Війна з Росією може тривати 30 років, Путіна здатна зупинити єдина річ: інтерв’ю з Портниковим
Імовірність широкомасштабного вторгнення Росії в Україну існує, але про невідворотність цього не йдеться. Безліч меседжів країн Заходу щодо підтримки України є знаком солідарності та фактично фактором стримування для агресора.
Проте, допоки Кремль не планує відводити свої війська з України, всі формати переговорів будуть неефективними. Конфлікт може тривати тридцять років.
Таку думку в ефірі телеканалу OBOZREVATEL висловив публіцист, журналіст Віталій Портников (щоб переглянути відео, доскрольте до кінця цієї публікації).
– Як заявила пані посол України в США, Україна для Путіна – не кінцева мета, він може піти далі. Чи дійсно йдеться про всю європейську демократію? Яка мета агресора?
- Чесно кажучи, ми не знаємо, куди Путін може піти далі, тому що він ще до України не дійшов. Усі ці розмови про те, куди він може піти далі, варто починати після того, як ми зрозуміємо, яким буде масштаб дій проти України.
Мені здається, що цілі визначені: колишні радянські республіки, які не можуть бути учасниками НАТО, колишні соціалістичні країни, які не можуть мати на своїй території озброєння, поставлене після 1997 року. Це те, що говориться у пропозиціях Путіна до Північно-Атлантичного союзу.
Але наскільки це можна зробити реально? Я не впевнений. Це під великим знаком питання.
– Відбулася зустріч представників членів "нормандського формату", під час якої знову було зазначено, що ми повинні дбати про режим припинення вогню. Але знову щоденя ми продовжуємо констатувати обстріли. Це винятково дипломатичні декларації?
– Звичайно. Який може бути сенс у "нормандському форматі", коли в Росії не збираються відводити війська з окупованих територій, коли в Росії не збираються відмовлятися від самого інструменту "народних республік"?
Це все димова завіса. Такі перемовини можуть іти десятиріччями.
Я хочу нагадати, що всі інші конфлікти на пострадянському просторі тривають уже тридцять років. Цей теж може тривати тридцять років.
– Ми постійно чуємо: допоки говорять дипломати, повномасштабного вторгнення не буде. Але люди втомилися гадати на цій кавовій гущі. Як ви вважаєте, це взагалі можливо чи ні?
– Я вважаю, що це можливо. Людям треба навчитися з цим жити. Це може тривати не місяцями, а роками. Ми ж якось навчилися жити з конфліктом на Донбасі, з постійними обстрілами, з загибеллю людей. Це просто посилилося після 2019 року. Не могло не посилитись, тому що в Москві вважають, що в нас слабка влада.
І коли ми врешті-решт зможемо цю владу змінити, коли на чолі країни не буде Володимира Зеленського, ми повернемося до ситуації до 2019 року. Але до ситуації до 2014 року повернемося ще нескоро.
– До нас їде прем’єр-міністр з Польщі, зараз у нас на території урядовці з Канади. Це що? Наші міжнародні партнери намагаються визначитися, як вони діятимуть після можливого вторгнення?
– Вони показують, що вони солідарні з Україною. Це така колективна солідарність. І це єдине, що може зупинити Володимира Путіна і його план.
Як бачимо, Росія почала діяти набагато обережніше, коли стало зрозуміло, що ця солідарність існує. Вони продовжують її проявляти. Вони зрозуміли, що це дієвий інструмент.
– А те, що дипломати покидають установи в Україні? Це наголошення на меседжі, що вторгнення можливе?
– Ніхто не заперечував імовірність вторгнення. Просто імовірність – це не є невідворотність. Це треба розуміти.
– До нас везуть летальну зброю літаками. Чи може це зупинити агресора?
– Для цього все і робиться. Всі ці заяви, всі ці обіцянки ввести пекельні санкції, вся ця готовність збільшити кількість зброї в української армії і таким чином збільшити кількість жертв країни-агресора – все це робиться, щоб імовірність не стала невідворотністю. Так і має діяти відповідальна сила, якою є Північно-Атлантичний союз.
– Українців уже готові приймати як біженців. Прихисток нам обіцяють наші сусіди.
– Це абсолютно нормально для цивілізованих країн, які просто вважають, що вони мають бути готовими в разі, якщо відбудеться війна. Безглуздим було б, якщо б вони не діяли, про це не думали, а потім із цим зіткнулися. Я не розумію, про що ми взагалі говоримо. Це логічні дії.
Якщо б ми зараз знали, що Китай збирається напасти на Росію протягом кількох тижнів, і на нашій території можуть опинитися сотні тисяч біженців з Росії, ми б діяли саме таким чином. Це ж логічно.