УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Жданов: Путіна загнано в кут, кожен новий крок веде до програшу Кремля. Інтерв'ю

5 хвилин
117,5 т.
Жданов: Путіна загнано в кут, кожен новий крок веде до програшу Кремля. Інтерв'ю

Президент країни-агресора Росії Володимир Путін опинився в ситуації "цугцвангу" – кожен його наступний крок щодо України буде програшним. Вторгнення в Україну, відступ, часткова перемога з опусканням над Росією залізної завіси – у нього просто немає жодного прийнятного варіанта.

Донбас для Путіна – гра всередині гри, "внутрішнє" питання, оскільки Україну він вважає частиною Росії. Тому навіть за умови переговорів на найвищому рівні високий ступінь напруженості на сході України зберігатиметься. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив військовий експерт Олег Жданов.

Ми знаємо, як Путін любить красиві дати, ювілеї, символи тощо. 22.02.2022 – також гарна дата. Чи може він піти у наступ цього дня?

– Якби було чим наступати, то, можливо, і пішов би. Єдине, чого ми можемо побоюватися, – це завдання ракетного удару – точкового, по військовій інфраструктурі. Але якщо він на це наважиться.

Хоча зараз шанси того, що вони наважаться на якісь відкриті та активні дії, не надто високі. Тим більше, що 24 лютого буде зустріч Блінкена та Лаврова, на якій обговорюватимуться умови зустрічі Путіна та Байдена. Те, чого Путін увесь час і домагався, – щоб його почули, щоб із ним почали розмовляти.

Тобто можливість такого удару ви оцінюєте як низьку?

– Так, низьку.

Які рішення можуть бути ухвалені на саміті, запропонованому Байденом, враховуючи сьогоднішні позиції Кремля, який, очевидно, не хоче йти на жодний компроміс?

– Може бути ще один раунд обміну думками, не більше. Тому що насправді точок дотику немає. Кожен розуміє, що будь-яка поступка – це його програш. Але навіть якщо вони домовляться зустрітися, це знизить градус конфронтації.

Чи можна очікувати, що на Донбасі протягом якогось часу буде трохи спокійніше?

– Ні, Донбас – це гра всередині гри. Обстріли можуть триматися на такому ж рівні. Як я розумію, Путін поділяє ці два напрями – внутрішня боротьба з Україною, примус нас до "Мінська", це він вважає внутрішньою політикою, тому що, на його думку, Україна – складова частина Росії.

А зовнішня політика – це договір із колективним Заходом про преференції та сфери впливу.

Думаю, ситуація на Донбасі буде незмінною, допоки ми не сформулюємо свою міжнародну позицію. В нас її немає. І навіть президент Зеленський у своїй промові згадав Будапештський меморандум, але не сказав, що у нас сторона конфлікту – Росія. Навпаки, він ще більше погіршив ситуацію. Його мовчання західні лідери сприймають як вказівку на внутрішній конфлікт України.

Навіть попри всі докази агресії Росії?

– Ніхто за нас нічого не робитиме. Ми офіційно визнані стороною конфлікту і ми про це заявили. Нас б'ють. Але ж ми не сказали хто. Звідси реакція Заходу.

Я не виставляю їм претензій, чому вони так поводяться, тому що вони не знають, як поводитися. Офіційної позиції Києва немає. Це внутрішній конфлікт чи це міжнародний конфлікт?

Донбас для Путіна – це гра у грі.

Що має зробити українська влада, аби розставити крапки над "і"?

– Зробити офіційну заяву, хто сторона конфлікту. Не міфічні "бойовики", як каже президент. Той самий Макрон запитує: хто ці "бойовики"? Якщо це громадяни України, то це громадянська війна. Якщо вони громадяни Росії, найманці чи військовослужбовці збройних сил Росії – це міжнародний конфлікт. Визначтеся. На це й чекає весь світ.

Тому Росія і водить нас за носа у всіх форматах – "нас там немає". А ми вдаємо, що ми їй віримо.

Ви знаєте, скільки тонн озброєння вже одержала українська армія як допомогу союзників. Якщо справді буде широкомасштабне вторгнення, ЗСУ зможуть його відбити?

– Цілком відбити не зможуть, але зможуть завдати досить відчутних втрат для РФ. Справа в тому, що це озброєння вирівнює наші шанси у контактному бою сухопутними військами. Але ми маємо величезну дірку – наше небо.

Авіація та ракетні війська – це перевага Росії. Якщо узбережжя ми ще можемо закрити сухопутними військами, морською піхотою, щоб не допустити висадки десанту з моря, то небо закрити, особливо від ракетних військ, у нас узагалі нема чим. Якщо з літаком ще якось можемо спробувати поборотись, то тут немає нічого.

Міністерка закордонних справ Великобританії Ліз Трасс нагадала, що вони можуть закрити наше небо, оголосити Україну зоною без польотів. Тим самим можна вирівняти шанси України та Росії на збройне протистояння.

Ракетного озброєння у "ДНР" та "ЛНР" навіть теоретично не може бути. Отже, його застосування – це вже факт відкритої агресії Росії.

– Так, це війна. Якщо Росія почне бойові дії у "ЛНР" і "ДНР", то вони можуть списати це на "шахтарів та трактористів", знову ж таки, на тлі нашої мовчанки, що "їх там немає". Але в будь-якому іншому місці кордону – ракета прилетить, російський солдат переступить кордон – це війна, відкрита війна в Європі.

Тому для Путіна це не так військове рішення, як політичне. Зважившись на таку війну, він автоматично стає ізгоєм. Відразу ж збирається Рада безпеки ООН. І тоді або ООН вживає жорстких заходів, або ООН треба розпускати. Якщо Захід жорстко не відреагує на цю війну, це означатиме, що світова безпекова система розвалилася.

До речі, останній список санкцій США дуже добрий. У разі агресії Росії проти України Штати заборонять російським банкам транзакції у доларах. Вони взагалі не зможуть розраховуватись.

Ми бачимо, що відбувається в ОРДЛО: евакуація, мобілізація... Що може відігравати роль casus belli, приводу війни для Путіна?

– Як видно з поведінки Росії, я думаю, що постановка з підривом УАЗика на порожній стоянці посеред Донецька, або кадри з журналістом, який бігає і падає, кричить "тут обстріли", – цілком можлива. Для Росії це взагалі не проблема.

Як я розумію, casus belli буде створено Російською Федерацією суто для внутрішнього споживання. Для зовнішнього вони особливо не дбають.

Росія не зважатиме ні на кого. З одного боку, Путін може піти за принципом: "божевіллю хоробрих співаємо ми пісню" і зрушити війська. Але з іншого боку, добре, що він автоматично ставить себе проти всього світу. Навіть Китай не підтримав Росію на безпековій конференції.

Але внутрішній споживач прийме Путіна лише у разі перемоги. Якщо буде поразка або почнеться окопна затяжна війна, то все – він програв. Це теж може бути дуже сильним стримувальним фактором.

Путін опинився у ситуації цугцвангу в Україні.

Що означає перемога в очах внутрішнього російського споживача?

– Коли триколор розвиватиметься на Хрещатику. Вони ж кажуть, що треба брати усю Україну. Або захоплення не просто обласних центрів, а територій. Адже вони хотіли "Новоросію" у 2014 році. Якби в усіх тих містах вони підняли триколори, це була б перемога.

Але сьогодні міста-мільйонники будуть нашими опорними пунктами оборони. З військової точки зору міста стають непрохідними ділянками в обороні. Взяти місто дуже тяжко.

Цей щур ще не загнаний у кут?

– Він уже в кутку. Ситуація, яку я описав, це кут Путіна. У нього вийшов класичний цугцванг – кожен наступний хід свідомо неправильний.

Не піти в наступ – це програти. Піти в наступ – це теж програти. А піти в наступ, частково виграти і закритися за залізною завісою – його еліта цього не зрозуміє, тому що їх позбавлять допуску до багатств на Заході.

У Конгресі США є законопроєкт зі списком тих, кого залишать без грошей, чиї рахунки та майно заарештують. Там є донька Путіна, Аліна Кабаєва та вперше сам Путін.

Тому в нього дуже складна ситуація: на що він наважиться, не зрозуміло. Плюс свита робить короля.