Безсмертний: Україні треба виходити з "мінського процесу" та покладатися на "диригентську функцію" США. Інтерв'ю
Росії потрібен "нормандський формат", щоб вийти за межі міжнародного права. Зустріч радників глав держав четвірки апріорі не може принести жодного результату, оскільки статус цих осіб дорівнює нулю.
Зараз Україна має унікальний шанс вийти з "мінського процесу", але про новий переговорний майданчик у Стамбулі чи Анкарі не може бути й мови. Київ має повністю покладатися на "диригентську функцію" США.
Про це в ефірі телеканалу OBOZREVATEL розповів колишній член української делегації в Тристоронній контактній групі Роман Безсмертний (щоб переглянути відео, доскрольте публікацію до кінця).
– Що таке статус радників глав держав у "нормандському форматі"? Це 0,0. Тому що в практиці міжнародних відносин перший рівень – це рівень політдиректорів. У нас це заступники міністрів, які ведуть політичні питання. Другий рівень – це рівень міністрів закордонних справ. Третій рівень – це рівень глав урядів. І четвертий, ключовий – це рівень глав держав.
Якщо йти за встановленими правилами, то тут немає такого статусу як радники глав держав "нормандського формату".
– Тобто навіть якщо відбудеться прямий діалог Єрмака і Козака, результату не буде?
– Абсолютно точно. Він нічого не означає. Тому що насамперед Росія легенько його відхилить.
Я поясню чому. Завдання номер один Кремля в цьому процесі – це вийти за межі норм міжнародного права, які регулюють питання, про які ми говоримо, і друге – вийти за рамки організаційних структур, які сьогодні забезпечують безпеку і на континенті, й у світі.
Сама поява цих структур, що перебувають за межами встановлених правил, це вже свідчить про те, що Росія мухлює цією ситуацією. Це добре видно і щодо переговорів на рівні Вашингтон – Москва, і на рівні Київ – Москва, і на переговорах "нормандського формату". Бо сам "нормандський формат" є породженням цього підходу.
Днями пішла інформація: а чи не почати міжпарламентський діалог? Зараз почалась робота з громадськими неурядовими інституціями. А чи не почати діалог? Далі буде розмова про церкви тощо.
Це свідчить про те, що Росія готує якийсь крок. На тлі цього потім нібито словесне пом’якшення, а далі буде звинувачення України в тому, в чому вона не винна.
– Ми всі розуміємо, яким буде це звинувачення: що ми не виконуємо Мінські угоди в редакції, яка цікава Кремлю.
– У тлумаченні, яке цікаве Кремлю. І ми це дуже швидко відчуємо. Почнеться з того, що пролунає заява: ніякого сенсу збирати "нормандську четвірку" немає.
– Напередодні президент Зеленський заявив: "ми працюємо, щоб відбулась зустріч чотирьох президентів для майбутнього настання миру в Україні". Але ми зазначаємо, що "нормандський формат" не приведе нас до миру. Чи це так?
– Тут дуже важливо брати до уваги те, що зараз диригентську функцію в питаннях безпеки взяв на себе Вашингтон. Згода Кремля на крок щодо "нормандської четвірки" – це насамперед спроба відштовхнути Вашингтон від цієї функції.
І Києву треба дуже добре думати, що, як і кому говорити. Тому що різноголосся, яке зараз вистрілює – то з Німеччини, то з Хорватії, то з Франції, – свідчить про те, що Кремль маневрує.
У жодному разі зараз не можна допустити того, щоби виник дисонанс між Києвом і Вашингтоном, між Києвом і Брюсселем, між Києвом і офіційною позицією Парижа і Берліна. Бо там може бути частково що завгодно.
– Чи не викличе дисонанс і чи не образиться "диригент", якщо і нам, і Туреччині буде цікаво організувати перемовини в Стамбулі чи в Анкарі?
– Такі речі недопустимі. В нинішній ситуації диригентська функція, щонайменше, забезпечує зміцнення обороноздатності України, надання фінансової допомоги, сильний удар по економічному і фінансовому стану Кремля, фактично створення антипутінської коаліції. І в цьому стратегічному напрямі треба рухатися.
– Тобто шукати новий Мінськ не потрібно, потрібно залишатися на старих майданчиках?
– Зараз можна навіть при певних погоджених речах заявити про вихід із "мінського процесу", про вихід із виконання Мінських домовленостей. Але це треба робити скоординовано.
Зараз ситуація дуже сприятлива в тому, щоби скоординовано на цих столах переговорів – у Женеві, в Брюсселі, у Відні, у "мінському процесі" – діяти, атакувати.
Те, що Кремль закидає тезу про те, що Україна здається, – свідчення того, що він риє запобіжний вал. Українським "ловцям риби" треба це піймати і зрозуміти, як це робити разом із Вашингтоном, Брюсселем, Берліном, Парижем, Віднем.
Тоді я вам гарантую, що те, про що говорить президент Зеленський – мир на Донбасі та мир узагалі на континенті, в центральній Європі, – буде забезпечено. Найгірше – якщо тут буде дисонанс.