Правозахисник Кривенко: потік трун не підніме Росію проти Путіна, надія лише на еліти. Інтерв'ю

Армія країни-агресора Росії веде точний рахунок втрат в Україні. За даними Генштабу ЗСУ, на нинішній день кількість загиблих у війні в Україні росіян перевищила 17 тисяч. Але пересічним громадянам Росії про це нічого не відомо. Їм озвучують цифру, меншу вдесятеро.

Першим актом агресії Кремля була агресія стосовно своїх громадян. Народний опір повністю придушено. Сьогоднішня Росія фактично є нацистською Німеччиною зразка початку 1940-х років.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив колишній член Ради з прав людини при президентові Росії, член правління Міжнародного товариства "Меморіал", правозахисник Сергій Кривенко.

– Хтось веде точний підрахунок загиблих у війні в Україні російських військових?

– Усі військовослужбовці враховані. Є списки особового складу частин, є розроблений механізм: командир чи заступник командира веде облік, щодня складає рапорти, все це налагоджено, незважаючи на тяжкі бойові дії. Можливо, не в онлайн-режимі, але облік особового складу ведеться. Враховуються загиблі, зниклі безвісти, ті, хто потрапив у полон.

Інша річ, що ця інформація практично не доноситься до суспільства – скільки загиблих, скільки полонених, скільки зниклих безвісти. Досить багато батьків звертаються, пишуть, що їхній син перестав виходити на зв'язок.

Та цифра, яку нещодавно озвучило міністерство оборони РФ, – понад 1300 загиблих військовослужбовців – наскільки я розумію, це лише ті, кого вдалося ідентифікувати за документами, за особистим номером тощо. Щодо тих, хто вважається зниклими безвісти, то суспільство нічого про них не знає. Найчастіше й батьки.

– За інформацією Генштабу ЗСУ, на сьогодні російська армія втратила понад 17 тисяч військовослужбовців. Фактично втрати перевищили ті, яких Радянський Союз зазнав у Афганській війні. Чи це означає, що сьогодні практично в кожному населеному пункті Росії ховають рідних?

– Я бачив ці оцінки, але російське міністерство заявляє про 1,5 тисячі втрат. Як завжди, істина десь посередині, а може, й ближче до кінця. Але ми знаємо, як важко вести підрахунок воєнних втрат. Досі точаться суперечки з приводу втрат у Другій світовій війні.

Так, в Афганістані загинуло близько 15 тисяч людей, у Чеченських війнах – близько 12 тисяч, хоча ця цифра спірна. Але там таки ситуація інша. Там переважно служили військовослужбовці-строковики. Зараз у війні в Україні беруть участь переважно контрактники, а до їхніх втрат у суспільстві ставлення інше, ніж до втрат строковиків.

Втрати серед строковиків – 10 тисяч – під час Чеченської війни сколихнули все суспільство. Сьогодні строковики у війні в Україні – це винятки. Або командування неправильно оформило, або не вмовило строковиків.

– Військові експерти в Україні говорять про те, що резерв армії Путіна виснажується, тому постає питання про загальну мобілізацію в РФ.

– Розмови про це йдуть, хоча ані міноборони Росії, ані інші відомства про це поки що не говорять. Навпаки, запевняють, що жодної мобілізації не планується. Але ми досить умовно ставимося до цих запевнень, бо вже знаємо, як буває: спочатку кажуть одне, а потім одразу відбувається інше.

Кажуть, на кордоні з Україною було створено 150-тисячне угруповання, але в російській армії близько мільйона військовослужбовців, із них близько 400 тисяч контрактників. Я не військовий аналітик, нехай вони роблять аналіз, але можу сказати, що з боку батьків, з боку чоловіків, які перебувають у запасі, виникає дуже багато запитань – чи буде мобілізація, якщо буде, то що робити. Побоювання дуже великі.

– Ваш прогноз – як розвиватимуться події далі, якщо в Росію продовжуватимуть йти труни? Чи можуть люди піднятися?

– Прогнозувати цей страх дуже складно. Запевняю вас, до 24 лютого в Росії ніхто і подумати не міг про те, що станеться. Що РФ нападе на Україну, як це відбувається зараз. Шок у Росії триває досі. А те, що відбувається в Україні, – це взагалі поза межами.

Я розумію, що тут виправдань бути не може, але перша окупація була над громадянським суспільством самої Росії. Традиції опору в нас не такі, як в Україні, був більш мирний протест, але опір тривав протягом усіх років правління Путіна. Були величезні мітинги 2014 року, був сильний протест проти третього терміну Путіна.

Але опір придушено. Навіть якщо зараз у кожне село підуть труни, у нас немає вільних ЗМІ, у нас не розколоті еліти. Щоб протест відбувся, треба, щоб його очолив хтось із еліт. Тут також усе забетоновано.

Сьогодні у Росії ситуація, як і в 1940-ві роки нацистської Німеччини. Тоді неможливо було очікувати, що влаштують переворот після того, як пішли труни з Польщі та Росії. Це була сильна поліцейська держава.

Диктатури не змінюються так. У демократичних країнах є механізми, є еліти, є преса, там інформація доноситься до народу, і вийшовши на вулицю, народ може змінити той чи інший уряд. Тут диктатура як у Радянському Союзі.

– Тобто ми в Україні можемо розраховувати тільки на те, що наша армія за підтримки союзників зможе завдати армії РФ непоправної шкоди.

– Як далі розвиватимуться події, не зрозуміло. Але можна розраховувати принаймні на припинення вогню. Продовжувати військові дії – це вже поза межами. Можна розраховувати на якісь залишки розуму російського керівництва.

– Ми можемо розраховувати на розсудливість особисто Путіна?

– Ні. Там же є оточення, є ті, хто так чи інакше думає про розвиток країни.

Нам потрібна ваша підтримка – допоможіть OBOZREVATEL благодійним внеском. Читайте лише перевірену інформацію в нас у Telegram-каналі. Не ведіться на фейки!