Чи хочуть росіяни війни, спитайте краще у війни на Донбасі

Чи хочуть росіяни війни, спитайте краще у війни на Донбасі

Росія стягнула велику кількість військ до українського кордону, а також до тимчасово окупованого Криму з демонстрацією своєї сили і бажання відкрити російсько-український фронт бойових дій. Ідея зрозуміла, хоч вона і маскується за лозунгами підтримки ОРДЛО від нападу українських військ. Кремль сильно нервує через тверду політику політичного керівництва України, а по великому рахунку, Москву, взагалі, дратує Українська державність, яку до цих пір там сприймають як "якесь тимчасове непорозуміння".

В. Путін під час свого виступу на засіданні верхньої палати російського парламенту фактично не згадав про Україну та небачену концентрацію своїх військ на українському кордоні. Це не значить, що він "забув" про український вектор своєї агресивної політики. Просто тестування ситуації щодо реакції на російську провокацію міжнародною спільнотою та українським суспільством показало, що світ засуджує агресивні дії Кремля, а США, Великобританія та багато країн – членів НАТО заявили про свою рішучість протидіяти (політичними, економічними та безпековими заходами) можливій експансії РФ на територію України. В українському суспільстві відсутні ознаки роз’єднаності оцінок щодо можливого російського наступу – навпаки, переважна більшість політичних сил виступають за рішучу відсіч агресивним планам Кремля. Тобто, ситуація кардинально різниться від 2014 р., коли РФ відкрито напала на Крим та завела низку своїх бойових підрозділів та угрупувань російських козаків та добровольців на Донбас.

Кремль продовжує тиснути, не збираючи відводити свою військову армаду від кордонів України, а навпаки збільшуючи її. Для В.Путіна є сакральним свято 9 травня, та чи на загрався він у війну, коли онуків колишніх бійців Брянського, Воронезького, Калінінського, Донського та Ленінградського фронтів, де в основному служили росіяни, направляє наступати на онуків Першого, Другого, Третього та Четвертого Українського фронтів, де в основному служили українці, які боронять свою державність. І тут старий, але нікчемний за своєю сутністю пасаж глави Кремля, що СРСР міг би виграти у нацистської Німеччини і без України не проходить ні по змісту, ні по формі. Нагадаю, що з 20 мільйонів загиблих радянських людей майже 10 млн. припадає на Україну. Дехто згадує цифру більше 8 млн. загиблих українців, але це значить, що не враховувалися загиблі Криму та Закарпатті, а відлік втрат йшов з 22 червня 1941 р., а не з 1 вересня 1939 р., коли почалася Друга світова війна. Крім того, з 26 млн. демографічних втрат СРСР - 13 млн. припадає на Україну, а серед економічних втрат СРСР під час Другої світової – 45% це теж Україна, що говорить про вирішальний вклад українського народу в перемогу над нацизмом.

І якби були живими більшість ветеранів Першого, Другого, Третього та Четвертого Українських фронтів, то вони б сказали своїм бойовим товаришам з Брянського, Воронезького, Калінінського, Донського та Ленінградського фронтів, що не потерплять, щоб їхні внуки вбивали наших онуків тільки з-за того, що у когось хвороблива манія величі у створенні великої Росії за рахунок території інших незалежних держав. І якщо б наших ветеранів не послухались у Москві та Пітері, не сумніваюсь, що вони б встали разом з ветеранами УПА та своїми онуками на захист неньки-України, бо вона одна, а іншої нема.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.

УкраїнаВійна на ДонбасіРосійсько-український конфліктВолодимир Путін