Блог | Про "реформи", ліжка у борделі під назвою "право" і жування шмарклів
Таке нормальне для кожної освіченої людини явище, як слідкування за новинами соціально-політичної тематики, нині можна вважати нездоровим захопленням. Стверджую як клінічний психіатр – читання новин несе небезпеку для інтелекту. Бо осягнути здоровим розумом, логікою і мораллю, скажімо, щоденне волання про "реформи", у нашій країні - абсолютно неможливий процес.
Приклад? Будь-ласка. Як людина, що волею злої долі знайома із тваринними звичаями вітчизняної "правової системи" та її мешканців, я давно звертаю увагу на усе, що стосується процесів жування шмарклів, які чомусь називають "судовою реформою" та "реформою прокуратури".
Днями довелось пережити напад гомеричного реготу, прочитавши отаке: "На сайті Офісу Генерального прокурора оприлюднено результати складення іспиту прокурорами у формі анонімного тестування з використанням комп’ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону".
І знаєте, новина навіть містить довгий перелік інтелектуальних страждальців, які підтвердили у цьому інфантильному процесі "відповідність для здійснення повноважень прокурора".
Хоча насправді, вважаю, цікавіше було б дізнатись про тих, хто завалив цей "екзамен". Але такого списку немає!
Тобто – здали усі?! Гадаю, шанс здати був у тих, чиї гаманці набиті брудними грошима, отриманими за рахунок скалічених людських доль. Той же невеликий прошарок, який має поняття честі і совісті, у сучасній прокуратурі звівся, мабуть до мікроскопічних меж, адже нормальні в цьому збоченому світі не виживають.
У цьому сюрреалістичному сюжеті чудово геть усе. Перш за все те, що перевірка на "знання і уміння у застосуванні закону" з огляду на репутацію окремих дивних істот, що населяють органи прокуратури – виглядає знущанням над здоровим глуздом. Бо кажу із знанням предмету: більшість з цих "представників держави" так-сяк, але закони знають.
А щодо "уміння" застосовувати закони на практиці – тут, вибачте, постановка питання дорівнює "умінню канібала смачно готувати". Адже справа, переконаний, у тотальному цинізмі – велика частина цих знавців-умільців періодично застосовують свою владу і силу всупереч закону! Причому свідомо і нахабно.
Нагадувати, що ці люди дискредитують саме поняття права немає сенсу – право в Україні геть дискредитоване, цей процес завершено стараннями саме сучасної суддівсько-прокурорської популяції.
Тільки не треба вважати мене заангажованим образою, а тому необ’єктивним. Гугль у поміч – в усіх опитуваннях громадської думки останнього десятиріччя суди і прокуратура фігурують в якості потворних опудал – українці довіряють цим інституціям у останню чергу. 14-15 відсотків довіри! (І це надто оптимістично, адже за даними Gallup World Poll ще у 2016 році судам в Україні довіряли 11 відсотків населення і це був найнижчий показник серед майже 40 країн!)
Переконаний, що навіть така цифра є результатам "підтримки" з боку представників великих суддівсько-прокурорських родин. Адже в Україні, як нещодавно визнав Генпрокурор Рябошапка, - майже найбільша кількість прокурорів на 100 тисяч населення серед країн Світу!
До речі, у своєму реформаторському пориві Генпрокурор і пообіцяв "переатестацію", скорочення і "свіжі кадри".
І перший акт цього "марлезонського балету" ми побачили…
Узагалі це примушує згадати стару істину про реформацію борделю, в ході якої треба міняти не ліжка, а "обслуговуючий персонал". В історії ж з реформами судової системи і прокуратури в Україні, скидається на те, що навіть ліжка не оновлюють – просто міняють одну брудну білизну на іншу, таку ж саму, від якої тхне моральним розпадом.
А здавалось би – чого простіше. Проаналізуйте справи, які вів той чи інший прокурор або суддя, і ви усе побачите! Переконаєтесь, що люди, які знають закони і мають правильно їх застосовувати, насправді крутять ними, як циган сонцем. Виконуючи замовлення або тупо заробляючи гроші. Ламаючи при цьому людські долі. Це що – відкриття Америки? Про це знають усі (привіт 11-ти відсоткам довіри!), але кожна влада жує реформаторські шмарклі, залишаючи при посадах тих, на чиїх мундирах і мантіях навіть для нових плям місця немає!
Я, скажімо, згадую прокурора Прокопова, який не утруднився навіть за законом оголосити мені підозру і запхав до суду! Згадаємо тему прокурорського екзамену на знання і застосування законів і через цю призму зрозуміємо – особа, який не пред’явлено підозри, не може бути обвинуваченою! Прокурор Прокопов про це не знав? Знав, звичайно. Але відверто маніпулював фейковими фактами, липовими експертизами, підробленими, сфабрикованими документами. Нині, коли вирок відмінено, а усі факти фальсифікацій доведені і визнані іншими судами, стає зрозуміло – цей прокурор вчинив злочин. І що – спитаєте ви. А нічого! Пішов на підвищення. І, я впевнений, вдало склав "іспит Рябошапки"…
Я згадую суддю Голубицького, який всупереч закону, на вимогу прокурора Прокопова видавав на-гора рішення тримати мене під вартою понад усі передбачені законодавством терміни. Тобто, фактично, також здійснював злочин, освячуючи незаконне утримання людини, як заручника… І що? Пішов на підвищення, зараз працює у Верховному суді. Попри те, що за результатами розгляду Громадською радою доброчесності було затверджено висновок про невідповідність Голубицького критеріям доброчесності та професійної етики. Основна причина негативного висновку - винесення сумнівних рішень.
Я вже не кажу про суддю Дулєбка, який узявся розглядати справу проти мене, яку мав завернути вже під час підготовчого засідання, адже не було пред’явлено підозру, а основним "доказом" була копія невідомого документа невідомого походження від прокурора Прокопова. Процесуальних порушень було стільки, що навіть фальсифіковані доказі були апріорі нелегітимними і не мали братись до уваги. Але Дулєбко проковтнув ці "тонкощі", так само здійснивши злочин. І що? Працює собі, вдало пройшов переатестацію і "вирішує долі"…
Гадаю, людям, які не потрапляли до рук цих злочинців, ніколи не зрозуміти того відчуття, коли вони оголошують свої вироки "Іменем України"…
І моя історія – з цілого ряду подібних. Вона просто вирізнялась унікальним інформсупроводженням. А скільки прокурорсько-суддівських злочинів були скоєні у тиші? Скільки при цьому людей відчули на собі безкарність і абсолютну владу цього, без перебільшення, мафіозного клану? Відповіді про масштаби їхнього беспредєлу ми ніколи, мабуть, не отримаємо, але має індикатор – ЄСПЧ останніми роками завалений справами з України, їх десятки тисяч.
У кожній з таких справ – свій суддя, свій прокурор…
Отже, чого простіше – вивчить "трудові біографії" кожного і зробіть висновки. Бо усі ці псевдоатестації, повторюся, є процесом застилання старих затертих бордельних кушеток новою білизною. Повії здають "екзамен" і працюють далі!
Тож президент Зеленський не має дивуватись, коли суддівська мафія поблажливо вказує йому, хто в країні хазяїн. Це ще одна сюрреалістична новина – КСУ узявся розглядати конституційність судової реформи (чергової, прости, Господи!), яку ініціював глава держави.
Саме так – хто в країні хазяїн… Скаргу на "реформу Зеленського" подала та ж суддівська мафія – Пленум Верховного суду. Панам голубицьким не подобається запропоноване скорочення вдвічі кількості суддів Верховного суду та істотне зменшення їхніх посадових окладів…
Будете далі жувати шмарклі?
