Коли в ЄС приймають за росіянина, то завжди відповідаю: "I hate Russia" - Афанасьєв
Як змінилося ставлення до українців в Європі, нюансах переговорів про звільнення політв'язнів в Росії, настрої у тимчасово окупованому країною-агресором Криму - про це та багато іншого читайте в продовженні бесіди "Обозревателя" з колишнім в'язнем російського режиму, радником міністра закордонних справ України Геннадієм Афанасьєвим .
Першу частину інтерв'ю читайте тут.
- Дехто каже, що на хвилі війни з Росією Україна зуміла остаточно порвати з радянським минулим. Ви з цим згодні або це просто красиві слова, які мають мало спільного з реальністю?
- Зміни відбуваються. І не тільки в українців. Вони більш глобальні.
Наприклад, деякі кажуть: "А що нам з того безвіза?". Знаєте, коли я приїжджаю за кордон і мене там приймають за росіянина, я завжди відповідаю: "I hate Russia". Чую у відповідь: "Ааа, ви з України". І нам починають висловлювати свою підтримку. А ще кілька років тому у відповідь можна було почути тільки про Шевченка і братів Кличко. Ми завоювали цю повагу. І люди, які їздять за кордон, можуть це відчути.
- Це за кордоном. А що думаєте про поведінку українців всередині країни? Все ж таки ви провели в полоні більше двох років. І, напевно, можете порівнювати: відбулися зміни чи ні.
- "Совка", звичайно, в Україні ще дуже багато. Важливо, щоб ми самі почали поважати самих себе всередині нашої країни. Щоб кожен українець зрозумів, що ми щось можемо і дечого варті. Це гідність нації, це фундамент.
Читайте: "Я не поїду": блогер запалив мережу постом про майбутнє України
Був у мене такий випадок. Лежав у лікарні, зі мною в палаті були наші заробітчани і молодий хлопець, за яким доглядала мама. І ось його відправили на операцію. вона злегка "піддала" і почала бідкатися на життя. Що вона з Херсонської області, грошей немає, тому чоловік їздить заробляти в Росію. Інакше б вони тут не лікувалися.
Але послухайте. Я з Криму! У мене тут взагалі нічого не було, але я ж чомусь знайшов собі роботу, сплачую податки і не їжджу заробляти в Росію. Такого я ніколи не зрозумію.
- До речі, ви ще підтримуєте зв'язки з кимось із тих знайомих, хто залишився в Криму? Які настрої у людей там? Адже на цей рахунок теж маса суперечливої інформації.
- Самі кримчани в основному виїжджають. Багато моїх колишніх друзів переїхали в Краснодар. Наприклад, моя колишня дівчина вже переїхала в Москву.
Якщо говорити про бізнес ... Санаторії та пансіонати, у які давали путівки в перші роки після окупації, закриваються. Водночас сказати, що хтось там помирає з голоду, не можна. Мені говорили, що тепер з Росії привозять дуже несмачні продукти. А людям потрібно їсти, ось вони і починають звикати.
- На ваш погляд, чи може в майбутньому наступити такий момент, коли Росія просто скаже: "Ми були неправі, ми відмовляємося від Криму"? Чи це фантастика?
- Я можу тільки прогнозувати, ідеалізувати. Але мені здається, що років через чотири Росія під тиском санкцій скаже: "Крим приєднали з порушенням законодавства. Знімайте санкції, мир, дружба, жуйка і давайте торгувати. А, ще, надішліть, будь ласка, ковбаси". Ось як-то так (зі сміхом).
Читайте: Крим обходиться Росії в $ 3-3,5 млрд на рік - Алексашенко
- Горезвісні 86% в Росії можуть, м'яко кажучи, не погодитися з таким рішенням.
- А для таких у Кремля є найпотужніша пропагандистська машина, яка їм пояснить, що так буде краще, але спочатку потрібно вести розмову про Донбас. Коли туди зайдуть миротворчі місії, вони почнуть відстрілювати банди, які залишилися після всяких Моторол і Гіві, а потім потрібно буде розміновувати цю територію. Думаю, це займе ще роки з два.
- А російські війська? Думаєте, Кремль вирішить не втручатися?
- Російські війська опиратися не будуть. Тому що в такому випадку вони ризикують повним руйнуванням власної державності. Адже за цим послідують куди більш жорсткі санкції.
- За цей рік переговори щодо звільнення наших хлопців з російського полону практично не просунулися. Хоча після звільнення Савченко, вас і Солошенко могло здатися, що процес зрушився з мертвої точки. Як думаєте, в чому головна складність?
- Якщо говорити про труднощі обміну полоненими, то приблизно рік тому Україна заявила: "Наших у вас 137 чоловік". Росія у відповідь: "Ні, ваших у нас немає". Проходить трохи часу, там кажуть: "Ну окей, 48 осіб ми знайшли". Проходить ще час — "знаходять" вже 71 людину, і знову йдуть переговори.
Потім Росія заявляє: "Віддайте нам беркутівців і людей, які з 2006 року у вас в тюрмах сидять". Україна у відповідь: "Ок, ми віддамо, але поверніть всіх наших політв'язнів". Але Москва все одно відмовляється!
А як тоді - просто віддати їм? Ми говоримо: "У вас там людей наших катують, пустіть туди Лутковську". А вони відповіли: "Та ні. Там Савченко була, каже, що все нормально". Україна така: "ОБСЄ, ви чуєте цей абсурд ?!". В ОБСЄ кажуть: "Так, може, ми поїдемо?". І їм з небажанням дають добро. Я веду до того, що процес поступово йде, але дуже багато людей заважають.
- Як вважаєте, чи з'явилося в України більше інструментів для тиску на Кремль за столом переговорів після полона Агєєва?
Читайте: "Обмінялися на Савченко Грушники вбили": Агєєв зробив істеричне заяву
- Процес йде так, що поступово Агєєв набирає ціну. При цьому коли сюди приїхала його мати, то знову почалося: "Порошенко", "зрада", "наших же там вбивають". Люди, не розумію, чого ви хочете?! Ви хочете, щоб вам давали свободу на все, але одночасно ви хочете, щоб цієї свободи не було у інших? Та зрозумійте, що вся ця карта розігрувалася, щоб хлопців наших витягнути, а не аби мамі добре зробити.
До того ж ми не просто її впустили. Ми зняли на камеру, як вона плаче, ридає, як розповідає на камеру: "Я не розумію, що тут відбувається". Як сам Агєєв каже: багатьох "іхтамнетов" повиганяли зі служби і навіть повбивали.
Коли я був у в'язниці, то з обміном Савченко була та ж сама історія і саме через "Нову газету". Думаю, що все це трохи розворушить росіян.