Блог | Коли Захід нарешті зрозуміє Росію?

В ніч проти суботи взяв участь у іспаномовній програмі "Ahora" ("Тепер") з Оскаром Асою на каналі МегаТВ (Маямі, США). Коли вже відповів на запитання ведучого і перш ніж мене відключили від ефіру, встиг трохи послухати міркування наступного учасника. А звелися вони до досить поширеної і не менш небезпечної тези: Росія хоче гарантій, що Україна ніколи не стане членом НАТО. То, можливо, варто дати їй ці гарантії щодо України та Грузії, і Росія дасть спокій своїм сусідам і цілому світу? Після цього пасажу залишився неприємний присмак. І ось чому.

Відео дня

Бухарестський саміт НАТО, на якому Україна та Грузія не отримали сподіваного Плану дій щодо членства, відбувся 2-4 квітня 2008 року. Тобто відмова в ПДЧ не лише не стримала, а й заохотила Росію до агресії у серпні того ж року проти Грузії, а в лютому 2014 року проти України. В обох випадках логіка умиротворення спрацювала з точністю до навпаки, як свого часу з гітлерівською Німеччиною.

Але й це не все. Теза про нібито загрози для Росії з боку НАТО Кремль використовує винятково в цілях пропаганди. Для внутрішнього споживача, щоб виправдати непомірні видатки у військовій сфері та для підтримки іміджу обложеної фортеці, якій з усіх боків загрожують вороги. Для зовнішнього споживача - для зміцнення переговорної позиції та надання їй бодай якоїсь подоби логіки.

Наступний важливий момент. Росії насправді не потрібен Донбасс. Ба навіть більше, зрештою не потрібен їй і Крим. Росії потрібна вся Україна. Тому що метою російського керівництва і особисто Путіна, який не раз називав розпад СССР найбільшою геополітичною катастрофою 20 сторіччя, є відродження імперії, однією з інкарнацій якої якраз і був СССР. Без України відродження імперії неможливе. І в Кремлі це чудово розуміють.

І ще одна теза. Політики, дипломати, ЗМІ демократичних країн припускаються методологічної помилки, коли розглядають Росію, її інституції як щось подібне до себе та своїх інституцій. Росія інша. І якщо не зрозуміти цього сьогодні, якщо сподіватися сьогодні, що Росія комусь дасть спокій, то нехай нескоро, але колись справдяться слова з пісні про "медаль за город Вашингтон".

"Найзгубнішою помилкою, яку скоїв Захід після 1991 року, було припущення, ніби Росія мало-помалу стає нормальною країною", - тринадцять років тому завважив британський публіцист Едвард Лукас. Що ж, здається, час виправляти помилки.

І насамкінець ще одне міркування: "Якщо російські амбіції не стримувати, то їхні наслідки можуть виявитися фатальними для сусідніх держав". Це написав повірений у справах Франції в Росії Лоран Беранже далекого 1762 року. Саме так - 260 років тому.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...