УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Пенсійний проект Олександра Мороза

Пенсійний проект Олександра Мороза

«Депутат, який купився, він безцінний… в нього вже там взагалі від совісті нічого не лишилося». Олександр Мороз, 5 вересня 2000, ТЕТ, «Вісті»

Спікерство Олександра Мороза, тобто його зрада націонал-демократичному табору є несподіванкою лише для невтаємних у політичну біографію цієї людини. З першого дня політичного вознесіння Олександра Олександровича маніпулюванням власним словом було важливим політичним інструментарієм лідера «малинових».

Про це нині не любить згадувати Олександр Олександрович, але 1994 року спікером він став лише завдяки підтримці Леоніда Даниловича Кучми. Тоді парламентські вибори на декілька місяців випереджали президентські, і політики «розвели» політичні території: Мороз балотується за підтримки кучмівських фракцій у спікери, а Кучма йде в президенти, отримавши прилюдну підтримку голови ВР. Сан Санич спікером став, але, як пам’ятаємо, водночас почав балотуватися в Президенти. Як розповідають очевидці, Кучма був у шоці, і особливо він не міг зрозуміти, для чого це лідеру соціалістів, оскільки в того не було жодних шансів на перемогу. В підсумку Олександр Мороз зайняв третє місце (за Леоніда Кравчука проголосовали 37,68% виборців, за Леоніда Кучму - 31,25%, за Олександра Мороза - 13,09%), а також придбав Кучму-ворога.

Остаточно недавні спільники побили горшки після президентських виборів: одразу після перемоги Кучма їхав на могилу матері, на мобільний (тоді саме з’явилися перші NMT-ешні апарати) йому зателефонував спікер Мороз, запропонувавши висунути на посаду глави СБУ Валерія Малікова. Треба нагадати, що тоді урядовців призначав парламент. «Саша, я проти, зачекай мене, повернуся – поговоримо». Після розмови «Саша» зайшов до сесійної зали і повідомив: я тільки що розмовляв з Кучмою, і він підтримав ідею призначення Малікова на посаду глави СБУ. Відбулося це, згідно з повідомленням «Інтерфаксу-Україна», 12 липня 1994 року, але коли автор намагався знайти пряму цитату Олександра Мороза, сказану на сесії, то з’ясувалося, що на сайті ВР фрагмент стенограми з голосуванням за Малікова відсутній взагалі.

Політичні кулуари багаті усілякими свідченнями про те, що дане Олександром Олександровичем слово часто дрібного варте. Характерно, що Мороз розмінював свої політичні обіцянки не лише в якихось локальних домовленостях, але й часто у ситуаціях, що прямо стосувалися майбутньої долі країни. 1999-рій: Євген Марчук і досі згадує, що напередодні першого туру президентських виборів Олександр Мороз в числі інших членів канівської четвірки пообіцяв зняти свою кандидатуру з виборчих перегонів на користь Євгена Марчука. Але в результаті Олександр Олександрович вийшов на прес-конференцію, заявивши, що йтиме до кінця, і в результаті займає третє місце (Кучма - 36.49 %, Симоненко - 22.24 %, Мороз - 11.29 %). Таких непередбачуваних кроків Олександр Мороз зробив чимало у своєму житті: у травні 2001 фракція СПУ, всупереч узгодженому рішенню опозиції, голосує за призначення Анатолія Кінаха прем’єр-міністром. Тоді як без підтримки СПУ у кучміського ставленика не було жодних шансів бути затвердженим ВР, і Кучмі довелося б погоджувати кандидатуру прем’єра з опозицією. У 2003-му Мороз не дотримується даного Вікторові Ющенкові слова, і вступає в сепаратні переговори з Віктором Медведчуком, фактично підтримавши президентський варіанти політичної реформи. В 2004 році в першому турі президентських виборів Олександр Мороз відмовляється зняти свою кандидатуру на користь Віктора Ющенка і в результаті займає третє місце (Ющенко - 39,9%, Янукович - 39,26%, - Мороз - 5,82%). Для чого Олександру Олександровичу було, даруйте, плентатися під ногами провідних кандидатів у таких доленосних виборах, знаючи, що від перемоги він такий далекий? І чому Мороз демонстративно пішов з Майдану після другого туру президентських виборів? «Нашоукраїнці» твердять, що нинішній спікер повернувся на сцену Майдану лише після того, як були задоволені декілька його амбіцій, і не тільки політичних.

Тому нині абсолютно не дивно дізнатися, що соціалісти Ярослав Мендусь та Микола Рудьковський ще з Нового року ведуть келейні переговори з «регіоналами». Така багатовекторність абсолютно відповідає політичній стилістиці Олександра Олександровича. Крім того, аналізуючи вчорашній крок Мороза, треба зважати на те, що йому вже не варто особливо дбати про наступні парламентські вибори. Адже нині спікеру - 62, до наступних виборів йому стукне під 70 - добра нагода красиво піти на пенсію зі спікерської посади. Шкода тільки, що заручником персональної пенсійної реформи Олександра Олександровича стала вся країна.