Блог | Перемога! Чи таки - репетиція на майбутнє
Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!
І одразу про, так би мовити, головну новину цього тижня. Уляна Супрун – знову в.о. міністра охорони здоров’я України.
Суддя Окружного адмінсуду Києва Сергій Кадаш'ян після трьох днів перебування у нарадчій кімнаті таки наважився оголосити вирок. Рішення про тимчасове усунення Уляни Супрун з посади в.о. міністра охорони здоров'я скасовано.
Так виглядало оголошення вироку – багато слів, багато посилань на різні джерела, багато чого такого, що складно зрозуміти, не маючи відповідної освіти. Але факт залишається фактом – пані Уляна знову всіх переграла.
Читайте: Сюрприз-небаланс
Тема з її подвійним громадянством, так само як і тема, чи може міністр мати приставку в.о. більш, ніж місяць, якось сама собою зійшла нанівець.
Нагадаю – саме ці два аргументи і стали вирішальними при прийнятті тепер вже скасованого рішення щодо відсторонення головлікаря від займаної посади за позовом одного відомого радикала.
Та ніхто нічого не зрозумів. Тому навіть найприхильніші адепти Уляни зустріли вирок суду без оплесків і без відповідних вигуків на адресу судді.
Ну що тут можна додати, окрім одного – я так розумію, тепер для формування Кабміну рішення Верховної Ради взагалі не потрібне. Призначаємо всіх міністрів в.о. – і вперед, у світле майбутнє.
Добре, що все завершилося хепі-ендом. С нетерпінням чекаємо на широких ланах соцмереж нових порад від міністра стосовно нашого життя-буття. І, звісно, її розповіді про те, через яке коліно найзручніше ламати судову систему, коли вона намагається викаблучуватися.
Читайте: Всеохоплююча ''хуліганка, що хуліганкою поганяє''
А тим часом, доволі показова історію трапилася в центрі Києва. Пізно ввечері 13 лютого біля станції метро Хрещатик побилися футбольні фанати. За повідомленнями соцмереж, кількість учасників бійки – понад півсотні молодиків.
Ближче до ранку стало відомо, що кількість постраждалих склала від 5 до 10 осіб. Їх забрала карета швидкої допомоги. Логічне питання – а що ж поліція? Скільки вона упакувала хуліганів? Скільки з них було доставлено у райвідділ, що знаходиться поруч? Скільки особистого складу було задіяно задля припинення масових безладів у центрі європейської столиці?
Відповідаю – нуль. І цим фактом навіть самі учасники бійки похизувалися у соцмережах. Поліції на місці битви ніхто не спостерігав. Від слова зовсім. Тобто, якби її учасники раптом виявили бажання розгромити кілька магазинів, пройтися центром міста у пошуках, кому б ще дати в морду і так далі – їм ніхто не став би перешкоджати.
Тільки не треба знову розповідати про прикру несподіванку, про те, що ніхто не міг спрогнозувати такий варіант розвитку подій, та інше бла-бла-бла. Тому що – зобов’язані. І спрогнозувати, і підтягнути відповідні сили, і жорстко припинити будь-які спроби перетворити Хрещатик та Майдан Незалежності на поле битви неадекватів. Неадекватів, більшість з яких, до речі, знаходилася у стані алкогольного сп’яніння.
І жодного кроку від МВС, аби у подальшому після виникнення бажання поїхати до Києва погамселитися, ці файні хлопці, пригадавши нашу гостинність, тричі подумали, а чи є сенс знову нариватися.
Читайте: Чимчикуємо до НАТО та ЕС
І досить байок про світову практику та про те, що вони так себе поводять в усіх країнах світу. В отих "усіх країнах світу", на відміну від нашої, тимчасовий воєнний стан напередодні новорічних свят не вводили. Та й райвідділи внутрішніх справ якось не прийнято зненацька брати штурмом.
А попереду – вибори. Освічені люди вже відверто кажуть – і судові вистави, і безлади за участю активістів, і багато з того, що ми спостерігаємо зараз – це лише репетиція. Репетиція того, з чим країна стикнеться наприкінці весни поточного року. Коли політичне протистояння вийде на фінішну пряму.