Лобіювали Харківські угоди та мають доступ до держтаємниці: ЗМІ назвали російських агентів в оточенні Зеленського. Фото та відео

19 хвилин
27,0 т.
Лобіювали Харківські угоди та мають доступ до держтаємниці: ЗМІ назвали російських агентів в оточенні Зеленського. Фото та відео

Журналісти провели розслідування, яке виявило в оточенні президента України Володимира Зеленського людей, які лобіювали "Харківські угоди". Одним із них названо Руслана Демченка, він зараз є першим заступником секретаря Ради національної безпеки та оборони України.

Та сама РНБО ініціювала раніше перевірку всіх нардепів, які підтримували Харківські угоди. Пізніше СБУ розпочала відповідне розслідування.

Зі свого боку журналіст Юрій Бутусов заявив, що Демченко контролював виконання зазначених домовленостей. Також, за його словами, заступник секретаря РНБО є російським шпигуном – саме після призначення почалася серія провалів українських спецслужб.

Лобіювали Харківські угоди та мають доступ до держтаємниці: ЗМІ назвали російських агентів в оточенні Зеленського. Фото та відео
Відео дня

Детальніше в тексті розслідування програми "Схеми" – проєкту "Радіо Свобода" (щоб подивитися відео, доскрольте сторінку до кінця):

Лобіювали Харківські угоди та мають доступ до держтаємниці: ЗМІ назвали російських агентів в оточенні Зеленського. Фото та відео

27 квітня 2010 року у залі Верховної Ради за "Харківські угоди" були бійки, дим і кидання яєць у спікера. Так голосували за продовження перебування Чорноморського флоту Росії в Криму до 2042 року.

А от за день до бійок – у будівлі комітетів Верховної Ради в центрі Києва – засідання депутатів було спокійнішим. І непублічним – тобто без журналістів. Комітет з питань національної безпеки і оборони вирішував – підтримати чи ні розгляд у Верховній Раді "Харківських угод".

В архіві Верховної Ради "Схеми" розшукали стенограму того засідання за 26 квітня 2010 року.

І виявили, що на це засідання до депутатів приходив Руслан Демченко. На той час заступник міністра закордонних справ України. А сьогодні він – перший заступник секретаря Ради нацбезпеки і оборони.

26 квітня Демченко прийшов на комітет переконувати депутатів проголосувати за угоди, підписані у Харкові президентом України Віктором Януковичем та Дмитром Медведєвим, президентом Росії.

"Він (Демченко. – Ред.) переконував "за", звісно. Бо він був офіційною особою, яка готувала, зокрема, документи", – розповів колишній народний депутат, член Комітету ВР з питань національної безпеки і оборони Анатолій Кінах.

"Мені було дивно, як людина, яка пропрацювала довгий час при президентові, при державнику Вікторові Ющенку, так поводиться", – зазначає колишній народний депутат, член того ж Комітету ВР з питань національної безпеки і оборони Іван Стойко.

Ось один із фрагментів зі стенограми засідання безпекового комітету за 26 квітня 2010 року. Говорить член комітету та на той момент народний депутат Олександр Скибінецький.

"Нам зрозумілі в підкомітеті інтереси Росії, яка підписує цю угоду, доцільність з точки зору геополітичних інтересів, із точки зору збереження плацдарму для впливу на ситуацію в Україні для Росії. Нам незрозуміло, який виграш стратегічний для безпеки України, для її інтересів", – сказав Скибінецький.

Слово бере Руслан Демченко, тодішній заступник міністра закордонних справ.

"Середньомісячна ціна на поставлений в Україну газ із Російської Федерації протягом першого кварталу поточного року становить 334 долари США за 1 тисячу кубометрів, національна економіка опинилася у вкрай складному становищі. У цій ситуації, звичайно, не залишається іншого виходу, як піти з російською стороною на переговори щодо коригування ціни на газ, і домовленостей, і компромісу", – говорить Демченко.

Слухачами і тими, хто підтримав Руслана Демченка та ідею розгляду у Раді "Харківських угод", були тодішні народні депутати Анатолій Кінах та Сергій Гриневецький.

Через 9 років Володимир Зеленський прийде до влади. І призначить усіх трьох на різні державні посади. Причому, декого в обхід закону.

Лобісти "Харківських угод"

11 березня цього року Рада національної безпеки і оборони України доручає СБУ перевірити "Харківські угоди". Обставини підписання і голосування за них.

"Якщо СБУ буде вважати за необхідне, вона має порушити за 111 статтею нашого Кримінального кодексу, щодо держзради, до відповідних осіб", – заявив тоді секретар РНБО Олексій Данілов.

І Служба безпеки починає досудове розслідування за фактом вчинення державної зради.

Через п’ять місяців після заяви РНБО (цей орган очолює президент) Володимир Зеленський дає посаду Анатолію Кінаху – тому ексдепутату, який і голосував за "Харківські угоди".

Тепер Кінах – голова Національної тристоронньої соціально-економічної ради.

– Чи пишаєтеся ви тим, що голосували за "Харківські угоди"? – запитав журналіст "Схем" Сергій Андрушко в Анатолія Кінаха.

– Я думаю, ваше запитання абсолютно незрозуміле, необ'єктивне і заангажоване. Ну все, відповідь закінчена.

Тоді ж, у березні 2021-го, секретар РНБО Олексій Данілов показав список колишніх депутатів, які голосували за "Харківські угоди". Серед них – Сергій Гриневецький. Нині він – очільник Одеської облдержадміністрації.

На фото за грудень 2019-го – Руслан Демченко в оточенні президента Франції Макрона, канцлерки Німеччини Меркель і президента України Зеленського. Демченко на той час – радник президента Зеленського.

На іншому фото, за 2011 рік, Руслан Демченко – поруч із прем’єрами Путіним і Азаровим. Він – перший заступник міністра закордонних справ України. Того дня була підписана програма економічного співробітництва з Росією.

І ще одне фото – Демченко поруч із генпрокурором Пшонкою, втікачем до Росії після Революції гідності. Руслан Демченко перебував на посаді першого заступника міністра закордонних справ України до завершення Революції гідності.

Утім, ще не було фото чи документів, які б засвідчили, що Руслан Демченко причетний до лобіювання "Харківських угод".

Таких доказів чекає секретар Ради нацбезпеки і оборони Олексій Данілов, бо сьогодні Руслан Демченко – його заступник.

– Кажуть, подивіться ж на Руслана Демченка, який фактично є вашим підлеглим, тобто першим заступником. Його називають одним із авторів "Харківських угод". Може, треба стосовно нього якесь розслідування? Чи буде цим займатися РНБО? – запитав в Олексія Данілова журналіст BBC News Україна під час інтерв’ю в березні цього року.

– РНБО не займається розслідуваннями. Всі рівні перед законом. Якщо до Руслана Михайловича будуть якісь запитання, він має на них дати відповідь. А чи це правда, чи це припущення – у нас зараз дуже багато розповідають, а коли дивишся документи – там нічого немає, – відповів Данілов.

Про те, що Руслан Демченко не причетний до просування "Харківських угод", інформувало журналістів і Міністерство закордонних справ.

"До його (Руслана Демченка. – Ред.) повноважень двосторонні відносини з Російською Федерацією були віднесені тільки 27 квітня – тобто через шість днів після підписання "Харківських угод" і внесення їх на ратифікацію до Верховної Ради України", – повідомляли у пресслужбі МЗС агентству "Інтерфакс-Україна".

Але "Схеми" розшукали докази щодо Руслана Демченка в просуванні "Харківських угод". Ще до ратифікації угоди в парламенті.

Руслан Демченко

Віктор Семенов на час підписання "Харківських угод" і до 2014 року був заступником керівника підкомісії з питань перебування Чорноморського флоту Росії в Криму. Це була змішана українсько-російська комісія, яка розглядала усі питання, пов’язані із базуванням російських військ в Україні.

За посадою Семенов мав би брати участь у перемовинах, які стосувалися Чорноморського флоту Росії в Україні. Але, каже, дізнався про "Харківські угоди" перед підписанням.

– Я був вдома, спав, пролунав дзвінок, перша приймальня – з Москви телефонував Костянтин Іванович (Грищенко, на той момент міністр закордонних справ. – Ред.): "Вам завтра – це означає 20-го, в 00:00 годин десь – треба бути в Харкові". Я кажу: "А що мені робити там?". Відповідають: "Ви внесені в склад офіційної делегації на перемовини з президентом Росії Медведєвим", – розповів Віктор Семенов.

– Хто саме готував Харківські угоди від України і МЗС? – запитав у нього журналіст Сергій Андрушко.

– Я думаю, хтось із заступників міністрів.

– Тоді заступником був також Руслан Демченко. Він готував, на вашу думку?

– Свічку не тримав.

26 квітня 2010 року один із тодішніх заступників міністра закордонних справ Руслан Демченко прийшов на парламентський комітет – розповісти про переваги Харківських угод для депутатів. Його аргументи: "Харківські угоди" – це неминучість. Перевага – дешевший російський газ.

"Що вдалося досягти, зокрема під час переговорного процесу? Досягти прийнятної ціни на поставки Російською Федерацією газу в Україну на поточний рік із метою завершення формування Державного бюджету України за 2010 рік. Україна отримала можливість закласти основи для стабільного економічного розвитку протягом найближчого десятиліття (...) В умовах суттєвого подовження терміну перебування Чорноморського флоту українська сторона отримує вагому підставу активізувати діалог із Російською Федерацією щодо уточнення умов перебування флоту", – казав на засіданні комітету тоді Руслан Демченко.

А ще, зазначав Демченко, "Харківські угоди" – це напрям євроінтеграції.

"Досягнуті з Російською Федерацією домовленості йдуть в руслі євроінтеграційного напряму зовнішньої політики нашої держави. Вони дозволять європейським країнам бути впевненими щодо транзиту російського газу споживачам в Європі", – наголошував Демченко.

Сьогодні Руслан Демченко – перший заступник секретаря РНБО. Його керівник Олексій Данілов в етерах телеканалів публічно ставить запитання до суспільства – чому країну 11 років тому продали за сто доларів знижки?

"Коли ми починаємо за 100 доларів продавати країну – це взагалі не в’яжеться з жодним логічним компонентом. З’ясовувати питання базування військової частини, військового флоту із знижкою на газ", – говорив Данілов.

"Та людина, яка просувала, пропагувала, працює першим заступником секретаря РНБО, на мою думку, він або сам повинен був написати заяву, або його повинні були звільнити", – вважає колишній народний депутат України Іван Стойко, який був членом згаданого Комітету з питань національної безпеки і оборони.

У той день, 26 квітня 2010 року, позиція комітету нацбезпеки розділилася: сім депутатів підтримали "Харківські угоди" і сім виступили проти. Депутати Сергій Гриневецький і Анатолій Кінах – були "за" угоди.

"Якщо ми кажемо про співпрацю з тією ж Російською Федерацію у ракетно-космічній галузі, авіабудуванні, енергетичному машинобудуванні тощо, то така співпраця в умовах ХХІ, особливо, століття може бути тоді, коли є впевненість, що перед тобою надійний, прогнозований партнер. Я наводив недавно приклад: обсяг торгівлі України із Санкт-Петербургом сьогодні становить близько двох мільярдів доларів. Це весь загальний обсяг, який Україна має за рік зі Сполученими Штатами Америки", – казав 26 квітня 2010 року на засіданні безпекового комітету Анатолій Кінах.

"На самому засіданні комітету найбільш яскравими виступами мені запам'яталися, звичайно, Сергій Рафаїлович Гриневецький, який переконував, що нам нікуди не дітись, мовляв, ми (з Росією. – Ред.) сусіди, стратегічні партнери, і це наша безпека південних морів, ми спокійніше будемо спати", – переказує колишній народний депутат, член Комітету ВР з питань нацбезпеки і оборони Володимир Макієнко.

"Абсолютно зрозуміло, що питання постає в площині ухвалення державного бюджету. І це головна мотивація. Загроза національним інтересам – це відсутність ефективної програми запобігання фінансовій кризі, тінізація економіки. Загроза економічним інтересам – це соціальні хвороби: алкоголізм і наркоманія – оце загроза національним інтересам. Півтора року до регіонів не йдуть субвенції державного бюджету на капітальне будівництво. Ось про що треба говорити", – казав на непублічному засіданні комітету Сергій Гриневецький.

Пізніше "Схеми"​ отримали письмовий коментар Сергія Гриневецького щодо його тодішньої позиції стосовно "Харківських угод"​:

"​На час обговорення і голосування щодо Угод домінувало практичне сприйняття необхідності зменшення ціни на газ. Для мене, як колишнього голови Одеської облдержадміністрації, це було перш за все питанням безперебійного забезпечення здешевленою сировиною Одеського припортового заводу і зменшення собівартості готової продукції висококонкурентної на світовому ринку, з поверненням валютного виторгу до бюджету. Продовження терміну перебування флоту сприймалося як лінія сталих відносин зі стратегічним партнером, який входив до міжнародно визнаної стратегічної групи країн "Вісімка".

(...) За минулі роки кардинально змінилась геополітична ситуація як у світі, так і в Чорноморському регіоні. Зараз сформований зовсім інший вимір відносин України в межах глобального протистояння. (...) СБУ має достатньо можливостей встановити, чи був свідомим чи несвідомим намір скоєння злочину в той період особами, які ініціювали угоду"​.

Руслан Демченко у 2010 році, як заступник міністра закордонних справ України, просував тезу – "Харківські угоди" і російський флот у Криму – це стабільність для України.

"Чорноморський флот Російської Федерації не стане причиною для активізації терористичної діяльності в регіоні чи нестабільності в Криму. Обидві сторони пов'язані між собою серйозними зобов'язаннями. Обидві сторони зацікавлені в стабільній ситуації, як у двосторонніх відносинах, так і навколо флоту. Обидві сторони мають намір докласти зусиль для того, щоб чинне перебування російського Чорноморського флоту Російської Федерації на території України сприяло зміцненню загальноєвропейської і регіональної безпеки", – слова Руслана Демченка зі стенограми засідання.

Рішення щодо ратифікації комітет так і не зміг ухвалити – через те, що голоси розділились навпіл. Тому просто рекомендував "Харківські угоди" для розгляду у Верховній Раді. 27 квітня 2010-го парламент більшістю голосів ратифікував угоди.

Але запевнення і прогнози Руслана Демченка щодо безпеки в Криму не справдилися.

За даними Служби безпеки України, підписання та ратифікація "Харківських угод" призвели до збільшення кількості військових та спецслужб Росії, причетних до окупації Криму.

Про різке, неконтрольоване збільшення російських військ у січні-лютому 2014 року – перед окупацією Криму написав у своїй книзі Віктор Семенов, заступник керівника підкомісії з питань базування Чорноморського флоту в Україні. Каже, доповідав про це своєму тодішньому керівнику Руслану Демченку.

– Це було грубе порушення угоди щодо Чорноморського флоту, вони не мали права неофіційно збільшити свій контингент, а контингент збільшився значно, – розповів Віктор Семенов.

– Ви інформували Демченка? – уточнив журналіст.

– А як я міг не інформувати? Від нашої служби Демченко отримував інформацію. Служби не могли не володіти тією ситуацією, про яку я кажу, про збільшення кількості військовослужбовців, яке йшло навіть не в арифметичній прогресії.

Із 2012 року і до анексії Криму Руслан Демченко був керівником підгрупи з питань перебування Чорноморського флоту в Україні.

Як діяв Руслан Демченко? Чи все зробив, щоб інформувати інших посадовців, суспільство, міжнародну спільноту про ймовірне порушення з боку Росії?

"Схеми" звернулись до нього із запитом. Але коментувати віднайдені журналістами факти він поки відмовився.

"На жаль, організація інтерв’ю першого заступника секретаря РНБО України Демченка Руслана Михайловича найближчим часом є неможливою, зважаючи на щільний графік його роботи", – повідомили у пресслужбі РНБО.

Відомо, що Руслан Демченко був на зв’язку з російськими посадовцями перед і під час початку окупації Криму. 19 лютого 2014 року в Києві він зустрічався з Григорієм Карасіним, заступником міністра закордонних справ Росії. Розмова йшла і про Чорноморський флот.

Саме цього дня президент Янукович почав вивозити свої речі з резиденції Межигір’я перед втечею до Росії, а наступний день вважається в Україні першим днем російської окупації Криму.

З цим же посадовцем із Росії – заступником міністра закордонних справ Карасіним – Демченко поспілкувався і 26 лютого 2014 року. Телефоном. І саме Карасін через кілька днів після цієї розмови зачитає на Раді Федерації Росії звернення про використання російських військ в Україні.

(Не)люстровані посадовці

Руслана Демченка рекомендував призначити на заступника секретаря РНБО у 2020 році його керівник Олексій Данілов. Який назвав "Харківські угоди" "недолугою антидержавною ситуацією".

Але коли "Схеми" запитали у Данілова – чому саме Демченко – він почав кивати головою в бік Офісу президента.

– Чому саме його? Хтось попросив? – запитав журналіст "Схем".

– Ви ж ставите провокативне запитання, на яке заздалегідь знаєте відповідь, – відповів Олексій Данілов.

– Ні, не знаю.

– Ну як, не знаєте? Ви ж знаєте, де ухвалюється рішення, – це ж людина, яка очолює інституцію, яка призначається президентом.

– Чи відомо вам, що Руслан Демченко лобіював "Харківські угоди" перед народними депутатами на парламентському комітеті за день до голосування у Верховній Раді?

– Мені багато чого відомо, але не все я можу говорити, почули?

"Ми вирішили в Україні, що в нас люстрація, і ті посадовці найвищого рівня, які у часи Майдану представляли реально злочинну владу, яка вбивала людей, і які просували інтереси цієї влади, що ці люди не обіймають державних посад. Ми вирішили? Тоді я не розумію, що робив Демченко у Петра Порошенка, і що робить після того – я не розумію", – каже редактор видання "Європейська правда" Сергій Сидоренко.

Демченка на посаду заступника секретаря РНБО призначили з подачі керівника Офісу президента Андрія Єрмака – раніше повідомляло видання "Дзеркало тижня".

Прізвище Руслана Демченка зникло із сайту Міністерства юстиції як високопосадовця часів Революції гідності, який за ознаками підпадає під люстрацію – заборону обіймати державну посаду.

Такий список із прізвищ високопосадовців розмістили публічно у часи, коли Тетяна Козаченко працювала директоркою Департаменту з питань люстрації в Міністерстві юстиції України – з 2014-го по 2016 рік.

Прізвище Демченка, як і інших високопосадовців часів Януковича, із сайту Міністерства юстиції прибрали через скарги громадян, пояснили у самому Мін’юсті.

Руслан Демченко у своїй заяві перед призначенням на посаду заступника секретаря РНБО зазначив, що не підпадає під люстраційне законодавство. Про це повідомили в Офісі президента.

Але результатів перевірки на люстрацію не надали. Кажуть – документи переслали до РНБО. А там відписують, що їх не мають. Відповідальний за люстраційну перевірку – зокрема, керівник офісу президента Андрій Єрмак.

Пізніше Єрмак у відповідь на запит "Схем" повідомив, що результатам перевірки Демченка присвоєний гриф "Для службового користування".

– Виникає запитання: а хто в Україні її звільнить (людину. – Ред.), якщо вона була призначена з чітким розумінням, що особа підпадає під люстрацію? – каже Тетяна Козаченко.

– Якщо особу призначено указом президента, що це означає? – запитав журналіст "Схем" Сергій Андрушко.

– Це означає, що президент вибірково підходить до дії закону, він фактично його порушує, – вважає Тетяна Козаченко.

Також саме Андрій Єрмак просив призначити на посаду голови Одеської обласної адміністрації Сергія Гриневецького. 10 листопада 2020 року він надіслав листа-прохання до Кабінету міністрів.

Але за чотири дні до цього – 6 листопада – Одеська обласна адміністрація склала висновок на Гриневецького про те, що він потрапив під дію закону "Про очищення влади". І відмовила йому стати заступником керівника Одеської ОДА через це.

Закон забороняє бути у владі тим, хто перебував на керівних посадах компартії в часи Радянського Союзу. А Гриневецький із 1990-го по 1991-й рік був першим секретарем Роздільнянського районного комітету Комуністичної партії України Одеської області.

– Як вам вдалось обійти люстраційне законодавство? Якщо через 5 днів після того, як вам надійшла довідка про те, що ви підпадаєте під закон про люстрацію, вашу посаду вже погоджував КМУ? – запитав журналіст у Сергія Гриневецького.

– Я такої довідки не отримував. А закон абсолютно чітко виписує процедуру, яку я пройшов. Ба більше, я ще підкріпився рішеннями судів, – відповів очільник Одеської ОДА.

Як же могло статися, що керівник Офісу президента просив призначити на державну посаду Гриневецького, попри люстраційний висновок?

"Схеми" звернулися із цим запитанням до Андрія Єрмака. В Офісі президента на запит журналістів відповіли, що Гриневецький написав заяву про проведення перевірки, передбаченої законом "Про очищення влади". І зазначили, що це питання "перебуває на контролі в ОП". Але про результати вищевказаної перевірки не згадали.

"У мене, наприклад, особисто немає жодного сумніву, що тим особам, які призначають, було достеменно відомо, що особа підпадає під закон "Про очищення влади", однак документально була створена така система, за якою вони б почали перевірку або проігнорували, розуміючи, яка відповідальність на них буде? Яка може бути відповідальність на президенті, який призначає голів адміністрацій? Хто буде розслідувати проти них кримінальні провадження – керівник СБУ, генпрокурор, які є членами їхньої політичної партії?" – каже Тетяна Козаченко.

11 листопада 2020 року, попри люстраційний висновок, кандидатуру Гриневецького погодили на засіданні Кабінету міністрів – на посаду голови Одеської обласної держадміністрації.

Прізвище Гриневецького мало з’явитися в люстраційному реєстрі – і бути доданим до списку тих, кому не дозволено бути на держпосаді. Але так і не з’явилося там. Чому? Одеська облдержадміністрація каже – надіслала листа з висновком до Міністерства юстиції, а Мін’юст каже – такого листа не отримували.

27 листопада 2020 року. Володимир Зеленський тисне руку Сергію Гриневецькому після призначення, яке він підписав. Але того дня люстраційний висновок був ще чинним.

У момент вітання Гриневецький уже мав рішення Одеського окружного адміністративного суду на свою користь – про протиправність відмови йому обіймати держпосаду, але це рішення ще не вступило в законну силу.

Це станеться через два тижні після президентського привітання – 14 грудня 2020 року. Саме цього дня буде рішення апеляційної інстанції.

Виходить, Володимир Зеленський заплющив очі на дотримання закону під час призначення Гриневецького, а просував призначення люстрованого посадовця керівник його Офісу Андрій Єрмак.

"Потужні зв’язки" з Китаєм Гриневецького та саморекомендація Кінаха

У минулому Гриневецький – багатолітній керівник Одещини: вперше призначений указом президента Леоніда Кучми майже чверть століття тому. Був народним депутатом як соратник Володимира Литвина.

А ще 2002 року Гриневецький отримав орден дружби від президента Росії Володимира Путіна.

2004 року брав участь у з’їзді в Сєвєродонецьку Луганської області. Тоді учасники цього зібрання погрожували створити Південно-східну республіку. На той час Гриневецький теж був головою Одеської обласної адміністрації.

2009 року Гриневецький написав книгу разом із Дмитром Табачником, Петром Симоненком та іншими з назвою "Заявка на самовбивство: навіщо Україні НАТО?"

А за два місяці до того, як його головою ОДА призначив Зеленський (у 2020 році), Гриневецький ще раз висловив свою позицію про НАТО в ефірі на своїй фейсбучній сторінці та сказав, що альянс – "це геополітичне непорозуміння".

Чому ж саме Сергія Гриневецького як очільника Одеської ОДА обрав Володимир Зеленський? Ось пояснення керівника фракції "Слуга народу" Давида Арахамії.

"У нього потужні зв'язки з Китайською Народною Республікою, особисто знає Сі Цзіньпіна – навіть коли лідери наших держав зідзвонювалися, він (Сі Цзіньпін. – Ред.) передавав вітання йому (Гриневецькому. – Ред.). Я вважаю його інструментом – не багато людей мають такий персональний контакт, треба використовувати в інтересах держави, якщо є такий контакт, треба залучати більше інвестицій і таке інше. Стосовно "Харківських угод" – я не можу вам коментувати – дійсно не знав", – сказав Арахамія.

А хто ж рекомендував Зеленському призначити на посаду Анатолія Кінаха – іншого фігуранта цієї історії – ексдепутата, який голосував за "Харківські угоди"?

Виявилося, зокрема, сам Анатолій Кінах.

Він та ще двоє інших співголів Національної тристоронньої соціально-економічної ради підписали листа до Зеленського.

Анатолій Кінах (із двома іншими особами) спирався на рішення президії цієї Ради і просив Зеленського призначити Анатолія Кінаха головою Національної ради. Що президент Володимир Зеленський згодом і зробив.

"Велике переселення" з держдач не для всіх

Що ще об’єднує Володимира Зеленського, Руслана Демченка й Анатолія Кінаха?

Усі втрьох проживають за одним парканом – на державних дачах Конча-Заспи під Києвом. Станом на липень 2021 року.

Так, Анатолій Кінах на держдачу потрапив завдяки ще розпорядженню президента Леоніда Кучми 2002 року.

На документі "не для опублікування" сказано, що Кінаху надавалися покоївка, автомобілі, безкоштовний проїзд Україною, зокрема літаками, і держдача в довічне користування на 400 квадратних метрів. Це розпорядження скасували після Революції гідності, а на держдачі Кінах продовжив проживати завдяки укладеній угоді з будинком відпочинку Конча-Заспа у 2015 році. Ця угода опинилась у розпорядженні "Схем".

– Є позиція РНБО, зокрема, пана Данілова, про те, що ті, хто не є держдіячами, повинні залишити держдачі Конча-Заспи, де ви також проживаєте, – уточнив у Анатолія Кінаха журналіст.

– Ви неточно формулюєте – завдання президента провести аудит використання держмайна на території Конча-Заспи. Йдеться достатньо прозоро – підтримую. А далі, відповідно до чинного законодавства, ефективності використання цього майна, всіх процедур повинні ухвалюватися (рішення. – Ред.) щодо тієї чи іншої особи. З точки зору моїх особистих позицій – те, що відбувається в цій частині, жорстко відповідає Конституції України, указам президента і нормативним актам – те, що має стосунок до моєї особи, – відповів Анатолій Кінах.

Як потрапив на держдачу Руслан Демченко? За президента Віктора Ющенка він – керівник Офісу президента. Тоді він і надіслав листа до Державного управління справами з проханням провести ремонт на державній дачі в Конча-Заспі. До кінця 2009 року Руслан Демченко мав вкласти у державну дачу три з половиною мільйони гривень. Це відповідно до інвестиційної угоди.

Звідки такі кошти були у тогочасного посадовця?

У своїй декларації за 2009 рік він вказав, що витратив на утримання майна шість із половиною тисяч гривень у 2009 році. Того року Демченко разом із дружиною заробили понад 400 тисяч гривень, що становить 12% від суми, яку він мав вкласти у держдачу того року. Про заощадження у декларації не згадується.

Володимир Зеленський ініціював виселення з державних дач Конча-Заспи і називав прізвища, але Демченка та Кінаха серед переліку не було.

"Міністри часів Януковича, наприклад, Табачник і Богатирьова, віцепрем’єр часів Порошенка Зубко й навіть директор департаменту корпорації "Богдан" Олександр Ільїн. Ці та низка інших людей отримали договори на користування будівлями, робили там ремонт, отримували відшкодування за витрати на ремонт у розмірі 50% та за символічну плату могли там проживати. Сьогодні мною поставлене завдання провести повний аудит земель і резиденцій Конча-Заспи й Пущі-Водиці, встановити повний перелік осіб, які там проживають, за яких умов вони отримали це право. Тобто всю необхідну інформацію, після якої нами буде розпочато велике переселення цих народів", – казав Зеленський у травні 2021 року.

4 червня цього року РНБО анонсувала: почався процес виселення перших осіб із дач Конча-Заспи та Пущі-Водиці. Але ані Руслана Демченка, ані Анатолія Кінаха – серед них не було.

Виходить, з одного боку РНБО, яку очолює президент Зеленський, просить розслідувати державну зраду причетних до "Харківських угод".

А з іншого – Зеленський роздає державні посади тим, хто голосував чи лобіював ці угоди. Ба більше, президент та керівник його Офісу долучаються до призначення таких людей на державні посади, попри те, що їм було відмовлено в цьому раніше на підставі закону.

Попри заяви щодо виселення з державних дач – президент Зеленський продовжує жити за одним парканом із тими посадовцями, кому РНБО, яку він очолює, докоряє у здачі національних інтересів.