Гібридний партнер: як Білорусь лавірує між Україною та Росією
Білорусь, як свого часу й Україна, намагається взяти на озброєння політику багатовекторності, маневруючи між Москвою та Києвом, а також періодично заграючи з Європою. Мінськ позиціонує себе як миротворець, оскільки страждає від російсько-українського конфлікту, перебуваючи між двох вогнів. Однак неоднозначна позиція Білорусі викликає погано приховуване роздратування по обидва боки барикад.
"Обозреватель" розібрався, куди рухаються відносини Києва та Мінська. Це четвертий матеріал циклу, присвяченого проблемам і перспективам взаємодії України з сусідами. У попередніх йшлося про Польщу, Угорщину та Румунію.
Партнер на словах
У Києві не забули, що в 2014 році однією з 11 країн, які проголосували проти резолюції ООН щодо територіальної цілісності України, поряд з Росією була Білорусь. Пізніше - Мінськ намагався заблокувати резолюцію про права людини в Криму. Київ же сподівався хоча б на нейтральну позицію.
Читайте: Війська вже там: Арестович пояснив, як Росія окуповує Білорусь
І все ж Білорусь стала вимушеним майданчиком для мирних переговорів щодо Донбасу - вибір був на той момент не великий, а діяти довелося швидко. Президент Олександр Лукашенко виступив парламентарем, побоюючись повномасштабної війни у свого порога.
Незважаючи на це, Білорусь погодилася провести на своїй території масштабні військові навчання "Захід-2017" з Росією у вересні цього року. Вищі українські чини, країни Балтії та Польща публічно висловлювали у зв'язку з цим свої побоювання. Наприклад, глава Генштабу України Віктор Муженко назвав "Захід-2017" відпрацюванням сценарію зі створення угруповань для провокацій в країнах Східної Європи.
Більше того - Київ побоювався, що Білорусь використають як плацдарм для нападу на Україну. Лукашенко під час візиту до Києва влітку цього року, звичайно, запевнив, що цього не станеться, і "білорусько-український кордон завжди буде кордоном дружби та миру". Але назвати відносини між країнами довірчими не можна навіть з натяжкою.
"Насправді щодо Білорусі, мені здається, зараз є набагато більше питань, ніж відповідей. Білорусь на словах веде себе як партнер, а на ділі - зовсім по-іншому", - не так давно заявила заступник міністра закордонних справ України Лана Зеркаль.
На трьох стільцях
Економічна залежність від Росії змушує Мінськ поступатися на багатьох фронтах. Якраз у розпалі переговори про ціну на газ до 2020 року. Та й РФ досі основний торговий партнер Білорусі: у першому півріччі 2017 року на її частку припадало 45,1% експорту та понад 57% імпорту.
Читайте: Працюють спецслужби Росії: глава МЗС застеріг українців від поїздок до Білорусі
Але Мінськ розуміє, що складати всі яйця в російський кошик небезпечно. Сваритися з Україною, яка займає друге місце в товарообігу, Білорусі невигідно. Навпаки - Мінськ прагне максимально наростити економічну співпрацю з Києвом, щоб зменшити залежність від РФ. Лукашенко хоче довести річний товарообіг з Україною до $8 млрд, тобто збільшити в два рази, в порівнянні з минулим роком.
Більш того, Білорусь робить обережні реверанси в бік Європи, намагаючись по можливості примиритися і з Заходом. Той відповідає їй стриманим схваленням і різного роду бонусами: ЄС зняв з Білорусі санкції, визнав результати парламентських виборів і навіть запросив "останнього диктатора" Європи в Брюссель на саміт "Східного партнерства", який відбудеться в кінці листопада.
Тим часом з Росією Білорусь свариться через прикордонні зони, транзит нафтопродуктів і навіть заборону на ввезення з РФ котячого корму. У серпні Лукашенко визнав погіршення відносин з Москвою, але про остаточний розрив пострадянської зв'язки в найближчому майбутньому не йдеться. Білорусь намагається всидіти на трьох стільцях (РФ, Україна і ЄС), по можливості розширивши свою політичну автономію.