Відео дня
Блог | Нова стратегія миру та безпеки: зміцнення української армії
"Зміцнення української армії" – восьма публікація з серії, яка презентує "Нову стратегію миру та безпеки", запропоновану на Національному форумі, що пройшов 30 жовтня у Києві.
Формулюючи наступальні завдання для української дипломатії і обґрунтовано претендуючи на суттєву допомогу країн-гарантів, ми повинні пам'ятати істину про те, що дипломатичним шляхом можна досягти лише тих цілей, для досягнення яких є достатньо воєнних можливостей.
Саме тому однією з основ нашої стратегії миру та безпеки є зміцнення української армії.
Читайте: Нова стратегія миру та безпеки: миротворці на Донбасі
Вже сьогодні наша країна у відносних показниках витрачає на оборону більше, аніж багато країн НАТО – біля 2,5% свого ВВП. Це чимало для нас, платників податків, але явно недостатньо для того, щоб українська держава і кожна українська родина відчували себе в безпеці.
Нам потрібна морально і матеріально мотивована, добре підготовлена, екіпірована, оснащена і озброєна армія.
Нещодавно прийнятим Законом "Про національну безпеку" закріплено фінансування всього сектора оборони і безпеки на рівні 5% ВВП. Однак в умовах війни фінансування Збройних Сил і пріоритетних розробок в галузі озброєнь не можна розчиняти в загальній цифрі для всіх силових структур. Для того щоб не допустити маніпуляцій на кшталт тих, що відбувались під час затвердження бюджету на 2019 рік, фінансування армії необхідно виділити окремим рядком і збільшити принаймні до 3% ВВП.
Читайте: Нова стратегія миру та безпеки: реінтеграція Криму і Донбасу
Армія має захищати країну, а не воювати за гроші на своє виживання.
Необхідно не просто збалансувати оборонний бюджет, а й забезпечити безперебійне фінансування завдань з кадрового зміцнення і бойової підготовки армії, переоснащення військ новою і модернізованою військовою технікою та озброєнням.
Окреме і особливо важливе завдання – подолання корупції на воєнних замовленнях і крадіжок в армії. Наслідками того, що відбувається сьогодні, є не лише ослаблення обороноздатності країни, а і глибока моральна корозія, що роз'їдає владу і армію.
Неприпустимо, коли концепція розвитку Військово-Морських Сил, під тиском головного олігарха країни, який збуває воєнному відомству річкові бронекатери, вироджується до ідеї "москітного флоту".
Читайте: Нова стратегія миру та безпеки: Будапештські гарантії
Масштаби корупційних апетитів і ненажерливість чергової групи панів, що вважають себе господарями країни, просто вражають. Це і постачання палива для армії за завищеними цінами, і спроби продавити воєнне замовлення на велику партію імпортних самохідних гармат за ціною, що у півтора рази перевищує ринкову, і нав'язування силовим структурам неякісних бронетранспортерів власного виробництва. Перелік нескінченний.
Вінцем цих корупційних дій є спроба змусити ВМС України замовити серію річкових катерів, перейменованих в ракетні, за ціною в 3,7 мільярди гривень за одинцю, що наближається до вартості сучасного корвета.
Читайте: Нова стратегія миру та безпеки: юридичний фронт
Результатом всієї цієї вакханалії є гострий дефіцит ефективної і надійної військової техніки і озброєнь на фронті. Для того щоб захищати країну, військовослужбовці змушені ремонтувати техніку за власний кошт. На п'ятий рік війни маскувальними сітками нашу армію продовжують забезпечувати жінки-волонтери, що плетуть їх власноруч. І взагалі, всупереч заявам Міноборони і Генштабу, армія як і раніше значною мірою є боєздатною завдяки волонтерам. Ці люди не лише забезпечують її найнеобхіднішим, а й уособлюють для бійців зв'язок з суспільством, допомагають не забувати, навіщо вони на цій війні.
За роки російської агресії в результаті безвідповідальності Верховного Головнокомандувача, керівників Міністерства оборони та Генерального штабу країна втратила на підірваних стратегічних арсеналах в Балаклії, Калинівці та Ічні, а також на армійських складах втричі більше боєприпасів, аніж витрачено на фронті – понад 200 тисяч тон. Це призвело до того, що забезпеченість боєприпасами по деяких позиціях дійшла критичної межі.
Читайте: Стратегія миру та безпеки: завдання української дипломатії
Ця проблема має й інший вимір.
Мінімальна пенсія в нашій країні з 1 грудня становить 1497 гривень. Ми порівняли вартість знищених боєприпасів з розміром такої пенсії.
Один снаряд калібру 125 мм для танкової гармати коштує на ринку озброєнь близько півтори тисячі доларів США, що дорівнює мінімальній пенсії однієї людини за 30 місяців. Тільки в Ічні знищено 22 тисячі таких снарядів на суму понад 30 мільйонів доларів. Це еквівалентно мінімальній річній пенсії 50 тисяч наших громадян.
Середня вартість однієї ракети калібру 122 мм для системи залпового вогню "Град" становить 2200 доларів або дорівнює пенсії за 44 місяці. Останніми вибухами, що сталися на початку жовтня, знищено 117 тисяч таких ракет на суму понад 250 мільйонів доларів, що еквівалентно мінімальній річній пенсії 400 тисяч наших громадян, які все життя працювали на свою країну.
Читайте: Нова стратегія миру та безпеки: формула дій
На тому ж підірваному арсеналі зберігалося 685 мільйонів автоматних патронів на суму понад 300 мільйонів доларів і ще багато іншого. Загальна сума втраченого тільки в цьому арсеналі дорівнює розміру останнього траншу МВФ.
Кожен українець може порівняти ці цифри і завдану країні шкоду зі своєю зарплатнею, стипендією, доходами свого бізнесу, що насилу виживає.
В результаті п'яти масштабних надзвичайних подій на арсеналах і складах боєприпасів жоден керівник Генерального штабу – структури, що відповідає за зберігання боєприпасів, – покараний не був.
Читайте: Нова стратегія миру та безпеки: коли закінчиться війна?
Жоден високопосадовець Міністерства оборони – органу, що відповідає за будівництво укриттів для боєприпасів, – також не був притягнутий до відповідальності.
Що ж до воєнної контррозвідки, то складається враження, що це взагалі не їхня проблема.
Перелічене вище зайвий раз підкреслює необхідність посилення громадського контролю над армією та іншими силовими структурами. До цього давно прийшли всі демократичні країни. На цьому твердо наполягають партнери України з НАТО.
Нашу армію одягають, взувають і озброюють не чиновники, а українські платники податків, і тому кожен громадянин має право вимагати, щоб все до копійки йшло на зміцнення оборони, а не по кишенях і офшорах.
Воєнний податок, що всі ми сплачуємо, – це додатковий внесок кожного з нас на зміцнення української армії, і він має надходити до окремого бюджетного фонду, за використання коштів якого влада зобов'язана регулярно звітувати перед громадянами.
Наступна публікація буде присвячена основі армії - людям.
Більше читайте на сторінці Воєнний кабінет Юлії Тимошенко.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...