"Лестив і мріяв": навіщо Макрон намагався причарувати Путіна
Зустріч Еммануеля Макрона з Володимиром Путіним у Брегансоні засвідчила неабияке потепління у франко-російських відносинах.
OBOZREVATEL розбирався в наслідках цієї зустрічі.
Головне:
Французький президент не скупився на лестощі й заявив, що мріє про Європу від Лісабона до Владивостока.
Макрон обійшовся без нагадувань Путіну про його відповідальність за війну в Україні та Сирії. Натомість французький президент відверто переклав ініціативу на Київ.
Володимир Путін радо вхопився за нагадування Макрона про "нову динаміку", уособлену Зеленським, і сказав, що розмови з ним вселили у лідера Кремля "обережний оптимізм".
Росія за підтримки Франції повернулася в ПАРЄ. Тепер Макрон очолив повернення РФ до "Великої вісімки", з якої її виключили після анексії Криму?
Від зверхнього і прискіпливого тону Макрона часів версальської зустрічі з Путіним у травні 2017 року не залишилося і сліду. На зміну йому прийшли гостинність і готовність на компроміси — усіма можливими способи Еммануель Макрон спробував показати своєму російському гостю, що Париж визначився — з Росією потрібно дружити. Що це: щирий намір або ж продумана стратегія, аби приспати пильність Кремля?
Особливий прийом для "особливого гостя"
У Франції дружелюбність президента розцінили однозначно: Макрон простягає руку Москві і прагне уособити собою той місточок, яким Росія може пов’язати себе з Європою. Для "обробки" гостя у хід пішов традиційний французький символізм — Путіна запросили не в офіційний Париж, а у затишну офіційну літню резиденцію, де французький президент провів канікули з дружиною.
Окрім родинної атмосфери, форт Брегансон просякнутий спадком низки історичних зустрічей — у 1985 році Франсуа Міттеран і Гельмут Коль запускали тут гарячу лінію між Берліном і Парижем у розпал Холодної війни, а у 2004 році Жак Ширак проводив "обід миру" з тодішнім президентом Алжиру Абдельазізом Бутефлікою.
Читайте: Путин и Макрон обсудили войну России против Украины: все детали
Однак на цьому ностальгічні нотки зустрічі не вичерпалися: Еммануель Макрон почав спільну пресконференцію згадкою про російських класиків і глибоке спільне історичне коріння, яке пов’язує Францію і Росію. За методом батога і пряника, який Макрон полюбляє використовувати у внутрішній політиці, після компліментів і дружніх жестів у бік Москви, мало б послідувати велике "але", а саме — декілька гострих нагадувань про Україну та Сирію. Однак французький президент не лише обійшов гострі кути, а й відверто переклав ініціативу на Київ.
"Сміливість Зеленського" і "обережний оптимізм"
Ще під час зустрічі Володимира Зеленського і Еммануеля Макрона у Парижі в червні, французький президент обережно нав’язував своєму гостю ідею "кроку назустріч". Тоді у хід ішов той самий інструмент, до якого Макрон вдався із Путіним у Брегансоні, — лестощі. Відмічаючи "сміливість" Зеленського, французький лідер зі своїм талантом до ораторства вміщував реальні заяви українського президента у ширші метафоричні тлумачення, так, що червневий невинний епітет про "простягнуту руку до Донбасу" за два місяці визрів до очікувань конкретних кроків від Києва. Тоді як ще за президентства Франсуа Олланда конкретних кроків чекали переважною мірою від Москви.
Читайте: "Розвідка боєм": з'ясувався показовий факт зустрічей Зеленського з Макроном і Меркель
Володимир Путін радо вхопився за нагадування Макрона про "нову динаміку", уособлену Зеленським, та додав, що гарним прикладом конкретних кроків є обговорення спеціального статусу для Донбасу, а повертатися до перемовин у "нормандському форматі" варто лише у випадку, якщо це призведе до "конкретних результатів". Лідер Кремля додав, що розмови із Зеленським вселили у нього "обережний оптимізм".
Спочатку ПАРЄ, на черзі — "Велика вісімка"?
Відсутність ультиматумів і дружній тон зовсім не означають, що Еммануель Макрон зайняв проросійську позицію щодо війни на Донбасі. Французький президент добре розуміє, що млявий спадок нормандського процесу — це частково результат відверто прохолодного ставлення до Путіна з боку Ангели Меркель і Франсуа Олланда, що неабияк дратувало лідера Кремля. Тому Макрон вирішив змінити тактику і не приховує цього: "Росія надто впливовий гравець, аби її просто ігнорувати", не втомлюється повторювати французький лідер.
Порозуміння з РФ задля більшого впливу на Кремль, проте якою ціною? Наразі вигоду від "потепління" отримала насамперед Москва: Росія повернулася до ПАРЄ, і підтримка Франції зіграла у цьому не останню роль.
Читайте: Зеленський зателефонував Макрону через Путіна: подробиці
А що, як на черзі — повернення до "Великої вісімки", з якої Росію виключили після анексії Криму? Такий сценарій видається реалістичним, якщо взяти до уваги, що Макрон запросив Путіна до Брегансона за 5 днів до початку саміту "Великої сімки" у французькому Біарриці.
Так французький президент цілком свідомо взяв на себе роль "зв’язкового" між Росією і клубом найпотужніших економік світу, адже з питань, які стосуються Росії (а такі знайти нескладно), Макрон, після брегансонського побачення, володітиме найсвіжішою інформацією.
Однак дипломатія — двосторонній процес, і Франція навряд погодиться вийти з нього з порожніми руками. Питання залишається лише у тому, чи вдасться Україні уникнути ролі розмінної карти у невпинній франко-російській весні.