влади. Тоді прийде його колективний наступник і буде оголошено перемир'я, почнеться пошук шляхів до миру.
Війна у гарячій фазі, тобто на українських фронтах, закінчиться тоді, коли буде повністю вичерпано ресурси її продовження. На мій погляд, це станеться навесні 2023 року. Але це дуже неточна оцінка, і я на ній не наполягаю, оскільки ситуація змінюється щодня.
– Що станеться навесні? Це ж не просто припинення, це буде взяття якихось територій, яких саме?
– Знову ж таки все змінюється, тому ми не можемо нічого достовірно передбачати. Наразі на 4 листопада Росія планує так звані референдуми у "ДНР", "ЛНР", Херсонській та Запорізькій областях з метою легітимації анексії територій, приблизно 22% території України. Чи вийде це у Росії чи ні – невідомо, бо якщо успіхи Збройних сил України в контрнаступі будуть досить значними, то не вийде. Вже сьогодні жителі зайнятих пів року тому районів Харківської області розуміють, що Росія може піти, а Україна повернутися, і тому поспішати на якийсь референдум про відокремлення України не треба, психологічна знову ж таки сторона важливіша навіть за предметну. Не відповівши на запитання, чи будуть референдуми з анексією чи ні, ми не можемо робити такого міркування. Зараз можемо щось прогнозувати лише короткими перебіжками.
– Генсек НАТО у своїй статті сказав, що Росію треба перемогти. Що, на вашу думку, розуміється під цими словами?
– Перемога над Росією – це перемога за українськими критеріями, тобто повне виведення російських військ із території України.
– Зокрема з Криму та Донбасу?
– З Криму – це нереалістично. З решти територій – це цілком реалістично.
– Це може статися навесні? Чи це трирічна історія?
– Це дуже грубе припущення, я не наполягаю на цьому. Мені здається, що просто до весни буде вичерпано всі ресурси для продовження війни, вона стане неможливою через знемогу всіх учасників, але передусім – Росії.
– Ви сказали, що НАТО має перемогти Росію остаточно. Це процес двох-трьох років. Про що йдеться?
– НАТО має перемогти Росію остаточно. Я маю на увазі євроатлантичний світ. Він повинен показати, що ставка на його обвалення була неправильною, і що, опинившись у технологічній, економічній і навіть культурній ізоляції, Росія програла цю війну. Це станеться найближчими роками. Інша річ, що Путін, якщо він буде живий і при владі, цього не визнає, тому конвульсії цієї системи триватимуть ще деякий час.
Путін спить під впливом препаратів
– Путін може опинитися на лаві підсудних, чи це нереалістичний сценарій?
– Незалежно від ступеня реалістичності цього сценарію – не має значення. Важливо, що він якимось боком пішов від влади і дав дорогу молодим, своєму колективному наступнику. Поки що найпереконливішою фігурою виглядає нинішній прем'єр-міністр Михайло Мішустін, на якому світ клином не зійшовся.
Для мене міркування про те, буде Путін на лаві підсудних або не буде – глибоко третьорядне. Міркування про трибунал відволікають від головного – коли ж постленінська колода буде прибрана зі стовпової дороги історії, зокрема і російської.
– Ви розповідали в інших інтерв'ю, що Путін погано спить. Чи є у вас якісь уявлення про те, що зі станом його здоров'я?
– Про те, що Путін погано спить, він розповідає сам постійно, тому тут немає жодного ноу-хау. Він страждає на безсоння і взагалі сон для нього проблематичний. Прибувши на Східний економічний форум у Владивостоці, перше, що він сказав, – це те, що спав у літаку дев'ять годин. Очевидно, що для нього це дуже важливо. Причому він був ще у загальмованому стані на цьому засіданні форуму, це було добре видно на відео. Зрозуміло, що він дев'ять годин спав не просто так, а під впливом якихось препаратів, які не припинили своєї дії, коли він вийшов із літака та вирушив на засідання форуму.
У нього синдром неспокійних ніг – давно відомо. Але ці всі міркування про те, що в нього рак, що він уже однією ногою в могилі, я не вважаю їх відповідальними. Ми все-таки бачимо людину, яка досить активна, яка постійно переміщається, ходить, говорить і вона не розвалюється на ходу.
– "Спецоперація Z" не тільки очистить світ від російської дійсності, але перезавантажить інститути безпеки в усьому світі і прочистить мізки європейським політикам. Ви бачили поведінку Шредера, Меркель, Шольца спочатку як людей явно залежних від російських ресурсів і не бажаючих якось конфліктувати з Путіним. Наскільки сильно змінилася ситуація?
– Вона змінюється кардинально, не лише у сенсі оцінок залежності від Росії, а в сенсі самої філософії споживання. Тому що останні десятиліття світ жив у режимі, коли надмірне важливіше за необхідне, коли тобі не потрібен якийсь представницький автомобіль, але ти все одно купуєш, хоча тобі й їздити нікуди на ньому. Зараз у світу різко знизиться рівень споживання надлишкового, все сконцентрується на споживанні необхідного, тому вже немає нічого страшного в тому, що у Швейцарії та Угорщині обмежують 19 чи 20 градусами температуру у житлах. Для чого більше? Світ перестане біситися з жиру, і це набагато важливіший результат, ніж, скажімо, ті чи інші локальні відносини європейських лідерів із Путіним.
– Тобто ми можемо подякувати Володимиру Володимировичу за таку дуже яскраву просвітницьку виховну місію для всього світу?
– Безумовно, в різних аспектах. Він не лише врятував Тайвань від Китаю, оскільки тепер будь-якому Китаю зрозуміло, що захопити Тайвань швидше просто не вдасться. Це набагато складніше завдання, ніж для Росії захопити Україну. Взагалі Путін показав, що олдскульні збройні сили аж ніяк не є таким потужним аргументом у сучасному світі, як він стверджував і власне формально продовжує стверджувати донині.