Про "реформи", ліжка у борделі під назвою "право" і жування шмарклів

Про 'реформи', ліжка у борделі під назвою 'право' і жування шмарклів

Таке нормальне для кожної освіченої людини явище, як слідкування за новинами соціально-політичної тематики, нині можна вважати нездоровим захопленням. Стверджую як клінічний психіатр – читання новин несе небезпеку для інтелекту. Бо осягнути здоровим розумом, логікою і мораллю, скажімо, щоденне волання про "реформи", у нашій країні - абсолютно неможливий процес.

Приклад? Будь-ласка. Як людина, що волею злої долі знайома із тваринними звичаями вітчизняної "правової системи" та її мешканців, я давно звертаю увагу на усе, що стосується процесів жування шмарклів, які чомусь називають "судовою реформою" та "реформою прокуратури".

Днями довелось пережити напад гомеричного реготу, прочитавши отаке: "На сайті Офісу Генерального прокурора оприлюднено результати складення іспиту прокурорами у формі анонімного тестування з використанням комп’ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону".

Відео дня

І знаєте, новина навіть містить довгий перелік інтелектуальних страждальців, які підтвердили у цьому інфантильному процесі "відповідність для здійснення повноважень прокурора".

Хоча насправді, вважаю, цікавіше було б дізнатись про тих, хто завалив цей "екзамен". Але такого списку немає!

Тобто – здали усі?! Гадаю, шанс здати був у тих, чиї гаманці набиті брудними грошима, отриманими за рахунок скалічених людських доль. Той же невеликий прошарок, який має поняття честі і совісті, у сучасній прокуратурі звівся, мабуть до мікроскопічних меж, адже нормальні в цьому збоченому світі не виживають.

У цьому сюрреалістичному сюжеті чудово геть усе. Перш за все те, що перевірка на "знання і уміння у застосуванні закону" з огляду на репутацію окремих дивних істот, що населяють органи прокуратури – виглядає знущанням над здоровим глуздом. Бо кажу із знанням предмету: більшість з цих "представників держави" так-сяк, але закони знають.

А щодо "уміння" застосовувати закони на практиці – тут, вибачте, постановка питання дорівнює "умінню канібала смачно готувати". Адже справа, переконаний, у тотальному цинізмі – велика частина цих знавців-умільців періодично застосовують свою владу і силу всупереч закону! Причому свідомо і нахабно.

Нагадувати, що ці люди дискредитують саме поняття права немає сенсу – право в Україні геть дискредитоване, цей процес завершено стараннями саме сучасної суддівсько-прокурорської популяції.

Тільки не треба вважати мене заангажованим образою, а тому необ’єктивним. Гугль у поміч – в усіх опитуваннях громадської думки останнього десятиріччя суди і прокуратура фігурують в якості потворних опудал – українці довіряють цим інституціям у останню чергу. 14-15 відсотків довіри! (І це надто оптимістично, адже за даними Gallup World Poll ще у 2016 році судам в Україні довіряли 11 відсотків населення і це був найнижчий показник серед майже 40 країн!)

Переконаний, що навіть така цифра є результатам "підтримки" з боку представників великих суддівсько-прокурорських родин. Адже в Україні, як нещодавно визнав Генпрокурор Рябошапка, - майже найбільша кількість прокурорів на 100 тисяч населення серед країн Світу!

До речі, у своєму реформаторському пориві Генпрокурор і пообіцяв "переатестацію", скорочення і "свіжі кадри".

І перший акт цього "марлезонського балету" ми побачили…

Узагалі це примушує згадати стару істину про реформацію борделю, в ході якої треба міняти не ліжка, а "обслуговуючий персонал". В історії ж з реформами судової системи і прокуратури в Україні, скидається на те, що навіть ліжка не оновлюють – просто міняють одну брудну білизну на іншу, таку ж саму, від якої тхне моральним розпадом.

А здавалось би – чого простіше. Проаналізуйте справи, які вів той чи інший прокурор або суддя, і ви усе побачите! Переконаєтесь, що люди, які знають закони і мають правильно їх застосовувати, насправді крутять ними, як циган сонцем. Виконуючи замовлення або тупо заробляючи гроші. Ламаючи при цьому людські долі. Це що – відкриття Америки? Про це знають усі (привіт 11-ти відсоткам довіри!), але кожна влада жує реформаторські шмарклі, залишаючи при посадах тих, на чиїх мундирах і мантіях навіть для нових плям місця немає!

Я, скажімо, згадую прокурора Прокопова, який не утруднився навіть за законом оголосити мені підозру і запхав до суду! Згадаємо тему прокурорського екзамену на знання і застосування законів і через цю призму зрозуміємо – особа, який не пред’явлено підозри, не може бути обвинуваченою! Прокурор Прокопов про це не знав? Знав, звичайно. Але відверто маніпулював фейковими фактами, липовими експертизами, підробленими, сфабрикованими документами. Нині, коли вирок відмінено, а усі факти фальсифікацій доведені і визнані іншими судами, стає зрозуміло – цей прокурор вчинив злочин. І що – спитаєте ви. А нічого! Пішов на підвищення. І, я впевнений, вдало склав "іспит Рябошапки"…

Я згадую суддю Голубицького, який всупереч закону, на вимогу прокурора Прокопова видавав на-гора рішення тримати мене під вартою понад усі передбачені законодавством терміни. Тобто, фактично, також здійснював злочин, освячуючи незаконне утримання людини, як заручника… І що? Пішов на підвищення, зараз працює у Верховному суді. Попри те, що за результатами розгляду Громадською радою доброчесності було затверджено висновок про невідповідність Голубицького критеріям доброчесності та професійної етики. Основна причина негативного висновку - винесення сумнівних рішень.

Я вже не кажу про суддю Дулєбка, який узявся розглядати справу проти мене, яку мав завернути вже під час підготовчого засідання, адже не було пред’явлено підозру, а основним "доказом" була копія невідомого документа невідомого походження від прокурора Прокопова. Процесуальних порушень було стільки, що навіть фальсифіковані доказі були апріорі нелегітимними і не мали братись до уваги. Але Дулєбко проковтнув ці "тонкощі", так само здійснивши злочин. І що? Працює собі, вдало пройшов переатестацію і "вирішує долі"…

Гадаю, людям, які не потрапляли до рук цих злочинців, ніколи не зрозуміти того відчуття, коли вони оголошують свої вироки "Іменем України"…

І моя історія – з цілого ряду подібних. Вона просто вирізнялась унікальним інформсупроводженням. А скільки прокурорсько-суддівських злочинів були скоєні у тиші? Скільки при цьому людей відчули на собі безкарність і абсолютну владу цього, без перебільшення, мафіозного клану? Відповіді про масштаби їхнього беспредєлу ми ніколи, мабуть, не отримаємо, але має індикатор – ЄСПЧ останніми роками завалений справами з України, їх десятки тисяч.

У кожній з таких справ – свій суддя, свій прокурор…

Отже, чого простіше – вивчить "трудові біографії" кожного і зробіть висновки. Бо усі ці псевдоатестації, повторюся, є процесом застилання старих затертих бордельних кушеток новою білизною. Повії здають "екзамен" і працюють далі!

Тож президент Зеленський не має дивуватись, коли суддівська мафія поблажливо вказує йому, хто в країні хазяїн. Це ще одна сюрреалістична новина – КСУ узявся розглядати конституційність судової реформи (чергової, прости, Господи!), яку ініціював глава держави.

Саме так – хто в країні хазяїн… Скаргу на "реформу Зеленського" подала та ж суддівська мафія – Пленум Верховного суду. Панам голубицьким не подобається запропоноване скорочення вдвічі кількості суддів Верховного суду та істотне зменшення їхніх посадових окладів…

Будете далі жувати шмарклі?

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.