Блог | Про що Заходу говорити з вбивцею?
Канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Франції Еммануель Макрон 30.03.2021 дистанційно по відеозв'язку поспілкувалися з Путіним. Судячи з повідомлень на урядових сайтах ФРН і Франції центральним питанням була вимога цих країн поважати права Навального і занепокоєння про стан його здоров'я, пише Ігор Яковенко для Блогу.
Торкнулися і ситуації на сході України. Меркель і Макрон зажадали від Путіна виконати зобов'язання по стабілізації режиму припинення вогню в цьому регіоні.
Путін, ясна річ, відповів асиметрично: до східного кордону України було додатково перекинуто близько 4 тисяч російських військових. У зв'язку з цим командування армії США в Європі змінило свою оцінку ситуації на сході України з "можливості кризи" до "потенційної неминучості кризи", що є найвищим рівнем загрози. Це невеликий штрих до питання про доцільність про що-небудь говорити з вбивцею.
Ще більш асиметрично на дистанційну відеорозмову Меркель і Макрона з Путіним відреагував російський телевізор. У програмі "60 хвилин" від 31.03.2021 постійно показували якусь "консерву" з допандемійних часів, на якій Путін з Меркель і Макрон про щось жваво розмовляють наживо.
При цьому провідні і "експерти" постійно називали дану відеорозмову зустріччю в "нормандському форматі" і захлиналися від щастя, що туди не запросили президента України Володимира Зеленського. Як це зазвичай буває в студії не виявилося нікого, хто міг би перерахувати теми цієї відеорозмови і задати два простих питання. Перше: яке відношення до "нормандського формату" має розмова про Навального, про Сирію, про Лівію, про Білорусь, про Іран і про "Супутник V" і так, в ряду інших – про припинення вогню на Донбасі?
І другий: яку роль в обговоренні питань про Сирію, про Лівії, про Іран міг би грати президент України Зеленський? Причому, це питання актуальне незалежно від оцінки особистості і політики президента Зеленського, а пов'язане лише з тим, що Україна не воює на Близькому Сході і не є стороною в іранській ядерній угоді.
Але, оскільки розсудливих людей в російському телевізорі немає, учасники шоу "60 хвилин" приблизно половину часу вправлялися в дотепності, намагаючись образити Зеленського, що його "не взяли" в нормандський формат, і що Україна – "не суб'єкт, а об'єкт політики". "Зеленського списали: тему Донбасу обговорили без нього", – під таким заголовком вийшов на сайті "Україна.ру" матеріал колишнього співробітника "Радіо свобода" Андрія Бабицького.
"Як можна обговорювати український конфлікт і способи його врегулювання без фактично головної дійової особи – президента України?" – зображує здивування колишній журналіст Бабицький. А як часто-густо обговорюють проблеми Ірану без керівників цієї країни? А як проблеми Китаю обговорюють без Сі Цзіньпіна, а про Росію у світі давно вже говорять як правило без Путіна, і нікому в голову не приходить побачити в цьому щось незвичайне...
Інша частина програми була присвячена знущанню вже не над політиками, а над українським народом в цілому. Мешканців російського телевізора дуже розвеселило, що в числі російських товарів, які потрапили під українські санкції, виявилися туалетний папір і мило. Туалетно-сортирний гумор виявився настільки близький за своєю стилістикою більшості "експертів", що вони прямо-таки вчепилися в цю тему і ніяк не могли залишити її в спокої.
Володимир Скачко, якого в російському телевізорі називають чомусь "українським журналістом", хоча з України він давно втік, весь світився від щастя, коли йому дали слово і тут же став розповідати росіянам, що "Україна – країна лопухів" і тому українцям не страшні наслідки заборони на ввезення російського туалетного паперу.
А співробітник агентства Sputnik Олексій Тимофєєв вирішив сконструювати жарт про заборону експорту російського мила в Україні. Жарт довго не конструювався, але, в кінцевому рахунку, співробітник Тимофєєв зміг видавити з себе понуро-хамську репризу про те, "як тепер українцям буде важко всюди прослизати без російського мила".
У такі моменти мимоволі починаєш шкодувати, що громадяни України позбавлені можливості безперешкодно дивитися російські телеканали. Оскільки з таких шоу будь-кому стає зрозуміло, що Росія веде інформаційну і не тільки інформаційну війну не проти київської влади, а проти українського народу в цілому, незважаючи на етнічну і мовну приналежність.
І чим більше людей в Україні це розуміють, тим менше підтримки отримує кремлівська агентура, яка сьогодні пронизує українську політику і медійну сферу, тим ширше стає рів між "руским міром" і Україною і тим більше шансів на припинення війни.
Втім, простір "русского міра" скорочується і без таких радикально-жорстоких і антигуманних заходів, як перегляд російських телеканалів. Адміністрація відеохостингу YouTube заблокувала акаунт арабської версії телеканалу RT. Зростає число країн, де путінській інформаційній обслузі все частіше пояснюють на доступній їй мовою, що її представникам не тут раді.
Володимир Володимирович Познер, наше "телевізійне ВВП", вирішив втретє поспіль відсвяткувати свій день народження в Тбілісі і приїхав в грузинську столицю в супроводі великої компанії. Мабуть, у стомленій постійними пошуками компромісу з владою голові ветерана не поміщалася думка про те, що громадянам Грузії може не сподобатися присутність людини, який підтримує насильницьке розчленовування їх країни.
Цілком ймовірно, що в голові Познера Грузія – це щедра гостинність, неймовірна дружелюбність, смачне вино, красиві пісні і задушевні тости. Тому він явно був здивований, коли будівля готелю, де він і його гості зупинилися, оточили протестуючі, закидали готель яйцями і зажадали, щоб телеведучий і його свита негайно покинули Грузію.
Тобто, коли доросла, навчена чималим життєвим досвідом людина, заявляє, що не визнає територіальну цілісність незалежної держави, він чомусь серйозно вважає, що громадяни цієї країни будуть як і раніше відчувати до нього добрі почуття.
Всі ці люди отруїлися своєю власною медійним отрутою. Вони так довго брехали росіянам, що колишні радянські республіки – це "недострани", населені "недонародами", що самі в це повірили. І тепер, коли стикаються з реакцією на власне хамство, страшно дивуються і неодмінно запитують: "за що?".
