Блог | Хто стане головою нового Верховного Суду?
Згори донизу, від неба до землі, "від голови до хвоста" – саме так оновлюється судова система України. 15 грудня 2017 року розпочне роботу новий Верховний Суд та припинять своє існування інші вищі суди касаційної інстанції разом з вже колишнім Верховним Судом України. Новостворений суд суттєво відрізняється від своїх попередників порядком формування суддівського корпусу. Так, до його складу ввійшли 113 суддів – переможців першого в історії нашої держави відкритого конкурсу. Серед них є професійні судді, адвокати та науковці, тобто люди, які ні дня не працювали суддями. За задумом законодавця, новий суд має стати лідерською установою, своєрідним дороговказом для всіх інших судів, органом, який формуватиме на найвищому рівні не лише єдину судову практику, але й нову філософію правосуддя. Досвід функціонування інших органів системи судової (і не тільки) влади доводить, що наявність великої кількості висококласних професіоналів ще не гарантує їх ефективної роботи. Потрібен менеджер, який здатен сформувати колектив, дієву команду, визначити стратегію та разом втілювати поставлені завдання. Тому поки новообрані судді проходять спеціальне навчання в Національній школі суддів України та готуються до початку непростих робочих буднів, суспільство все частіше задається питанням: хто стане тим лідером, який здатен очолити найвищий суд держави?
Читайте: За крок до прірви беззаконня
Для відповіді на це складне питання з багатьма невідомими, пропоную спочатку пригадати положення закону щодо порядку обрання такого лідера. Статтями 39, 40 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Голову Верховного Суду обирає та звільняє з посади шляхом таємного голосування Пленум з числа суддів Верховного Суду, строк повноважень 4 роки. Власне процедурні аспекти обрання детально раніше були зафіксовані в Регламенті Верховного Суду, яким передбачалось, що висування кандидатур здійснюється за пропозицією (усною чи письмовою) будь-кого з суддів Верховного Суду, які можуть вільно ставити запитання до висуванців. До речі, згода кандидата на участь у виборах була принциповою. Як бачимо, ця процедура чимось нагадувала вибори старости класу в школі. Абсолютна пряма демократія. Жодних бюрократичних перепон чи обмежень в реалізації права стати очільником найвищого суду не існує. Головне – висунути кандидатуру та отримати підтримку більшості. А це вже питання особистих симпатій суддів нового суду та їхніх мотивів, які також можуть бути різними.
Читайте: Громадська рада доброчесності після конкурсу до Верховного Суду: чи є майбутнє?
Традиційно для визначення потенційного кандидата-переможця, потрібно в першу чергу проаналізувати вподобання електорату. А він у нас особливий -виключно професійний, а отже гречка не діє, агітаційні біг-борди також. Навіть передвиборча програма не є обов’язковою умовою допуску кандидатів. Хоча її наявність, на мою думку, була б точно не зайвою. Інакше ЩО і з КОГО можна питати в результаті? Тому будемо виходити зі стандартних характеристик: вік, стать, наявність управлінського досвіду, відомість та медіа-активність. Виходячи з даних інфографіки переможців конкурсу до Верховного Суду, найстаршому судді 62 роки, наймолодшому – 33, відтак віковий діапазон досить широкий. В категорії суддів найбільший відсоток вихідців з апеляційних судів, трішки менше – суддів спеціалізованих та місцевих судів. Адвокати та науковці складають трішки менше третини всього складу суду. Можна припустити, що в питанні визначення з симпатіями, судді (яких нагадаю, переважна більшість) голосуватимуть за своїх колег - суддів,а це в свою чергу може викликати конфлікт з людьми "не з системи", які до речі якраз і забезпечили кредит довіри суспільства до нової судової інституції на перших порах.
Читайте: Між набожністю та невіглаством: суддівський кейс
Професійний слід. Що з собою принесуть представники трьох юридичних професій? З позитивного: судді – життєвий досвід, вміння працювати в режимі великого навантаження, адвокати – дух свободи (нешаблонне мислення), вміння бачити проблему та її вирішення під різними кутами, науковці – креативність (оригінальність), вміння логічно та переконливо викладати міркування. Разом з тим, дуже б не хотілось бачити в новому суді негативні прояви професій: судді – корпоративність та плітки, адвокатів – інтриги та нестриманість, науковців – самозакоханість та безкомпромісність. Зважаючи на наведене, не виключено пошуку компромісної кандидатури, яка органічно поєднає в собі всі три іпостасі в їх найкращому прояві (має досвід суддівської, адвокатської і наукової діяльності).
Читайте: Антикорупційна вертикаль. Україну врятує…суд?
Гендерне питання. За чисельністю в Верховному Судді чоловіки-судді переважають їхніх колег жіночої статі. Але й без цього, за усталеною ще з радянських часів традицією, за наявності серед суддів переважної більшості представниць прекрасної статі, в кріслах керівників частіше опиняються саме чоловіки. Можливо новий Верховний Суд стане агентом змін навіть в цьому, досить усталеному стереотипі, втім вірогідність появи жінки–голови найвищого суду, є вкрай низькою.
Внутрішні якості. Голова Верховного Суду має бути лідером за характером, вміти висловлювати свою думку, обґрунтовувати її та переконувати опонентів, бути тонким психологом та стратегом, який бачить не лише процес, але й можливі як позитивні так і негативні наслідки. Майбутній голова суду повинен бути генератором ідей, мати далекоглядне мислення та вміти володіти собою в будь-яких, навіть найстресовіших ситуаціях. Основним його вмінням, поряд з різностороннім знанням всього загалу юриспруденції, має бути медіація – вміння віднаходити компроміси навіть в найконфліктніших ситуаціях. Голова Верховного Суду повинен бути максимально чесним та абсолютно відкритим до спілкування. Впродовж п’яти років його вустами буде промовляти до суспільства вся судова гілка влади.
Репутація. Чи варто казати, що голова найвищого суду, який уособлює всю систему правосуддя, повинен мати бездоганну репутацію та подобатись громадянам. З моменту обрання всі журналісти-розслідувачі кинуться з’ясовувати подробиці не лише професійного, але й особисто життя, тому його шлях від пологового будинку до приміщення Верховного Суду повинен бути чесним та відомим. Ніяких темників та скелетів в шафах. Все це в подальшому вплине на довіру до оновленої судової системи. Потрапляння на цю посаду особи, до якої наявне неоднозначне відношення суспільства, може мати наслідком активізацію в політичній площині недоброзичливців судової системи та приниження авторитету новоутвореної установи. Тим паче напередодні парламентських та президентських виборів. Це може звести нанівець весь позитивний результат реформи.
Управлінський досвід. Близько п’ятнадцяти суддів нового Верховного Суду мають попередній досвід керівної роботи (судів різних рівнів) та, відповідно, більшу в порівнянні з колегами публічність. Цілком ймовірно, що судді нового суду будуть обирати між традиційним, а отже прогнозованим стилем керівництва від колективного образу Львова-Смоковича-Гулька та новітніми тенденціями застосування до управління судом підходів, характерних для управління бізнес-корпораціями від нових людей судової влади в колективному образі Вронської-Кібенко-Гудими. Хоча не виключено і третій, знову ж таки, компромісний варіант перехідного періоду між традиціями та новаціями.
Інші особливості. Однозначно Голова Верховного Суду повинен володіти англійською мовою на достатньому рівні, який дозволить обходитись в спілкуванні з іноземними колегами без перекладача. При щомісячній зарплатні понад 200 тис. грн. очільник найвищого суду повинен бути максимально скромним, не вип’ячувати наявність високих доходів. Так само мають поводитись члени його/її сімї. Все це дуже важливо для формування позитивного іміджу суду. В протилежному випадку солідний автопарк та швейцарські золоті годинники забезпечать журналістів сюжетами, а активістів можливістю сказати: "а ми ж попереджали!"
І найголовніше – Голова Верховного Суду має бути сміливим. Він першим, публічно та доволі жорстко повинен реагувати на ситуації тиску на суд, будь-які прояви посягання на незалежність судової гілки влади.
Звісно, що на цьому wishlistне завершується. Пропоную доповнювати його новими вимогами. По суті, вибори Голови Верховного Суду – це перше серйозне випробування для новопризначених суддів і від того на скільки вдало вони його пройдуть залежить не мало не багато, а результат всієї судової реформи.
