Блог | Прямих переговорів Зеленського з Путіним не буде. Чому це добре для України?
У своєму інтерв'ю телеканалу "1+1" український президент Володимир Зеленський знову не виключив можливості прямих переговорів із російським президентом Володимиром Путіним. "На сьогодні я маю реакцію, що всі "за", щоб існувало кілька шляхів, і щоб якнайбільше країн робили все можливе, щоб зупинити війну на сході України. Але навіть за цих двох напрямків я не виключаю… окремий формат прямих переговорів з президентом Російської Федерації. Я бачу підтримку цього напряму і з боку європейських партнерів, і з боку США.
Про можливість таких прямих переговорів Зеленський говорить практично з першого дня свого перебування на посаді президента України, востаннє навіть відхилився від тексту послання депутатам Верховної Ради, щоб підкреслити свою готовність до прямих переговорів. Від попередніх заяв ці слова Зеленського відрізняються хіба тим, що вони вимовлені після двох знакових подій – відеоконференції президентів США та Росії та телефонної розмови президентів США та України.
А під час цих розмов могли обговорюватися і формати можливих переговорів щодо деескалації ситуації навколо України. Втім, формат, запропонований Джозефом Байденом Володимиру Путіну – саміт із лідерами США та кількох провідних країн Європи – явно не передбачав присутності українського президента.
Спостерігачі в Києві нерідко говорять про те, що переговори Зеленського і Путіна віч-на-віч можуть призвести до політичної поразки українського президента і його країни, оскільки за відсутності західних союзників Путін отримає безпрецедентну можливість тиску на українського колегу, простіше кажучи, – його залякає.
Таке вже траплялося з українськими президентами
Леонід Кучма, який на той момент перебував у міжнародній ізоляції, після знакових переговорів з Путіним ухвалив рішення про підписання угоди про Єдиний економічний простір з Росією, Білоруссю та Казахстаном – тоді Україна була як ніколи близька до інтеграції, плани Путіна зруйнував український Майдан 2004 року.
А Віктор Янукович після таємних переговорів з російським президентом – про них стало відомо лише після втечі глави держави до Росії – ухвалив рішення відмовитися від підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом, що призвело до наступного Майдану 2013-2014 років. Тож президенти лякалися, факт. Народ – не дуже.
Але в цьому випадку йдеться про політиків, які всвоїй кар'єрі дотримувалися чіткої проросійської позиції – тому з ними в Кремлі і продовжували розмовляти. Були й інші українські президенти, яких просто починали бойкотувати та переривали з ними будь-які контакти. Так було з Віктором Ющенком після поїздки українського президента до Тбілісі у дні російсько-грузинської війни. І так було з Петром Порошенком – після того, як у Москві переконалися, що президент України не збирається йти на поступки своєму російському колезі та відмовлятися від курсу на євроатлантичну інтеграцію країни.
В обох випадках бойкот був озвучений – у ситуації з Ющенком Росія навіть не відправляла до Києва нового посла, у ситуації з Порошенком заморозила "нормандський формат" та зустрічі на найвищому рівні. В обох випадках Кремль робив ставку навіть не на нового президента України, а на відхід попереднього – у 2010 році російська влада не приховувала готовності співпрацювати або з Юлією Тимошенко, або з Віктором Януковичем, у 2019 році – або з Володимиром Зеленським, або з Юлією Тимошенко. В обох випадках конкуренти на виборах воліли звинувачувати в московському бойкоті своїх, а не російських президентів.
Москва чекає на наступного президента
Можливо, Зеленський хотів би, щоб у Кремлі до нього поставилися як до Кучми чи Януковича – але ставитися до нього будуть, як до Ющенка чи Порошенка. Те, що в Москві ухвалили рішення не спілкуватися з Зеленським і "чекати на наступного", публічно заявив у своїй статті про Україну заступник голови російської Ради безпеки і колишній президент країни Дмитро Медведєв – той, хто забезпечував бойкот Ющенка.
І це логічно – після провального для Путіна саміту "нормандської четвірки" в Парижі – російський президент очікував капітуляції, а отримав спроби Зеленського "домовитися посередині" – інтерес до нового українського президента був втрачений.
І тепер Зеленський може хіба що розраховувати на зустріч у тому самому "нормандському форматі", але тільки в тому випадку, якщо Путін вирішить зробити подарунок новому федеральному канцлеру Німеччини Олафу Шольцу. Ангелі Меркель, яка пішла з посади канцлера, Путін, незважаючи на їх багаторічну співпрацю і наполегливість Меркель, такого подарунка, як відомо, зробити не захотів.
Чи Зеленський розуміє, що з ним не хочуть зустрічатися – і, до речі, зовсім не з його вини? Думаю, український президент розуміє найголовніше: заклики до прямих переговорів із Путіним подобаються частині його виборців і дозволяють зберігати популярність серед тих, хто вірить, що спілкування з російським президентом наблизить закінчення війни на Донбасі.
Саме на це він і орієнтується.
