Жданов: Захід використовує Україну для тиску на Росію, але Путіну не дадуть натиснути на кнопку війни

Небувала активізація міжнародного діалогу на тему агресії Росії та долі України насправді має до України досить опосередковане відношення. Її мета – втягнути Кремль у переговорний процес із Заходом та зірвати великий договір Москви та Пекіна.

Відео дня

Франція та Німеччина хотіли б, щоб наша країна швидко здалася Росії. Великобританія має свої плани щодо України в контексті амбіцій імперії, що відроджується. США мають намір перешкодити підкилимним домовленостям Парижа та Москви. А Україна на цій геополітичній дошці відіграє роль головної фігури.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив військовий експерт Олег Жданов.

– Ми бачимо неймовірну міжнародну активність довкола теми можливого вторгнення Росії в Україну. Кому ми завдячуємо цим?

– Якщо говорити про загальний "рух", то ми зобов'язані Сполученим Штатам. Навіть позиція України на переговорній групі радників "нормандського" формату – це заслуга не Єрмака, а британців та американців.

Наразі йде чіткий поділ сфер впливу. Україна – це сфера впливу англосаксів, але ніяк не росіян. І найголовніше, для чого затіяна вся вистава – не дати Москві підписати з Пекіном великий стратегічний договір про партнерство та співпрацю.

Мета – показати Пекіну, що Росія все ж таки прозахідна, втягнути РФ у переговорний процес із Заходом. А Пекіну потрібні гарантії. Щоб підписати договір, щоб створити вісь Москва-Пекін, Китай має бути впевненим, що коли Путін піде з влади, Росія не розвернеться на Захід.

На першому етапі Пекін отримав усі плюшки, які міг отримати від Росії. Землі, природні багатства, можливість експансії на східні території. Російський газ продали Китаю за "таємною" ціною, яка не розголошується. Отже, ціна – три копійки.

Пекін все одержав. Тепер він чекає на політичні гарантії того, що Росія стане його вірним васалом. А гарантії – це розрив із Заходом. А розрив із Заходом – лише через війну.

– Загалом уся ця активність навколо теми України з Україною безпосередньо не пов'язана?

– Вона пов'язана, але побічно. На жаль, нас використовують як інструмент тиску на Російську Федерацію. На цій шахівниці ми головна фігура.

Не можна воювати з НАТО – це світова війна. Ніхто на це не піде. А розпочати війну з Україною і тим самим розірвати всі політичні зв'язки із Заходом – це цілком реально.

Путін вирішує, нападати чи не нападати. Ультиматум він виставив, а далі треба або нападати або відступати. Але вся еліта навколо Путіна каже: "Не треба нападати, треба йти у переговорний процес, треба із Заходом дружити".

Тож, Путін з якоюсь маленькою частиною свого оточення за жорстке рішення, за війну та союз із Китаєм, а вся його еліта каже: "Ні-ні, гроші на Заході, нерухомість на Заході, діти, дружини, коханки – все на Заході, який Китай?"

– Хто тут переможе? Путін чи оточення?

– Я думаю, що оточення. Почет робить короля. Якщо почет не влаштовуватиме король, вони його просто змінять.

– Що Європа сьогодні чекає від України у контексті конфлікту з Росією?

– Франція та Німеччина чекають від нас, що ми швидко здамося і підемо до складу Росії.

– Що означає "підемо"?

– Будь-який крок щодо виконання Мінських домовленостей – це крок у бік союзної держави. Якщо ми виконаємо "Мінськ", федералізуємо країну і віддамо політично важіль до рук Кремля, за рік-два ми опинимося в союзній державі. Ми повторимо долю Білорусі.

Адже є продовження цього східного проєкту – Пекін-Москва-Берлін. Між Берліном та Москвою стоїть Київ. І поки Україна є незалежною державою, це заважає і Берліну, і Москві укласти прямий пакт.

Уявіть: німецькі гроші та технології, російська сировина, китайське виробництво та експансія на весь світ. Народити такого монстра! Тож Німеччина за те, щоб нас усунути під відповідальність Путіну.

А Макрону взагалі доля України байдужа. Йому потрібна зовнішньополітична перемога з двох причин: перше – у нього передвиборча кампанія, він хоче показати, що він сильний лідер на міжнародній арені і здатний вирішувати такі глобальні питання. Друге – Франція сьогодні головує в Євросоюзі, і він має шанс, досягнувши успіху у вирішенні конфлікту на Донбасі, не важливо, якою ціною, посунути Шольца і стати негласним главою ЄС.

Макрон так само, як і Шольц, зацікавлений у російському газі.

– А як щодо Великобританії? Джонсон знову пообіцяв Україні військову допомогу.

– Завдання США – не допустити появи монстра, з яким вони не зможуть конкурувати – Берлін-Москва-Пекін. А Великобританія, отримавши повний суверенітет із виходом з Євросоюзу, просуває свій перший імперський проєкт – створення осі Лондон-Анкара.

І на цій осі знову Україна є ключовою державою. Якщо з поляками більш-менш зрозуміло, то Україну треба відстояти від Росії та включити до цього союзу, до блоку УПА – Україна, Польща, Англія.

– Напередодні візиту Макрона до Москви й Києва Байден тричі розмовляв із ним по телефону. Щойно Макрон повернувся, Байден поговорив із ним ще раз. Складається враження, що президент США якось надто активно курирує цю тему. Про що вони могли говорити?

– Я думаю, що Байдена дуже цікавлять прямі домовленості Макрона з Путіним. Про те, що вони існують, свідчить навіть сам факт того, що Макрон ще не встиг приземлитися, як Захарова виступила зі спростуванням усіх домовленостей, озвучених Макроном.

Мабуть, вони про щось домовилися, бо подивіться, скільки плюшок нам привіз Макрон. Купа обіцянок кредитів, військово-технічної допомоги та інше за те, що Україна почне виконувати політичну частину "Мінська".

Байдена дуже цікавить позиція Франції, бо якщо Макрон переграє Шольца, далі справи доведеться вести з Францією. Якщо Франція підкилимно домовитися з Росією, це посилить позиції Європи та послабить позиції США. Не забувайте, що Макрон взяв на себе роль створення безпеки в Європі без США. Щойно європейська армія почне набувати контурів, Європа попросить НАТО забратися.

Тому Байден дзвонитиме Макрону постійно і цікавитиметься ходом справ.

– Коли і як може закінчитись ця поточна активна фаза переговорів на тему України?

– Думаю, за місяць все піде на спад. У березні ми побачимо більш-менш певну картину. Я не думаю, що Путіну дозволять натиснути на кнопку війни. Все-таки еліта його передавить.

Тим більше, що в Росії зараз відбувається шалена турбулентність, війна веж Кремля. Наприклад, генерал Івашов, совковий генерал, зачитує свій відкритий лист із закликом до Путіна піти у відставку в ефірі радіо "Эхо Москвы". Йому відповів генерал Громов.

Нагадаю, Нємцов зібрав мітинг на Болотній площі за лібералізацію Росії і його просто вбили. А генерал Івашов каже: "Путін має піти у відставку", і йому відповідають.

– Позиції Путіна зовсім не ті, що за Нємцова.

– Звичайно! Еліти б'ються за те, щоб залишитися із Заходом.

– Путін у цій ситуації програє?

– Звичайно. Він б'ється як горлиця у вікна і в кватирки, але все закрито.