Відео дня
Сепаратисти на Донбасі переслідують свободу віросповідання - доповідь
Київський Інститут релігійної свободи у ході свого дослідження зафіксував утиски релігійної свободи на непідконтрольних Україні територіях Донбасу. DW розпитала про подробиці голову правління ІРС Олександра Зайця.Київський Інститут релігійної свободи (ІРС) цього тижня оприлюднив доповідь "Свобода віросповідання під прицілом: російський терор на окупованих територіях Східної України", яка охоплює період з 2016 по 2018 рік. Голова правління ІРС Олександр Заєць пояснює, що Росія негласно контролює усі сфери життя на тимчасово непідконтрольних Україні територіях Донбасу, що впливає і на релігійні свободи на цих теренах. Методологія дослідників включала опитування безпосередніх жертв релігійних переслідувань та керівників конфесій, які підтримують зв'язок зі своїми одновірцями на територіях, підконтрольних проросійським сепаратистам.
DW: Пане Заєць, якими є головні висновки вашої доповіді? Як змінилася релігійна ситуація на непідконтрольних Києву територіях від 2014 року?
Олександр Заєць: Ситуація змінилися на гірше. Релігійне життя там є і воно буде, якими б не були дії тамтешньої "влади". Але все це відбувається під жорстким контролем цієї "влади". Так, у самопроголошеній "ДНР" до березня 2019 року всі релігійні організації мають пройти так звану перереєстрацію. На Луганщині із цим ситуація ще складніша. Там є випадки переслідування організацій євангельських християн. Ми сподіваємося, що віряни цієї конфесії і їхні організації зможуть без загрози життю і здоров'ю якось функціонувати на Донеччині. Свідки Єгови визнані екстремістами і цілком заборонені окупаційною владою і Луганської і Донецької "республік". Мормони так само визнані ними "ворогами народу" і екстремістами, позбавлені всіх своїх релігійних споруд. Ситуація дуже складна. Є погрози зняття з реєстрації й інших релігійних організацій, конфіскації їхнього майна. В когось становище краще, в когось гірше - кожна релігійна громада виживає в цій ситуації, як може. Деякі з них вживають заходів з реєстрації відповідно до вимог "законодавства", деякі не бачать в цьому сенсу. Ми не можемо ставати на ту, чи іншу сторону, бо ситуація там дуже складна. Релігійний чинник, на мою думку, є дуже важливим і зараз, і на майбутнє. Особливо в контексті майбутньої реінтеграції цього регіону.
Як вам вдалося зібрати матеріал для цієї доповіді за умов, коли будь-які опитування і навіть заїзд на неконтрольовані Києвом території обмежені?
Ми налагодили комунікацію з представниками різних конфесій, різними вірянами, які відвідують підконтрольну Україні територію. Ми також досліджували соціальні мережі. Тобто, ми використовували і прямий, і опосередкований контакт з представниками конфесій, представлених на тих територіях. Ми ведемо моніторинг засобів масової інформації і відстежуємо рішення, які ухвалюються так званою владою самопроголошених "ДНР"/"ЛНР". Ще одним джерелом інформації стали представники різних конфесій, що зараз проживають на підконтрольній Україні території, але раніше зазнали утисків у так званих "ДНР"/"ЛНР".
Наскільки убезпечені ваші джерела інформації? Чи наражаються вони на небезпеку, коли співпрацюють із вами?
Безумовно ризики є, але ми робимо все, щоб убезпечити наші джерела! З цієї причини ми змушені тримати свої джерела в анонімному режимі і навіть не подавати всю наявну в нас інформацію. З одного боку ми говоримо про фіксацію інформації, але коли стосується її оприлюднення, слід бути дуже обережними.
Під час презентації вашої доповіді ієрархи зареєстрованих в Україні релігійних конфесій скаржилися на спроби встановлення тамтешніми правителями монополії Московського патріархату православної церкви. Це справді так?
Ми бачимо виділення цієї конфесії з боку так званих "ДНР"/"ЛНР". Але що стосується Української православної церкви в єдності з Московським патріархатом, то я би міг відзначити їхню позитивну позицію. Вони не заважають і не перешкоджають іншим церквам, а навпаки, у міру своїх можливостей, намагаються сприяти їхній діяльності. Дуже важливо розрізняти ці речі, щоби не кидати тінь на цю конфесію. Маємо розуміти, де дії бойовиків і так званої місцевої "влади", а де позиція єпархії цієї церкви. Ця позиція має позитивний характер для релігійної свободи.
Але присутні на презентації доповіді ієрархи говорили, що на тих територіях є намагання скопіювати релігійну модель РФ...
Усе це дуже схоже. З певною поправкою на ситуацію, яка там склалася: нелегітимна влада, люди зі зброєю… Але все це дуже схоже на ту ситуацію, яка є в Росії у контексті законодавства і намагань контролювати релігійну сферу.
Яке становище інших православних громад, тої ж УПЦ КП? Чи вони теж зазнали переслідувань, цькувань?
Майже всі інші конфесії, окрім православних громад Московського Патріархату, зазнають як складнощів з перереєстрацію та безпечним користуванням своїми храмами, так і штрафів, обшуків та інших цілеспрямованих переслідувань із загрозою для життя вірян.
Ваш інститут досліджує ситуацію не лише на непідконтрольних територіях, але й по всій Україні. Як сприймається дискусія щодо створення єдиної Помісної української православної церкви на дотичних до лінії розмежування територіях?
Ми не ставили собі за мету дослідити цю ситуацію. Але з тих соціологічних опитувань, які провадяться серед місцевих мешканців, ми бачимо, що підтримка надання Вселенським патріархатом томосу на створення єдиної Помісної української церкви менша, ніж в інших регіонах України. Це може бути спричиненим тим, що поблизу тимчасово окуповані території, що там час від часу відбуваються збройні зіткнення, що там домінувала і домінує зараз Українська православна церква під омофором Московського патріархату… Ми розуміємо, що там необхідне розгортання просвітницької роботи щодо створення єдиної Помісної української православної церкви, щоби люди розуміли що це таке і навіщо це треба.