Блог | Візит Макрона до Москви та Києва: цілі французького лідера
На тлі російської загрози Україну продовжують відвідувати світові лідери: у вівторок, 8 лютого, з візитом до Києва приїхав президент Франції Еммануель Макрон та закликав до дотримання Мінських домовленостей. За день до візиту до Києва Макрон побував у Москві, де зустрівся з президентом Росії Володимиром Путіним, який заявив, що вважає "можливим" розглянути "низку пропозицій та ідей" французького колеги щодо деескалації ситуації навколо України.
Для Києва візит Макрона – дуже важлива подія не лише через дати та обставини, але й з погляду історії, оскільки це перший візит чинного президента Франції до України, також це перший візит французького лідера до Києва з часів короткого візиту Франсуа Олланда у 2015-му (спільно з канцлером Німеччини) та перший плановий робочий візит президента Франції до української столиці за 24 роки.
Серед іншого, Макрон привіз до Києва 1,2 млрд євро фінансової допомоги, але, звичайно ж, найважливішим тут є ініціативи Парижа зі зняття напруги на кордонах та отримані в Москві сигнали з цієї теми. У чому полягає "формула Макрона"? Деталі досі невідомі, проте вже ясно, що, в цілому, йдеться про чергову спробу отримати від України поступки і реалізувати Мінські угоди. Хоча ще тиждень тому секретар РНБО України Олексій Данилов заявив, що Мінськ-2 нездійсненний і призведе до руйнування країни, натомість він пропонує підписати новий документ. Проте Макрон після переговорів із Зеленським сказав про готовність Києва реалізувати домовленості 2014-15-х років.
Малоймовірно, що у Кремлі покладають особливі надії на останні кроки Франції, адже її попередні спроби дати Москві чого вона хоче не увінчалися успіхом. До того ж ініціативи Макрона щодо перезавантаження відносин ЄС і Росії, як, наприклад, минулорічна пропозиція відновити саміти ЄС-Росія, не знайшли достатньої підтримки в Брюсселі і тому в Москві французький президент може і не виглядає ізольованим, але й не є ефективним мостом для вирішення вкрай складних дилем. Окремо варто зазначити, що без німецького канцлера Олафа Шольца переговорна позиція Макрона в Москві була ще глибше ослаблена.
Однак, хіба й у Макрона, і у Путіна, немає причин бути активними на дипломатичному фронті незалежно від рівня впевненості у їхньому подальшому прогресі? Вони є. Щодо Путіна, то завдяки інтенсивним переговорам з Парижем Москва виграє час для стягування своїх військ поблизу України, чим піднімає ставки та збільшує тиск на Київ і його західних партнерів. Ще це показує відкритість Кремля до діалогу і, відповідно, бачиться багатьма в ЄС як вікно для просування нових дипломатичних ініціатив, а також як привід для відмови від постачання зброї Україні, щоб не призвести до ескалації.
Крім того, Путін розділяє Захід, бо відбувається зіткнення прихильників жорсткішого і м'якшого підходів у контексті вибудовування відносин з Росією та реагування на складну ситуацію навколо України.
У французького лідера свої цілі. Через два місяці у Франції відбудуться президентські вибори і Макрон точно не хоче взяти в них участь у момент масштабної ескалації бойових дій між Росією та Україною, через що і так підвищена інфляція, особливо ціни на товари та послуги у сфері енергетики, можуть різко підскочити й сплутати всі карти кандидатам у гонці за крісло глави держави.
Важливо й те, що Франція головує в Раді ЄС у цьому півріччі і це вимагає від неї ще активнішої участі у формуванні політики блоку. Та й після відходу Ангели Меркель з посади німецького канцлера після 16 років на посаді у Макрона з'явилася унікальна можливість проявити себе як лідера Європи. Тому від мирних ініціатив Макрона чекати швидких та особливо позитивних результатів не доводиться, скоріше тут відбувається безперспективне розтягування переговорного процесу.
