"Газпром? Не, не чули": як Україна досі не замерзла

Україна подолала черговий рубіж на шляху до енергонезалежності від Росії : 27 жовтня - рівно 700 днів, як наша країна не імпортує газ через російський "Газпром". Як Україні вдалося зістрибнути з російської "газової голки" - в матеріалі "Обозревателя".

Відео дня

Останню партію "газпромівського" газу НАК "Нафтогаз України" закупила ще 25 листопада 2015 року. Практикуючи реверсні поставки блакитного палива з Європи в 2014 році, під кінець 2015-го Україна в особі "Нафтогазу" цілком переорієнтувалася на імпорт з альтернативних нашому північному сусідові напрямків.

Відмова від природного газу безпосередньо з РФ була продиктована по суті двома факторами. Перший - російська агресія на сході нашої країни. Другий - тривалі спори між українським "Нафтогазом" і російським "Газпромом", врегулювання яких в результаті перетекло в Стокгольмський арбітраж.

На сьогодні Україна купує газ виключно у європейських трейдерів з точкою поставки в Словаччині і на точках міждержавних з'єднань з Польщею, Словаччиною та Угорщиною. Простіше кажучи, паливо поставляється до нас за цими трьома напрямками, пріоритетним з яких є словацький. Потім - входить в українську ГТС, і вже потім - до українських споживачів.

За даними Єврокомісії, в 2015 році Словаччина, Угорщина і Польща поставили в Україну 10,4 млрд кубометрів природного газу проти 6 млрд з РФ. Левова частка припала саме на Словаччину - 9,7 млрд кубометрів. При цьому слід врахувати, що на повний реверс Україна перейшла лише наприкінці 2015 року.

У 2016-му імпорт газу як для "Нафтогазу", так і для приватних компаній йшов вже суто з Європи - 11,1 млрд кубометрів: по словацькому напрямку - 9,1 млрд кубів, і по 1 мільярду - з Польщі та Угорщини.

За 8 місяців цього року "Нафтогаз" відзвітував про імпорт з європейського напрямку 6,4 млрд куб. м газу.

Відразу варто уточнити, що Словаччина, Угорщина і Польща виступають лише пунктами, від яких ресурс заходить в Україну. До того ж у Словаччині, наприклад, навіть немає таких вільних обсягів палива, зате вона є одним з основних транзитерів російського газу в Європу.

Читайте: Транзит газу в ЄС під загрозою: Україна виступила із звинуваченням на адресу "Газпрому"

Власне, в цьому якраз і полягає та ложка дьогтю, яку несуть в собі реверсні поставки газу з Європи. Справа в тому, що реверс - це в переважній більшості своїй той же російський газ від "Газпрому", можливо, ще з домішками узбецького, казахського або туркменського, та й власного українського газу, які міксуються в газотранспортної трубі. Паливо транзитом через територію нашої країни, потужностями української ГТС, поставляється в Європу. Після входу на станції в Польщі, Словаччини і Угорщини цей газ європейські трейдери перепродують Україні.

Перетинаючи українсько-словацький кордон, тобто кордон з ЄС, законтрактований газпромівський ресурс де-юре стає вже власністю тієї чи іншої європейської компанії-трейдера. І від них повертається назад в Україну.

За великим рахунком, технічно складний реверс зводиться до того, що Україна перенесла точку закупівлі імпортного газу зі східного кордону на західний з петлею в Європі. Хоча навіть така траєкторія передбачає свої плюси для нашої країни. Адже закупівля газу в ЄС неминуче призводить до необхідності більших закупівель у Росії. А це в свою чергу змушує Росію поставляти більше газу, користуючись не безкоштовно українською ГТС. Зростає транзит - зростає і прибуток державної НАК "Нафтогаз".

Втім, за рахунок цього українські транзитні послуги дійсно демонструють зростання. Так, за підсумками 2016 року транзит виріс на 33%. А з січня по вересень 2017-го Україна наростила транзит природного газу на 23,4% в порівнянні з аналогічним періодом 2016- го.

Після запуску реверсної схеми в 2015 році "Газпром" намагався припинити такі поставки, істотно скоротивши поставки свого газу в ЄС. Однак зірвавши виконання замовлень, російський монополіст лише зазнав втрат у вигляді багатомільйонних штрафів і недоотримання прибутку в районі $ 5,5 мільярда.

Безпосередня ж закупівля газу Україною, як уже зазначалося, здійснюється у європейських трейдерів, яких у державного НАКу на сьогодні 12. За підсумками 8 місяців 2017-го приблизно половина блакитного палива "Нафтогазом" була придбана у трьох компаній - швейцарських DufEnergy і Axpo Trading і французької Еngie S.A. Проте, жоден з трейдерів не постачає більш, ніж 30% ресурсу. Що важливо, оскільки обумовлює відсутність монопольного становища.

Читайте: Формула на мільярди: як в Україні знизити тарифи

У реверсної схеми є і зворотна сторона медалі, так як це - тактичний крок, але не стратегічне рішення. Можливість реверсу безпосередньо залежить від прокачування російського газу по українській ГТС. Під ризик схему ставить те, що Росія вже шукає шляхи поставок до Європи в обхід України за допомогою "Північного потоку". Плюс після закінчення контракту, що є предметом судових процесів між "Нафтогазом" і "Газпромом" в Стокгольмі, РФ може припинити транзит газу українською територією.

Яка ймовірність того, що Україна відновить закупівлю газу у "Газпрому" ? Вкрай мала, оскільки НАК вимагає продавати нам газ за формулою "net back" або "хаб мінус". Тобто за ціною на газовому хабі NCG мінус транспортування до точки здачі (українсько-російський кордон). На подібний компроміс в Росії йти, зрозуміло, не хочуть.

Тому вкрай важливо для нас нарощувати внутрішній видобуток, який, за прогнозами уряду, до 2020 року і зовсім повинен звести до нуля потребу в імпорті блакитного палива. Поряд з цим Україні слід заповзято підійти до питання будівництва спільного інтерконнектора з польською Gaz-System SA, який з'єднає ГТС обох країн. І не менш істотно - реалізувати обіцяний нашим європейським партнерам анбандлінг НАК "Нафтогазу" , виділивши з нього оператора ГТС у самостійну компанію. Необхідність анбандлінга уможливить залучення іноземного інвестора для забезпечення завантаження газотранспортної системи після 2019 року - коли закінчиться термін обтяжливого газового контракту з Росією.