В Україні зараз дуже слабка влада. Є ризик нарватися на ще один карантин!

У нас новий кумир? Мер Черкас? Давайте його відразу наступним президентом зробимо. Адже він такий свій. Народний. Гарний хлопець. Розуміє сподівання простого народу.

Цікаво, це одні і ті ж люди хвалять мера Черкас, які ще місяць тому були в захваті від відео з мерами італійських міст, які в не дуже цензурній формі зверталися до тих, хто вирішив порушити карантин?

Цікаво, як одні і ті ж люди можуть хвалити мера Черкас і крити матом московський патріархат, який іще пару тижнів тому влаштовував осередки біотероризму в своїх храмах?

Те, що робить мер Черкас сьогодні – це чистий популізм. Просте рішення для складної проблеми. І дуже популярне.

Можна зрозуміти, коли говорять про несправедливість. Так, це не справедливо, коли під час карантину ресторан депутата відкритий, а ресторани маленьких українців закриті. Це погано. Але це не означає, що якщо порушувати правила можна тому, хто при владі, значить будемо порушувати правила всі ми. Тому що саме це і робить нас бідними. Замість того, щоб змусити владу дотримуватися правил, ми самі їх порушуємо.

Якщо влада краде, то і нам можна. Якщо депутати їдуть на червоне світло, то і ми будемо. Якщо. Якщо. Якщо...

З цих нескінченних "якщо" і складається українська бідність.

В Україні зараз дуже слабка влада. Це як ситуація, коли в будинку немає дорослих. Некомпетентність призводить до хаосу і помилок. Ми не живемо в сильній державі, де інститути можуть компенсувати інфантильність і некомпетентність першої особи. І в такий момент суспільство має взяти на себе роль дорослого. А не бачачи, як діти розпалюють багаття у ванній, підпалювати ще і штори.

Карантин дуже хворобливий для малого бізнесу. Так. Це вбиває його. І тому треба розумно виходити з нього та не допустити необхідності його повторного введення. Найбільший ризик карантину – це не довести справу до кінця і нарватися на ще один карантин.

Україні пощастило. Якимось чином влада примудрилася ухвалити правильне рішення і вчасно ввести карантин. До того, як... Що відбувається "після того, як" наочно демонструє Італія й Іспанія, Москва і Нью-Йорк. Але це ж і розслабляє. Карантин є, а боятися начебто нічого. Але жарт у тому, що, якщо ми неправильно з нього вийдемо, то у нас кінець карантину збіжиться з початком епідемії. І все, що було до, вже не матиме значення. 50 днів болю для малого і середнього бізнесу будуть дарма. І все почнеться спочатку. І хто знає, може, вже сам мер Черкас буде вводити найжорсткіші обмеження, при цьому звинувачуючи у всьому кого завгодно, окрім себе. Популісти вони такі.

Що має робити суспільство? Вимагати чіткий план виходу з карантину. Продуманий чіткий план, який і запустить економіку, і не підвищить ризик повторного введення карантину. Вимагати масове тестування. Вимагати результат. Вимагати ефективне рішення проблеми, а не просто закривати очі і кричати, що проблеми немає. Це ще більше інфантильно, ніж поведінка влади.

Як ви думаєте, мер Черкас ухвалив своє рішення після того, як у Черкасах засідала група авторитетних вірусологів та епідеміологів, які розписали покроковий алгоритм дій? Чи він вирішив просто осідлати хвилю обурення несправедливістю?

І ми теж, побачивши, що карантин не писаний для Тищенка та Слуг, вирішимо, що до біса цей карантин?

Це все одно, що зіткнувшись із корупцією в клініці відомого кардіохірурга йти до гомеопата.

Так, влада проявила себе імпотентами в історії з московським патріархатом, а тепер погрожує меру Черкас, попиваючи віскі на Банковій. Але це не означає, що мер Черкас правий. Це означає, що влада не права, коли дозволяла все, що завгодно московським попам.

І так, популіста Зеленського б'є зараз популіст із Черкас. І що? Чому один популіст має бути мені ближчим за іншого? Якщо гопник із Троєщини буде битися з гопником із Борщагівки, тому що обидва попросили прикурити у бабусі, а тепер не можуть поділити її пенсію, то у мене не буде тут симпатій.

Популізм – зло. Риторику, "чим гірше, тим краще", можуть собі дозволити політики з опозиції, необтяжені моральними принципами. Але не суспільство. Не бізнес.

Бізнесу дуже боляче від карантину. І бізнес хоче, щоб карантин скоріше закінчився. Щоб мінімізувати втрати. Але другий карантин, який може стати результатом некерованості і хаосу, максимізує втрати. І який сенс тоді, що ми легко покажемо пальцем на тих, хто винен. Боляче буде нам.