Владислав Іноземцев: Думаю, Росія попала дуже серйозно. Не так, як раніше
OBOZREVATEL публікує другу частину бесіди з доктором економічних наук Владиславом Іноземцевим. У першій частині інтерв’ю Владислав Леонідович розповів:
– чому російський президент не в змозі контролювати ситуацію в Росії;
– через що він розв’язав апріорі програшну для РФ війну;
– чому західні санкції виявилися такими болючими для російської економіки.
У другій частині інтерв’ю наш співрозмовник:
– розмірковує про те, чому західні санкції об’єднали російську еліту замість того, аби створити передумови для палацового перевороту;
– визначає найбільш вразливий санкційний тригер для російської економіки;
– пропонує варіант створення фонду репарацій для України в розмірі 350 млрд дол.
Західні санкції об’єднують російську еліту. А куди тікати, всіх же обскубуть…
– Що мусить відбутися, аби російська верхівка спробувала скинути Путіна?
– На мій погляд, його оточення повинно розуміти, що буде далі. А оце незрозуміло, адже… Ось ви говорите: Путін – воєнний злочинець. Блискуче! Але це, по-перше, ніде не сказано. За винятком українських засобів масової інформації (15 березня Сенат США одностайно схвалив резолюцію, яка засуджує Путіна, як військового злочинця – Ред.). Захід не вважає його воєнним злочинцем: із воєнним злочинцем двічі на тиждень президенти Франції та канцлери Німеччини не балакають. Це ніде офіційно не оголошено, трибуналу за злочинами в Україні нема.
– Якийсь процес у Гаазі почався, але там, здається, розглядають окремі злочини, а не кампанію загалом…
– …так-так, я бачив – це засідання Міжнародного суду ООН. Розглядають питання про агресію проти суверенної держави й окремі претензії та заяви.
Захід може сказати, що Путін – воєнний злочинець, а, приміром, Медведєв чи Наришкін – не злочинці. Мовляв, у вас в Росії одна така "видатна" людина, але є і друга частина керівництва, яка також задіяна, проте вони нікого не вбили. Не наказали вбити. Це могло б створити лінію розколу, породити підстави для виникнення напруги. Замість цього Захід оголосив усіх членів Радбезу підсанкційними особами: і Путіна, і Медведєва, і, вибачте, навіть міністра фінансів. Прекрасно! Він сидіть у Раді безпеки? Сидить: через свою посаду мусить. Тому він також під санкціями. Цей момент, як мені здається, сильніше об’єднує російську еліту, бо вона розуміє: ну а куди тікати? Усі ми тут, усіх нас обскубуть, нікого нікуди не пустять, заарештують, виженуть тощо.
На мій погляд, було б розумним задуматися, як цей курс змінити. Навпаки – не вводити санкції проти олігархів: вони ні на що не впливають. Абсолютно! Жодних путінських гаманців у Абрамовича немає. У Путіна, гадаю, є спеціально навчені люди, котрі тримають його гроші. Пам’ятаєте, було міжнародне розслідування, пов’язане із офшорними компаніями, у результаті якого випірнув такий собі віолончеліст пітерський, Ролдугін, із кількома мільярдами доларів?
– Так, звісно.
– Музикант. Хто-небудь чув про Ролдугіна-мільярдера раніше? Ніхто. А він раптом бац – і виник! От у нього, швидше за все, справді гроші Путіна, а зовсім не в Абрамовича чи Дерипаски. І скільки таких ролдугіних, ніхто не знає.
Мені чомусь здається, що, навпаки, олігархи більше за всіх втратили, для них ця ситуація дуже неприємна. Але замість того, щоб почати змінювати щось, їх саджають у той самий кошик і кажуть: "Забирайте свої гроші, йдіть до свого Путіна!". Вони й підуть. І тільки міцнішим його зроблять.
Якби мета була у будь-який спосіб режим змінити, слід було б оголосити Путіна воєнним злочинцем офіційно, вимагати його видачі і говорити про те, що ми маємо претензії до Путіна і, можливо, ще до очільника Генштабу РФ Герасимова, умовно кажучи, до десяти генералів авації, що бомбила Маріуполь, якихось капітанів, котрі розстріляли дитбудинок, а до решти претензій не маємо. Видайте нам їх у Гаагу, і все зміниться…
Головний удар санкцій – по Центробанку РФ
– Багато хто в Україні вважає, що санкції Заходу декоративні…
– …ні, неправда…
– У чому їхня ефективність? Арештувати яхту російського олігарха Усманова, звісно, важливо, але це жодним чином не вплине на ситуацію…
– …ні-ні, я саме про це й говорив: арештувати яхту Усманова, відібрати клуб "Челсі" в Абрамовича…
– …будинок – у Соловйова…
– Якусь ізраїльську віллу ще в когось – це ні на кого жодним чином не впливає. Але цього разу можу сказати вам відверто: ніхто в Росії таких жорстких санкцій не чекав. Узагалі ніхто. Можливо, якби Київ капітулював за 24 години, були б лише байденівські санкції проти семи російських банків, ну ще, ймовірно, санкції проти Путіна особисто, які нікого не хвилюють. І все. Але Київ не здався, війна триває три тижні, і кожного нового дня цивілізованому світові на це потрібно відповідати. Санкції почали збільшуватись, як снігова лавина.
Я сказав би так: головний удар – по Центробанку РФ. У росіян відібрали приблизно 340 млрд дол резерву, що зруйнувало курс. Зараз його з останніх сил тримають, і не вельми зрозуміло, яким він буде далі. Коли ти не даєш населенню можливості купити долари, ти не знаєш, який курс. Тобто ви продаєте підприємствам долари для експортних банківських операцій за тим курсом, що більш-менш визначений, а скуповуєте у експортерів 80% виручки. Отже, фактично ви повернули ситуацію 90-х років із відносно регульованим валютним курсом. Але з іще більшими обмеженнями для приватних осіб. У будь-якому раразі цілком вірогідно, що Путін піде на те, аби не віддавати борги західникам, принаймні, тим, котрі вкладалися в рублеві облігації. Уже де-факто заборонено розраховуватися за російськими внутрішніми облігаціями з нерезидентами, тобто там уже термін минув.
Але поки розрахунки за російськими корпоративними євробондами тривають. І, швидше за все, 4 квітня черговий випуск російських єврооблігацій так чи інакше буде погашений. Та навіть якщо ці гроші віддадуть, ми все одно розуміємо, що фінансове становище в РФ надзвичайне. Криза спричинятиме багато проблем для бізнесу, оскільки почнеться серйозна інфляція, усі контрагенти вимагають передоплату. Дуже багато контрактів зривається, дуже багато не виконується через зрив логістики. Великі компанії не возять товарів морем, вантажівки стирчать на кордоні з Польщею і Литвою.
Що ми побачимо – як наслідок? Дуже високу інфляцію – 30, можливо, 40%, курс близько 150 рублів за долар, на це накладаються санкції щодо авіапростору – закриття перельотів. Зрозуміло, що жодних відпусток у людей не буде, хоча народ тільки-тільки подумав, що вже й коронавірусні обмеження закінчуються, можна знову жити нормальним життям… Узагалі, це буде великий і дуже серйозний облом для економіки.
Ще важливіше те, що компанії масово йдуть з Росії: такого теж ніхто не передбачав. Але проблема ж не в тому, що більше не будуть продавати годинники Сartier, валізи Louis Vuitton та одяг фірми Zara. Проблема в тому, що не надійде величезна кількість комплектуючих, від яких російська економіка катастрофічно залежить. Це обірве виробничі ланцюжки і різко здійме ціни на ці товари – на будь-які запчастини, картриджі для принтерів, усіляку оргтехніку, типографську фарбу… У Росії не виготовляють великої кількості нібито не надто важливих товарів, але вони не здаються важливими лише доти, доки їх без проблем можна придбати за кордоном. Їх простіше було купити, ніж зробити, і зараз санкції створять величезну проблему.
– Вибачте, але це ж легко обійти. Пригадуєте, як свого часу возили "запрєщонку" – заборонені в РФ продукти харчування? Ну, возитимуть через Казахстан: це проблема місяця-двох.
– Ні, я так не вважаю. Через Білорусь возили, наприклад, європейські помідори, які Росія заборонила купувати, а не Євросоюз заборонив продавати. До того ж на помідорах не написано, де їх вирощували. А тепер країни Заходу забороняють імпорт у Росію, і з ними так неформально не вийде домовитися, та й на кожному картриджі зазначено "виготовлено компанією Canon", і це теж про щось свідчить. Фірмові товари до Росії не доїдуть. Пам’ятаєте, скандал був, коли в Крим притягли російські турбіни, зроблені за ліцензією Siemens? І скандал був дуже гучний, оскільки це, звісно ж, відкрилося. Ось чому я думаю, що таким чином обійти санкції буде вкрай складно. Компанії, які йдуть з ринку, зроблять усе можливе, аби їхня продукція туди не "протікала".
– Чому принтери не можна ввозити через той самий Казахстан?
– Послухайте, дуже добре відомо, скільки Казахстан зазвичай закуповує принтерів. Якщо раптом виявиться, що та кількість збільшиться вшестеро, стане зрозуміло: час це припиняти. У будь-якому випадку складніше буде – в багато разів.
Ці санкції дуже суттєві. Я не до кінця упевнений, що все складеться з нафтою, що це справді потужний удар. Але навіть те, що вже зроблено в інших секторах, – це дуже, дуже відчутно.
При цьому, знову-таки, якщо створити той самий міжнародний трибунал, він отримає дуже потужний важіль впливу на ситуацію і, приміром, зможе передати Україні ці 350, плюс-мінус, млрд дол, заарештованих у ЦБ РФ: ці гроші, на мою думку, повинні надійти у фонд репарацій. Саме слушний момент: у Женеві 31 рік поспіль працювала організована ООН Комісія з компенсацій (UNCC), що підрахувала збитки, нанесені економіці Кувейту від вторгнення Іраку в 1990–1991 роках. 9 лютого Ірак виплатив останній транш компенсацій, що в сумі становили 52,4 млрд дол. Справу закінчили, люди вже збирали речі. Тепер можна цю комісію не закривати – нова робота на черзі…
– Хороша ідея...
– Треба домагатися цього. Це суттєві гроші. Американці виділили 10 млрд дол на допомогу Україні, але це 10 млрд, а тут разів у 20, 30 чи 40 більше. Я думаю, що Росія попала дуже серйозно. Це не ті санкції, що були раніше. Навіть близько! Їх відчують усі!
– Давайте переведемо наслідки санкцій у якусь якісну оцінку, зрозумілу простим людям. Пам’ятаєте гіперінфляцію в Україні у 1993 році, коли за місячну зарплатню через 30 днів можна було купити лише буханець хліба…
– До такого ці санкції не призведуть. Тодішня гіперінфляція була наслідком пострадянської структури економіки. Навіть у Венесуелі, де зараз зовсім гаплик, до якого товариш Чавес зі своїм наступником Мадуро впевнено крокували років 15, усе довкола руйнуючи.
Інфляція в Росії, прогнозую, опиниться цьогоріч у вилці між 30 та 40%.
– Але долар на чорному ринку сьогодні, здається, коштує 300 рублів.
– Ні, близько 150. При цьому скільки коштує долар, несуттєво. Бо коштував, приміром, пакет цукру чи кілограм гречаної крупи 120 рублів. Виробляють її десь в Алтайському краї: тракторист їздить полем, збирає ту гречку, а потім її обмолотять, підсмажать і везуть у крамницю. Долар там ніде не ночував, хоча народ, звісно, підвищить ціну – вона буде вже не 120, а 150. Можливо, 160. Але гречка не буде коштувати тисячу: для цього нема особливих передумов. Треба, щоб люби мали змогу її купити.
На відміну від 90-х років, коли Центробанк Росії друкував гроші тонами, сьогодні це робити ніхто не збирається. Проста людина побігає по знайомих, позичить щось, потім гроші знову скінчаться… Люди почнуть їсти менше гречки, але вони витримають.
Навпаки, якщо ми згадаємо ситуацію перших післядонбаських років (2014-й, 15-й, 16-й роки), то курс долара виріс приблизно вдвічі. Він був десь 33 рублі році в 11-му, а тоді бабах – і став 70 з копійками. Чи 68. Але ціни на продукти харчування за цей час зросли на 10–15%. І те, що вони підскочили минулого року відсотків на 20–25, сталося саме тому, що виробники не могли більше терпіти. Кілька років терпіли фактичну відсутність зростання цін, а тоді, щойно люди в більшості своїй стали трохи краще заробляти, вони одразу ж ціни підвищили. Тому, якщо грошей у людей немає, то нема і зростання цін. Можливо, якщо ви підвищуєте ціну на газ, то й комуналка ваша зростатиме, але це централізоване підняття тарифів. Однак щоб масово ціни злетіли вгору удвічі… Ні. Так не буде.
– Тобто ви хочете сказати, що пересічний росіянин не відчує погіршення життя у півтора рази? Чи його життя усе-таки стане гіршим?
– Стане гіршим, але навряд чи рази у два. За останні вісім років його життя погіршувалося, умовно кажучи, відсотків на три-п’ять щороку. Доходи реально знижувалися. Та ось зараз вони можуть впасти на 20%, що помітять усі. Звісно, влада спробує підвищити пенсії та виплати, щоби зменшити удар по своїх електоральних групах підтримки, підприємство якесь може збільшити зарплатню… Але при цьому буде багато безробітних, само собою. Буде багато проблем на ринку праці, адже напевно почнеться масовий відтік мігрантів, яких у Росії чимало і які працюють на всіх дешевих роботах. І гроші надсилають у свої країни. Коли рубль знецінився удвічі, в 14-му і 15-му, багато хто виїхав. А зараз, гадаю, потягнуться ще більше, бо одна справа – працювати за 40 чи 30 доларів на день, а інша – за 10.
Гірше буде, але говорити про те, що РФ повернеться у 90-ті роки, – велике перебільшення.
Далі буде
З третьої частини інтерв’ю ви дізнаєтесь:
– як довго Путін зможе підтримувати свою армію в умовно боєздатному стані;
– чи відхопить Китай у Росії шматок її території;
– чи потрібно Україні в ЄС та НАТО?