Відео дня
Хто на спікера?
Спікеріада по-українськи - це завжди трилер. Відповідь на питання "Хто?" практично завжди залишається відкритим до моменту, коли замигтять фінальні титри. Нинішня спікеріада, як і будь-яка інша, має свої явні і завуальовані особливості.
У новообраній Раді правляча фракція Партії регіонів має всі можливості сформувати "свою" більшість. Рівняння більш ніж просте: в чисельнику фракція ПР + регіонали-мажоритарники, в знаменнику - так звані самовисуванці. І, як бачимо, "золота акція" комуністів тане також швидко, як і ранковий туман.
Але не все так просто, як здається на перший погляд. Здавалося б, коаліційна, а поряд з нею і спікерська партія начисто виграна "синьо-білими". Однак у цій історії є одна важлива "але". Самовисуванці - партнери ненадійні. Давайте згадаємо, як в 2004-му мажоритарники, відчувши, що позиції президента Кучми, м'яко кажучи, ослабли, почали повільно, але впевнено дрейфувати в бік опозиції. А адже з закінченням парламентських виборів, в країні де-факто стартувала президентська виборча кампанія. 2015-й і ніхто не може дати гарантій, що мажоритарні союзники регіоналів в осяжному майбутньому не втечуть з корабля, що тоне правлячої більшості ВР.
Влада ж потрібна, що називається залізобетонна гарантія повсякденного наявності мінімально необхідних для затвердження законів 226-ти голосів. А з урахуванням того, що апетит зростає під час законодавчої їжі, то, очевидно, що владі незабаром майбутньому захочеться і 300 "багнетів", що дозволяють змінювати на свій лад Основний закон країни. З урахуванням наближення 2015-го - це дуже і дуже, погодьтеся, суттєвий козир у виборчому змаганні з опонентами.
Що необхідно для досягнення потрібного результату в програмі-мінімум (226 і більше голосів)? Зрозуміло, що самовисуванці. А в якості страховки для "вітряних" мажоритарників? Очевидно, партнери, що називається ззовні. Ось тут ми й підходимо до теми торгів, одним з лотів в яких є спікерське крісло. Якщо спадкоємців Ілліча таки запросять до співпраці з правлячою більшістю, то всі шанси облаштуватися в комфортному спікерському кріслі є у комуніста, діючого віце-спікера Адама Мартинюка. Втім, якщо зважити всі "за" і "проти", то навіть у випадку співпраці з регіоналами, найбільше, що світить "червоним" - віце-спікерську посаду для Адама Івановича. Тим більше, що в таборі ПР кадрово-спікерської проблеми немає.
Кого називають потенційним головою Ради від ПР? Найбільш часто в цьому контексті звучить прізвище нинішнього глави Мін'юсту Олександра Лавриновича, віце-прем'єра Сергія Тігіпка та чинного лідера "синьо-білої" фракції Олександра Єфремова. До речі, у Лавриновича (єдиного з цієї чудової трійці) є досвід роботи в президії Ради. Він тривалий час був першим заступником голови ВР. А адже насправді робота спікера дуже специфічна. Тут потрібно вміти не просто вести пленарні засідання, а й бути професійним модератором, відмінно знати юрисдикцію, регламент парламенту, а іноді (чого гріха таїти) маніпулювати його нормами. Крім цього, потенційний спікер повинен вміти працювати в кризових умовах, які в сесійній залі ВР трапляються частіше, ніж автокатастрофи на українських дорогах. Пам'ятаєте, як голова Ради Литвин вів засідання в той час, як у бік президії летіли яйця? Отож бо й воно! А ж не яйцями єдиними, можна і по обличчю (і не тільки) виклопотати від розперезалися нардепів, які перебувають у стані афекту ...
Але повернемося до кандидатів у спікери. У новообраному парламенті, до слова, будуть присутні і два спікера з приставкою "екс" - Володимир Литвин та Арсеній Яценюк. Проте ні перша, ні друга спікерське майбутнє точно не світить. Арсеній Петрович - лідер опозиції, а пост глави ВР традиційно займає ставленик влади. Що стосується Володимира Литвина. Він, по суті, в парламенті сам по собі. У лідера маргінальної "Народної партії" навіть партійного представництва в Раді немає. Про яку, вибачте, "золотої акції" в такому випадку може йти мова?
Та й взагалі, кажучи, про спікера в системі нинішніх владних координат, треба відзначити наступне. Дійсно, згідно закону, саме голова Ради (в разі НП або відсутності Президента), а не прем'єр, виконує функції глави держави. Але до цього (і тут не треба бути Вангой) справа не дійде. А якщо відкинути всілякі законодавчі формальності, то, за великим рахунком, глава Ради - це, максимум, офіцер на шахівниці влади. І кожен його хід, навіть з натяжкою не назвеш незалежним і самостійним. Їм "рухають" і крапка.
Як би там не було, на сьогоднішній день, кандидатом № 1 в спікери є чинний глава Мін'юсту. Підходить, він, до речі, за всіма параметрами. По-перше, людина президента. Словом, надійний, перевірений кадр. По-друге, юрист (що важливо). По-третє, має досвід роботи в президії Верховної Ради. Цього набору "інгредієнтів" більш ніж достатньо. Правда, подейкують, (що цілком зрозуміло) Олександр Володимирович не особливо-то і горить бажанням міняти міністерський кабінет на спікерське крісло. Але, як кажуть, партія сказала: треба, Лавринович відповів ... Ну, ви самі розумієте, що ...