Блог | Медведєв вискочив з конопель з п'ятьма тезами. Гірша копія путінського послання
Вигнаний в опалу колишній керівник Кремля і російського уряду Д.Медведєв вибухнув статтею в московському "Комерсанті" "Чому безглузді контакти з нинішнім українським керівництвом. П'ять коротких політичних тез". Можна було б особливо не звертати уваги на мудрування відставного політика, адже в Москві ніхто не наважується самостійно висловлювати свою точку зору без схвалення згори. Очевидно, що В.Путіну було не з руки писати нову статтю по Україні, так як попередня провалилася з тріском, тому Кремль вирішив поставити підпис під черговим опусом очорнення української дійсності з претензією на історичність, політику рангом нижче - заступнику голови Ради Безпеки РФ.
Не відомо, чи читав Медведєв уважно текст, який йому підсунули, а тим більше нібито достовірний документ періоду 1944 р. Швидше за все, що ні, а якщо так, то доцент юридичного факультету Санкт-Петербурзького університету явно здає. Йому впихнули текст нібито про Україну, а насправді, про Росію.
Спічрайтери або ніколи не були в Україні, або були дуже давно, бо виходять в своїх трактуваннях тільки з інформації, наданої російськими ЗМІ, а вона повністю деформована. Бо, як кажуть, стандарти міжнародного інформаційного мовлення про три щабля брехні: перший - просто брехня, другий - велика брехня, і нарешті третій - новини російського телебачення. З вершин третього щабля і написана медведєвська стаття. Нічого нового, плюс добре забуте старе. Радянська школа пропаганди - суміш белетристики, пересмикування фактів, образи опонента і відвертої брехні. Смертельний інформаційний коктейль з кремлівської розливної.
Але давайте по порядку.
Підзаголовок медведєвської статті вирішили написати українською мовою, в чому вбачається образа В.Путіна, що його попередню статтю, повністю написану українською мовою, ніяк не оцінили, вірніше дуже погано прийняли. Але навіть в п'яти українських словах виявилася граматична помилка. Видно, що українці, які осіли в Москві 30 років тому і більше, остаточно втрачають знання рідної мови. Та й як інакше, якщо багатомільйонна українська діаспора в РФ не має жодної школи з викладанням українською мовою, майже всі бібліотеки шалені українофоби позакривали. В їх вузькому розумі: якщо ми один народ, то навіщо вивчати українську.
Уже в першому абзаці тексту путінський наратив: "Україна знаходиться в пошуку своєї ідентичності і особливого шляху, складає свою окрему історію..".
Нагадуємо неукам з Кремля, що українська історія починається з першої державності в історії всіх слов'ян, яка виникає на території сучасної України ще в кінці 4-го ст., як племінний союз Антів. У цей час на території сучасної Росії ще чотириста років не буде слов'ян і п'ять з половиною століть перших штрихів державності. Нас не цікавить російська історія, але фахівці добре знають, що перші слов'яни - племена кривичів, словен і в'ятичів прибувають на територію сучасної Росії з території сучасної Польщі тільки в середині 8-го ст., а Київська держава, яка існувала ще з моменту заснування Києва в 482 р. втягнула їх в перші державно-правові відносини, як підданих Русі, ще через 140 років, тобто наприкінці 9-го ст.
Далі Медведєв вирішив образити чинного президента України і більшість українського суспільства, використовуючи бульварну мову і словосполучення базарної торговки. Медведєвські спічрайтери журяться, що В.Зеленський зрадив пам'ять єврейського народу "став більшим націоналістом, ніж найбільш радикальні з них... і молиться пам'яті терористів і юдофобів Бандери і Шухевича".
Як вам лексика політичного керівництва РФ, хоча сьогодні вже не топового?
Нагадаю, що, коли писалася ця бульварна стаття в Кремлі, президент України разом президентами Ізраїлю та Німеччини відкривав Меморіал до трагічних подій 80-річної давності в Бабиному Яру. Київ тепер має свою Стіну плачу. А якщо говорити про Бандеру і Шухевича, то вони просто боролися за українську державність, де їх головними ворогами були комуністична Москва і нацистський Берлін. Тож не дивно, що нацисти і комуністи були найближчими союзниками до 1941 р, розв'язавши Другу світову війну нападом на Польщу, і розділивши Європу на сфери свого впливу. Ніхто не забув їх спільного військового параду в Бресті у вересні 1939 року, в той час як поляки з останніх сил тримали частину Брестської фортеці.
Далі Медведєв бажає представити гітлерівські єврейські погроми в Україні як справу рук українських націоналістів. Це давно відомий старий НКВД-істський трюк. На підтвердження людиноненависництва українських націоналістів Медведєв дістає нібито їх архіву Міноборони РФ документ, що підтверджує цю тезу. Це так званий "Акт про злодіяння фашистських лакеїв - банди українських націоналістів-бандерівців, які вчинили над радянськими мирними громадянами польської та української національності і двома полоненими червоноармійцями в селі Могильниці Тернопільської області". Сама назва документу свідчить, що його складали чекісти, хоча внизу нібито підписи чотирьох радянських офіцерів.
Що цікаво - підписи явно зроблені однією рукою, трохи нижче нібито і свідоцтва місцевих жителів - голови сільради і двох селян, але тим же почерком вказуються просто прізвища навіть без підписів. Сфабрикований документ, а точніше просто написаний на папері текст, внизу дуже дрібним шрифтом має дату, але це не 1944 рік, як нібито в реєстраційному номері. Ось це типовий зразок роботи чекістів, завдання яких була компрометація всього націоналістичного руху, який після відступу фашистів став боротися з іншими загарбниками - сталіністами. У Києві є безліч свідчень, як Москва засилала загони НКВД, які вбивали мирних громадян під виглядом бандерівців.
Далі стара пісня про зовнішнє управління. Якби в Україні було зовнішнє американське управління, то, напевно, вже весь флот США стояв би в Чорному морі, а в економіку прийшли б десятки мільярдів допомоги і стрункість американської урядової бюрократії, чого, на жаль, немає. Київ, дійсно, хоче довірчих відносин з Вашингтоном, бо стратегічна "співпраця" з Москвою обернулася Україні російською окупацією Криму і частини Донбасу. І це незважаючи на те, що базування російського флоту в Севастополі було продовжено до 2042 р тими, хто був під зовнішнім управлінням Москви. Згортання курсу європейської та євроатлантичної інтеграції в 2013 р, як результат тиску Москви, обернулося для України катастрофою. Тому що, коли російський спецназ увійшов до Криму, НАТО не поспішало давати підтримку Україні, пам'ятаючи недавню відмову Києва від зближення з Європою.
На думку автора опусу, "на чолі України стоять слабкі люди, які прагнуть тільки того, щоб набити свої кишені". Д.Медведєв згадує слова свого колеги з України "домайданного періоду", який говорив, навіщо на вибори йдуть люди, які не мають шансів, підкресливши, що це - і далі за текстом "остання можливість підняти бабки на виборчій кампанії". У статті Медведєв ніби засуджує таких людей, заявивши, що "і зараз нічого не змінилося". Досить легко визначити, хто був цей аморальний колега. На государєвій службі Медведєв був багато років, але тим не менше навряд чи з ним було відвертим оточення В.Ющенко. Очевидно, це регіонали або їх союзники. Коли Медведєв був президентом, то в 2010-12 рр. це міг бути Янукович. Медведєв також був прем'єром і в 2012-13 домайданні роки - це міг бути Азаров, як і в 2006-07 рр., коли і Медведєв, і Азаров були першими віце-прем'єрами. Ну і, нарешті, в 2003-04 рр. Медведєв був главою президентської адміністрації, а в Україні тоді був його колегою Медведчук. Коротше, всі "безпринципні", зараз живуть на політичному утриманні Москви і вкрадених в Україні мільйони, або залишилися нерозлучними друзями Кремля. Не добре, Дмитре Анатолійовичу, ображати своїх вірних союзників.
Далі Медведєв журиться непослідовністю українських політиків. Він просто забув, що у РФ з Україною було близько 200 двосторонніх договорів, де підтверджувалася територіальна цілісність України, але Москва в одну мить просто наплювала на всі домовленості, постійно обманюючи Україну. У Іловайську російські військові дали коридор українським бійцям для гідного виходу з котла, але цинічно розстріляли українську колону, яка йшла по домовленому маршруту, як у вересні 1939 р. перебили польських захисників Брестської фортеці, яким дали вільний коридор для виходу, а це була просто засідка. Не дарма вже радянські захисники Брестської фортеці відмовилися від вільного виходу, запропонованого гітлерівцями, боячись, що з ними також вчинять так само, як вони два роки тому з поляками.
Про оцінку Медведєвим такої важливої події, як установче засідання країн-членів "Кримської платформи" годі й говорити. Бо всі країни НАТО і ЄС, як і інші, присутні на історичній події в Києві, змальовані жебрацькою лексикою, як і Закон про корінні народи України, який відповідає стандартам ООН, але ніяк не Кремля.
Як підсумок: п'ять коротких тез Медведєва можуть стати хорошою підказкою Україні як себе зараз вести з Москвою. А моралізування людини, якого Фонд боротьби з корупцією О.Навального в розслідуванні "Він вам не Дімон" назвав одним з головних хапуг російського політикуму, просто смішні.
