"Україна – не Росія": у Politico назвали помилку Путіна, яка може призвести до "революції" в РФ
Президент Росії Володимир Путін новою агресією вкотре намагається довести, що росіяни та українці історично є "одним народом". Проте внаслідок таких його дій наша країна стала ще більше антиросійською, а для самої РФ вони в підсумку можуть обернутися революцією.
Нині небагато росіян поділяють оману свого лідера щодо сприйняття "України як одного цілого з Росією". Про помилку глави Кремля, заглибившись у далеку історію, розповіло видання Politico.
Омана про "один народ"
"Влітку минулого року Путін написав довгу історичну статтю з протилежним аргументом "Про історичну єдність росіян та українців" – і у багатьох українців стислося серце. Справді, менш ніж за пів року російські війська й танки почали збиратися біля українського кордону. Якщо ви не хочете жити в цікаві часи, як свідчить передбачуване прокляття, краще уникати тих частин світу, де глави країн пишуть історичні трактати", – почали свої аргументи автори матеріалу.
Намагаючись довести, що Україна та Росія історично є "одним народом", глава РФ або його переписувачі не поверталися до радянської версії історії, натомість "потягнулися до найбільш реакційного – царського періоду". Як стверджується, це тому, що в СРСР намагалися визнати українців окремою етнічною нацією зі своєю мовою й теоретичним правом на самовизначення, хоча на практиці це означало, що їм було надано Українську Республіку в складі Радянського Союзу.
Тоді як російські царі бачили в українцях частину російської нації, що представляє не більше ніж її "малоросійське плем'я", а їхня мова – просто "місцевий діалект". Вони також вважали, що протягом століть Захід намагався підірвати російсько-українську єдність. Саме цей момент запозичив для своїх "доказів" Путін, додавши до списку західних порушників НАТО та ЄС, але прорахувався.
Надії Путіна зазнали краху
Але надії російського лідера розбилися, коли виявилося, що президент України Володимир Зеленський також має певне відношення до написання історії. За кілька років до цього тоді ще просто популярний комік й актор знявся у ситкомі про звичайного вчителя історії, який випадково стає президентом і намагається виправити корумповану політичну систему в країні. Він "був правдоподібним у цій ролі" і без будь-якого попереднього політичного досвіду в підсумку його обрали справжнім, шостим президентом України у віці 41 року.
"Зеленський прийшов до влади як протилежність українському націоналісту – він російськомовний, йому важко говорити українською, це багаторічний оптиміст, який стверджує, що можна знайти прості, засновані на здоровому глузді вирішення серйозних проблем. Але навіть він не зміг догодити Росії. Після нетривалого періоду невизначеності російські державні ЗМІ почали засуджувати його як покірного слугу Заходу.", – пише Politico.
Наголошується, що відколи Зеленський обійняв президентську посаду, його риторика справді помітно змінилася. Тепер він "звучить патріотичніше і часто говорить про історію". Особливо про те, як важко Україні прощатися зі своїм колишнім імперським господарем, з яким вона досі має спільний кордон. Автори статті наголошують, що у трансформації риторики Зеленського щодо РФ російське керівництво має звинувачувати лише себе.
"Росія вважає себе не нацією, а імперією"
У матеріалі видання описуються багато історично важливих моментів – починаючи з часів вікінгів, Київської Русі, царської Росії, XIX століття становлення сучасного націоналізму і закінчуючи розпадом Радянського Союзу. Усі вони тією чи іншою мірою спонукали український народ розглядати суверенітет країни як належний йому. А Росію, зокрема "нову незалежну" – як деспотичну радянську імперію.
"Що ви можете зробити, коли ваш колишній імперський господар заявляє, що не може жити без вас? Історична стаття Путіна по суті є заявою про нерозділене кохання і ілюструє основну проблему РФ щодо України: Росія вважає себе не нацією, а імперією", – нагадують у публікації.
Автори додають: після трьох десятиліть незалежності все менше українців можуть уявити себе в одному політичному просторі з авторитарною Російською Федерацією. Дві народні революції в Україні – Помаранчева революція (2004-2005 роки) та Революція Гідності (2013-2014 роки) – були спрямовані не просто проти проросійських політиків, а проти політичної моделі, яку найліпше представляє путінська Росія.
Українська ідентичність кидає виклик РФ
Нині, коли Росія окупувала Крим і частину промислового українського регіону Донбас, "частка прихильників Путіна в Україні різко скоротилася".
"Почасти тому, що ці регіони були найбільш проросійськими в країні, але також і тому, що російська агресія призвела до тривалої, затяжної війни та масового переміщення населення. Іншими словами, внаслідок дій Путіна в Україні країна стала ще антиросійською", – констатує Politico
Зазначається, що окрема етнічна ідентичність України кидає виклик самому баченню Росією як імперії, а політична – путінській авторитарній політичній моделі.
Адже успішна Україна по сусідству може бути прикладом для росіян, які нині позбавлені всіх політичних свобод частково тому, що дві нещодавні українські революції так сильно налякали Путіна.
Автори матеріалу наголошують: якщо Захід допоможе побудувати демократичну та процвітаючу Україну, саме його існування може спровокувати революцію в РФ та якось привести до демократичної Росії.
"От чого справді боїться Путін. І саме тому Зеленський не має іншого вибору, крім як струсити пил зі своїх підручників історії", – радить Politico.
Як повідомляв OBOZREVATEL, російський опозиційний політик і журналіст Ігор Яковенко припустив, що протистоянням із Україною і Заходом Путін намагається відрізати РФ від західної цивілізації й фактично "забити вікно в Європу". Ще однією глобальною метою Кремля є намагання створити нову "Російську імперію", до якої нібито ввійдуть Україна й Білорусь.
