Блог | Смерть чи розвиток українського транспорту

Щоразу, коли мова заходить про успішні та неуспішні країни, доводиться згадувати приклад Об’єднаних Арабських Еміратів.

Багато хто скаже: "секрет успіху ОАЕ - це видобуток нафти і газу". Проте справжнім секретом успіху Еміратів є прагматизм влади, а не корисні копалини. Порівняймо ОАЕ із сусідньою Саудівською Аравією, тоді ми разом переконаємось, що копалини - це ще не все.

Розпочнімо з видобутку газу і нафти. Так от, за день "чорного золота" Саудівська Аравія видобуває втричі більше за Емірати: 9,9 млн барелів проти 2,9 млн барелів. З газом ситуація в Еміратів дещо краща - видобуток лише вдвічі менший за об’єми Саудівської Аравії: 54 млрд м3 в ОАЕ проти 115 млрд м3 газу на рік у Саудівської Аравії.

Читайте: Об’єднання демократичних політиків – єдиний шанс об’єднати Україну

Незважаючи на менші поклади корисних копалин, саме Об’єднані Арабські Емірати є регіональним лідером рейтингу Doing Business. Аравійці ж відстають від ОАЕ на 7 сходинок.

На відміну від сусідніх країн, Об’єднані Арабські Емірати займались не збільшенням видобутку газу і нафти, а розвитком логістичної та туристичної інфраструктури. Зрештою, це призвело до того, що ОАЕ стали головним логістичним хабом для сполучення Азії, Європи та Африки. Світовий Банк у 2015 році визнав ОАЕ кращою державою світу за комфортом логістики. Сьогодні ця країна є не тільки головним логістичним хабом на Близькому Сході, а як наслідок і фінансовим центром регіону.

Ключові складові успіху Еміратів – це географічне розташування та державницький підхід влади ОАЕ до використання транспортного потенціалу.

Читайте: Що саме пропонує Тимошенко?

Транспортний потенціал х прагматизм влади = рецепт успіху ОАЄ.

В Україні є і надзвичайний транспортний потенціал, і ресурси для його розвитку. Єдиною перепоною для успіху України є відсутність державницького підходу та волі здійснювати зміни.

Знаходячись у центрі транспортних маршрутів із Азії до Європи та із Балтики до Африки, українська влада протягом 27 років мала бути дуже "талановитою", аби не використати транспортний потенціал.

Україна має другу за протяжністю залізничну мережу у Європі, яка сягає 21 тис км, з яких понад 10 тис км електрифіковано.

Мережа вітчизняних автодоріг сягає понад 170 тис км, а суднохідні річки мають загальну протяжність майже 3 тис км. При цьому, ми спостерігаємо загальне скорочення вантажних перевезень із року в рік.

Читайте: Суспільний договір та Конституція - що це та з чим його їдять?

З часів здобуття незалежності, найбільший спад вантажних перевезень спостерігається на річках. Якщо у 1991 році українськими річками перевозилось 60 млн тон вантажів, то за результатами 2018 року - лише 3,6 млн т. Тільки у порівнянні з 2013 роком залізничні перевезення скоротились майже на третину. Паралельно із загальним скороченням залізничних перевезень, в Україні збільшується імпорт та зменшується експорт вантажів залізницею.

Невикористання транспортного потенціалу України призводить до зупинки вагоноремонтних, судноремонтних та літакобудівних підприємств. На їх продукцію просто немає попиту на внутрішньому ринку.

Влада не пропонує довготривалих якісних стратегій, як Україні використати транспортний потенціал. Добре, хоч президентська виборча кампанія зіштовхнула процес з мертвої точки.

Вже кілька кандидатів заявили про необхідність розвитку інфраструктури. Ця ідея виявилась спільною і для Юлії Тимошенко, і для Андрія Садового, і для Олександра Вілкула, і для Сергія Тарути, і для багатьох інших кандидатів. На жаль, зазвичай кандидати використовують загальні фрази на кшталт, "відновимо транзитний потенціал", "розвинемо національну інфраструктуру", "відновимо транспортну галузь" тощо. Конкретних рецептів, що і як робити, аби "відновити" та "розвити", політики намагаються не пояснювати.

Єдиним винятком є лідер "Батьківщини" Юлія Тимошенко, в якої цілий розділ Нового економічного курсу присвячено конкретним інструкціям розвитку транспорту та транзитного потенціалу країни. Це і не дивно, адже над Новим курсом працювало більше сотні експертів, які звикли давати рецепти, а не множити пустопорожні гасла.

Зокрема лідер "Батьківщини" пропонує відновити річковий маршрут з Балтики до Стамбула (шлях "із варяг у греки"). Цей річковий коридор простягається через всю українську частину Дніпра та дозволить транспортувати близько 50 млн т вантажів щорічно одним лише Дніпром. Сукупний вантажообіг усіма річками України сьогодні складає 3,6 млн тон на рік. Окрім самого транзиту товарів Дніпром, це створить попит на українські судна та завантажить судноремонтні заводи замовленнями. Експерти зауважують, що створення одного робочого місця у суднобудуванні створює до 10 робочих місць у суміжних галузях. Тобто, вже щонайменше 10 сімей будуть забезпечені роботою та доходами.

До речі, з приводу річкового коридору "із варяг у греки", його прокладено і через територію Білорусі. Уряд Білорусі вже двічі звертався до українського уряду з пропозиціями скасувати дискримінаційні норми для річкового транспорту та відновити маршрут. Проте Кабінет Міністрів України жодного разу не розпочав навіть переговорів. Цим питанням переймається і президент Білорусі Олександр Лукашенко, який під час зустрічей з Президентом Петром Порошенком цікавився, чому уряд ігнорує можливість відновити відомий річковий маршрут.

Та не річкою єдиною. У Новому економічному курсі прописано чіткий алгоритм, як за допомогою співробітництва з Китаєм реалізувати транспортний потенціал України. Азійський банк інфраструктурних інвестицій є основним донором для реалізації проекту "Нового шовкового шляху". За допомогою інвестицій АБІІ, Україна може перелаштувати на себе транспортування китайських товарів до Європи та забезпечити в Україні крупновузлову зборку товарів з Китаю, наприклад, автомобілів. Сучасна концепція "Нового шовкового шляху" – не тільки про транспорт, це глобальний проект, спрямований на розвиток промисловості та енергетики.

Пропонуючи таку глобальну стратегію, Юлія Тимошенко вчергове доводить, що вона не тільки заявляє плани на майбутнє, але і пропонує чітку інструкцію, як ці плани будуть реалізовані. Інфраструктура – це лише один із невеличких розділів Нового курсу України, який дозволить відновити віру в Україну та підвищити реальні доходи населення.