Тимошенко запропонувала вихід із соціально-демографічної кризи
Кількість населення України скорочується із загрозливою швидкістю. Соціологи вже не перший рік б’ють на сполох, пророкуючи, що при сьогоднішніх темпах втрати населення Україну очікує справжня демографічна катастрофа.
Слід зазначити, єдиним політиком, який повноцінно озвучив у своїй програмі проблему втрати населення та запропонував шляхи виходу із демографічної пастки, стала Юлія Тимошенко. В презентованому політиком стратегічному документі "Новий економічний курс", що сягає 400 сторінок, детально дослідили причини та наслідки демографічної кризи в Україні.
Системність проблеми
"Депопуляція, масовий міграційний відтік населення, старіння нації, зростання смертності та зниження народжуваності українців це стратегічні проблеми держави, яким не приділяють належної уваги. Якщо терміново не подолати ці тенденції, вони визначатимуть вкрай негативний демографічний середньостроковий прогноз для України. Держава підійшла до критичної межі ризиків для самозбереження нації, відтворення людського та інтелектуального капіталу. Така демографічна ситуація є гострою проблемою рівня національної безпеки", – йдеться у програмі "Нового економічного курсу України.
За словами авторів документу, всі ці згубні демографічні процеси призводять до того, що із року в рік частка працездатного населення в Україні все меншає. А відтак якщо країна й далі рухатиметься такими темпами, дуже скоро утримувати армію пенсіонерів буде фактично нікому. Крім того, втрата населення матиме нищівні наслідки не лише в соціальному вимірі, але й в економічному, оскільки людський капітал є невід’ємною частиною ВВП будь-якої держави.
Хто утримуватиме пенсіонерів?
"В Україні існує гостра проблема високої смертності населення, несприятливі тенденції в охороні здоров’я, низькі очікування тривалості життя. За демографічною оцінкою 2017 року, коефіцієнт смертності становив 15,59; у глобальному рейтингу за рівнем смертності населення Україна посідає третє місце в світі", – пишуть в "Новому економічному курсі".
Натомість Україна не перестає стрімко втрачати населення в процесах, які набувають катастрофічного розмаху. Тільки за офіційними даними, трудове населення нашої держави скоротилося майже на 6 млн осіб з 1992 року по 2018. І саме на плечах людей працездатного віку сьогодні лежить соціальне навантаження всієї держави.
"Якщо відняти оціночну кількість трудових мігрантів з України (2,7 млн осіб) та враховуючи офіційний рівень безробіття серед працездатного населення 10% (2,9 млн осіб за методологією МОП), то активне трудове населення України фактично становить орієнтовно 23 млн осіб. В результаті спостерігається високе демографічне навантаження на працездатне населення. Із 2001 р. по 2013 р. працездатне населення у віці 15 – 64 років щорічно скорочувалось в середньому на 142 тис. осіб, в період 2015-2017 рр. скорочення в середньому становило 305 тис. осіб. При збереженні тенденцій 2015-2017 років, прогнозна чисельність працездатного населення становитиме у 2030 році всього 25 млн осіб", – йдеться у програмі.
Чи є вихід?
В той же час, у програмі "Нового економічного курсу" підкреслюється, що демографічна криза в Україні є наслідком провальної соціальної та економічної політики, для подолання чого необхідне прискорене економічне зростання, побудова інноваційної економіки та кардинальне підвищення рівня життя громадян.
"Демографічна криза спровокована хибною економічною та фінансовою політикою, зокрема, неефективною політикою щодо найменш захищених верств населення. За даними щодо Індексу глобальної продовольчої безпеки (GFSI), Україна протягом 2013-2017 років понизила позицію із 47 на 63-тю серед 113 країн, поступившись не тільки всім країнам Європи, але й тим країнам, куди Україна активно експортує продовольство, зокрема Єгипту, Тунісу, Марокко", – пишуть в програмі.
Крім того, згідно з програмою "Нового економічного курсу" єдиним виходом із демографічної пастки має стати повне переосмислення ролі людини в Україні та всебічне підвищення стандартів життя.
"Неприпустимо високою є частка у споживчому кошику витрат населення на харчування, що свідчить про домінування моделі "виживання" замість її активного розвитку. Так, в 2017 році ця частка становила 51,4% загальних сукупних витрат, що в 3−5 разів перевищує аналогічні показники країн ЄС. При цьому домогосподарства з найнижчим рівнем доходів витрачали на харчування 63% сукупних витрат при граничному національному критерії, встановленому для цього показника на рівні 60%. Забезпечення доступності збалансованого харчування для населення України, насамперед для його найбідніших верств, має стати пріоритетом державної політики на найближчі 15 років. Надзвичайно важливим для України є забезпечення доступності якісної та ефективної медичної допомоги широкому загалу населення. На жаль, загальне зниження рівня життя та зростання масштабів бідності спричинило погіршення доступності медичної допомоги", – резюмують в документі.