Цікава демографія

Господа, озирніться навколо. Подивіться на Україну. Помилуйтеся на те, що в країні відбувається. Відповідайте чесно, чи влаштовує вас якість того, що відбувається? А тепер замисліться про причини. Те, що відбувається - результат природних економічних процесів, помножених на політичні зміни. А політичні зміни у нас відбуваються через вибори - тобто через загальне виборче право. І хоча жодні вибори - чи то парламентські, президентські чи муніципальні - не обійшлися без порушень і фальсифікацій, загальний обсяг цих фальсифікацій не настільки великий, щоб вплинути на загальну картину результатів виборів.

Відео дня

Іншими словами, це не вкидання бюлетенів, не "підрахуя" з виборчкомів, а наділені електоральним правом громадяни України обрали президентом Леоніда Кравчука. Потім Кучму - два рази! - Вибрали теж громадяни України. Прости-господи-Ющенко теж відзначений в бюлетенях 2004 року українським електоратом. І боже-упаси-Янукович отримав владу з рук все того ж українського народу.

Люди подрібніше, але теж послані Україні за її гріхи - різні модифікації Колесніченко, Фаріон, Богословської, Чечетова і т.д. - Свої мандати знову ж не вкрали, отримали в якості покладеної їм частки народної довіри.

І якщо все це не дискредитує ідею загального виборчого права, то що її взагалі може дискредитувати?

Ідея загального виборчого права не суперечить ні статуту ООН, ні Загальної декларації прав людини, ні національним законодавствам більшості країн світу. Вона суперечить виключно якістю електорату, який сприймає процес голосування не як усвідомлений вибір перспективи розвитку країни, а як ... Як що, до речі?

Як демонстрацію феодальної відданості сеньйору.

Як порожній, але чомусь необхідний ритуал, начебто фарбування яєць на Великдень.

Як обмін голоси на матеріальний бонус.

Ну, або як імітацію усвідомленого вибору перспективи розвитку країни. Бо мало включати мізки перед голосуванням - треба, щоб ці мізки вміли здійснювати дії трохи складніше, ніж 2Х2 = 4.

Це та сама проблема, з іншою стороною якою зіткнулися більшовики в процесі побудови нового соціалістичного суспільства. Для цього нового суспільства потрібен був новий людина, але от з створенням цієї модифікованої особистості виникли проблеми. Більшовики спочатку пнулися, намагалися щось зробити в діапазоні від макаренківських шкіл до масових репресій, а потім подивилися на результат і махнули рукою, залишивши недомодіфіцірованним масам як просвітницьких механізмів програму "Час" та лекторів товариства "Знання".

Однак, як з'ясувалося, система представницької демократії, що прийшла на зміну "радам депутатів трудящих", не ставить перед собою грандіозне завдання створити людину нового типу, але без такої людини в масовому виробництві теж працює якось дивно. Тобто приводить до влади таких персонажів, що волосся дибки.

Інтелектуальна деградація і вкрай низька електоральна культура українських виборців - на сьогоднішній день сумна реальність. Більше того - вона створює замкнене коло: ущербний вибір убогих виборців породжує таку конфігурацію влади, яка призводить громадян до ще більшої деградації, ще більшою маніпульованості і, як наслідок, результат наступних виборів виявляється ще більш збитковим.

Значну частину електорату становлять сьогодні люди матеріально залежні. Це, по-перше, пенсіонери, які не беруть участь у виробництві матеріальних і духовних благ, але споживають їх по милості Пенсійного фонду - правда, в дуже обмеженій кількості. Злидні робить їх залежними, по-перше, від держави, а по-друге, від подачок представників місцевої еліти, бажаючих потрапити до парламенту. І питома вага цього прошарку зростає і буде зростати.

У цьому контексті цікавими є дослідження, підготовлені компанією Pro.mova і Единбурзької бізнес-школою у Східній Європі, які були представлені на бізнес-дискусії "Давос-2013: погляд з України". Вони показують, що збільшення частки виборців-пенсіонерів - загальносвітова тенденція. Так, якщо в 2010 р. виборців старше 64 років було 19%, то до 2050 р. їх буде вже 32%, тобто третину від усіх виборців.

Але то світова статистика. У нас же на сьогоднішній день 36710000 виборців різного віку. Серед них - близько 7 млн ??людей старше 65 років (15% від загальної чисельності населення і 19% - від загальної кількості виборців, тобто 1/5 частина), а всього пенсіонерів - 13,7 млн, тобто 37%.

Отже, результати голосування в Україні більш ніж на третину визначаються голосами виборців, матеріально залежних від влади та великого бізнесу, здатного купити ці голоси.

Але крім того, значну частку виборців складають низькооплачувані бюджетники - вчителі, лікарі та низові службовці, яких купити не складніше, ніж пенсіонерів, а адміністративному впливу ця категорія схильна навіть більше, ніж пенсіонери. Що ми і спостерігаємо від виборів до виборів.

Недалеко пішов від цих двох категорій і люмпенізований, що втратив здатність до самоорганізації і не те що відстоюванню, а навіть просто до виразного формулювання своїх інтересів робочий клас, часто покірно голосує за власного директора - або за того, на кого вкаже директор або підконтрольний директору профспілка. Окремі винятки, на жаль, лише підтверджують правило.

При стабільному збільшенні частки пенсіонерів, всі ці категорії виборців будуть переважати на електоральному полі в найближчі роки - та й десятиліття теж.

Однак, розглядаючи перспективи електоральної демографії, варто врахувати ще один аспект: депопуляцію і еміграцію, які підточують чисельність населення в Україні - але не однаково в різних регіонах. За даними Національного інституту демографії та соцдосліджень, до 2015 р. кількість виборців східних областей України зменшиться на 0,6 млн, тоді як кількість виборців західних областей - лише на 0,1 млн. Центральні області за той же період втратять 0,2 млн, а південні - 0,1 млн.

Далі, якщо зараз виборців західних областей майже в півтора рази менше, ніж виборців східних, то до 2030 р. вони будуть співвідноситися як 5 до 6. Зрозуміло, до президентських виборів 2015 демографічні зміни будуть не настільки помітні, але потрібно враховувати специфіку виборів в Україні: кандидати, як правило, йдуть ніздря в ніздрю, і все вирішують якісь сотні тисяч голосів. Тому ситуація зараз поступово рухається в бік, не надто вигідну для того кандидата, який буде розраховувати на голоси Сходу України.

Компенсувати ці втрати можна за рахунок керованого, збиткового електорату - але ж на нього вимушено будуть розраховувати всі основні учасники майбутніх виборів. І хтось із них неодмінно переможе, от тільки якою буде якість переможця, обраного таким електоратом?

Політичний аналітик Олександр Палій коментує демографічні перспективи України наступним чином:

У демографії у нас є як сумні речі, так і надихаючі. Сумно що населення країни зменшується. Надихає, що у нас зростає з кожним новим поколінням кількість людей, народжених в Україні. Для цих людей, незалежно від їх етнічної приналежності, Україна є Батьківщиною.

Крім того, ми бачимо, що населення країни на сході вимирає дуже великими темпами. А на заході відбувається сильна еміграція. Тому ці процеси врівноважують один одного. Йде ослаблення всієї країни.

Демографія впливатиме на політику в тому сенсі, що у нас буде величезна кількість пенсіонерів, які дисципліновано голосують і часто ведуться на всілякі соціальні подачки з боку влади. А з іншого боку - це зменшення кількості електорату, здатного до активного протесту. Як правило, протест наростає там, де населення молоде. А старіння населення зумовлює, з одного боку, більшу стабільність, а з іншого боку - меншу економічну конкурентоспроможність. Тому ми бачимо, що молоді суспільства розвиваються активніше. У нас немає приводу для великого оптимізму. У нас величезні території, особливо на сході країни, де невелика сільське населення, а в депресивних містечках сконцентрована основна маса населення. Ця маса потрапляє в складну ситуацію, коли знищуються підприємства. Вони розбігаються хто куди тільки може. І мені здається, що керівництву країни давно пора вже турбуватиметься проблемою депресивних містечок на своєму електоральному полі, на своїй малій батьківщині.

Політолог Сергій Таран:

Демографія пов'язана з процесами, яка вимірюється десятиліттями і поколіннями, а вибори змінюються роками. Тому негативні демографічні тенденції в Україні не можуть вплинути якось на президентські вибори. Вони є симптомом більш серйозних процесів, які дійсно можуть вплинути на президентські вибори. Це насамперед такі процеси, як погіршення рівня життя, падіння економіки. Ось що може вплинути на результати виборів. Це ті процеси, які пов'язані з демографією. Коли з економікою все погано, нічого хорошого влади чекати не можна. Крім того, депресія в деяких регіонах може привести до зростання екстремістських настроїв, це теж закономірний процес. Маю на увазі окремі регіони на сході, де йде відтік населення - не Донецьк, а городки навколо нього. Там голосують за комуністів, а це означає, що люди готові голосувати за кого завгодно, але не за владу. Можна констатувати що деякі громадяни в Центральній Україні очікують радикальних змін, і частково голоси за "Свободу" пов'язані з тим, що вони негативно сприймають владу. Досить подивитися на карту розвитку економіки - і ми побачимо, як це відбивається на виборах.