Блог | День Сурка: про що забув сказати у своїй статті штатний геостратег Кремля
Владислав Сурков – штатний геостратег Кремля, вибухнув новою статтею "Туманне майбутнє похабного світу" у ліберальному "Ехо Москви". Владислав згадав, як партія більшовиків рівно 104 роки тому, у лютому 1918 р. прийняла історичне (в розумінні автора істеричне) рішення про прийняття умов Брестського миру (Сурков його описує як похабний), коли червоний Петроград змушений був під натиском Берліна та Відня відмовитися від території України, Білорусі та Прибалтики.
Не будучи істориком, В.Сурков, звичайно, забув, що до цього більшовики змушені були визнати незалежність Фінляндії та Польщі, які скористалися правом на самовизначення, за що ратували комуністи, і за що їх тому й підтримали широкі народні маси на теренах колишньої Російської імперії..
Автор опуса знову ж таки забув, що німецька армія стояла за кілька десятків кілометрів від Петрограда, і будь-якої миті могла захопити "червону" столицю. Пізніше розповіді більшовицьких пропагандистів про те, що нібито червоногвардійці розбили німців на підступах до Пітера, було небувалою історичною брехнею і "свято 23 лютого" – це міф, мильна бульбашка, яка досі культивується в Росії.
У статті В.Сурков суперечить сам собі, коли каже, що "перемоги згадуються охоче, а поразки замовчуються". 23 лютого 1918 р. і близько не було перемоги, тому більшовики і підписали Брестський мир, рятуючи шкіру червоного Петрограда та частини радянської території. Росія ж святкує вигадану перемогу 23 лютого, як і в Криму місцева російська громада, за фінансової допомоги Москви, завжди відзначала події Кримської війни (1853-56 рр.), яку Росія програла в чисту, як славу російської зброї. Просто протягом своєї стократ переписаної та вигаданої історії, Крим ніколи не був російським, і лише з 1783 р., коли було проголошено його першу російську анексію, там з'явилися перші росіяни, які довгий час були на півострові мізерною меншістю.
Але В.Сурков примітивно продовжує гнути лінію Володимира Путіна, котрий заявив, що Україну, мовляв, створив В.Ленін. Глава Кремля теж вважає себе істориком, але не знає простих речей, що головне місто України – Київ було створено ще у 482 р., а головне місто Росії - Москва у 1147 р., а Петроград і того пізніше - у 1703 р. Праукраїнці – перші слов'яни - анти та склавини мали свою державність на території сучасної України ще у 5-му ст., тоді як на територію Росії перші слов'яни з Польщі тільки приходять лише у 8-му ст.
В.Путін та В.Сурков також забувають, що наприкінці 1918 р. Російська імперія розкололася на 36 територіальних утворень. І щоб їх повернути назад під управління більшовиків, В.Леніну доводилося постійно брехати, що землю він віддасть селянам, а не колгоспам, фабрики робітникам, а не державі, владу – народу, а не більшовикам. І ця брехня часто спрацьовувало.
Автор статті, напевно, просто не знає, що в 1918 р. розвалилося багато імперій, не тільки російська, і вороття до того, що було, немає. Сучасна Росія, як остання недоімперія, може мати свій історичний результат як у 1918 році. Навіть В.Путін уже заявив про небезпеку розвалу РФ. Але В.Сурков продовжує мислити категоріями імперського Петербурга, дух якого назавжди розвіявся 1918 року. Мовляв, "Росія через багато років, знову виявилася відтиснутою у межі похабного світу". Хоча не можна бути відтисненим. Якщо ти у цих межах жив. "І що ж далі? - запитує автор опуса. - Точно не тиша. Попереду багато геополітики... можливо контактної". Ось такий войовничий прогноз з елементами погроз на прихід політичної весни кишенькового стратега Кремля на день "Сурка". Автор пророкує, що треба чекати довгої політичної зими, але ж весна навіть із запізненням, але все одно прийде – це закон природи, тому прогнози "Сурка", витягнутого із геополітичної клітки Кремля, буде точно нікчемний.
