Відео дня
За Троєщині ходить найповільніший у світі швидкісний трамвай
Тут ніколи не буває людно, а на зупинках не шикуються черги. Власне, немає ні черг, ні зупинок. А завантаження в два-три пасажира вважається дуже гарною. На цій лінії курсує трамвай з інтервалом іноді півгодини, іноді - годину, а у восьмому годині вечора рух взагалі припиняється.
При цьому навіть другий номер маршруту, що ходив колись з вокзалу на Львівську площу, тепер увазі, що цей трамвай як би другий за значенням в місті. Власне кажучи, і лінію його почали будувати ще наприкінці вісімдесятих як зразково-показову і надсучасну. Та й зараз траса, прокладена вздовж вулиці Бальзака, вражає розмахом. Наприклад, розв'язка біля вулиці Милославської, з кількома кільцями шляхів, з будівлею, яке, можливо, планувалося як диспетчерська. Будівельникам тоді і в голову не могло прийти, що в диспетчерській колись розміститься заклад під назвою "Цирюльня", а по всій трасі, обгородженій бетонним парканом і опорами з ліхтарями, буде ходити тільки один трамвай, на якому вирішили прокотитися кореспонденти "Газети" .
Втім, на Милославській вулиці трамвая доводиться чекати довго, і ми приймаємо рішення пройти якусь відстань пішки. Благо вздовж шляхів прокладена і акуратна асфальтова доріжка. До того ж саме будівництво вражає не тільки розмахом, а й своєю незавершеністю. Так само, як, наприклад, на острові Пасхи будівельники статуй в один день припинили свою роботу і кудись зникли, кудись "випарувалися" і будівельники якогось загадкового триповерхової будівлі (можливо, технічного) по вулиці Сабурова. Недобудованими залишилися сходи виходів, та й самі станції. Зупинки на лінії іноді позначені табличками, а іноді про їх існування можна здогадатися лише по вбитих в землю кілочків, які повинні були заважати некультурним пасажирам перелазити з одного боку колій на іншу. Втім, ніхто й не рветься. Та й ризик потрапити під трамвай маршруту номер два - мінімальний. Зате сісти в трамвай можна навіть не на зупинці - це його безпосередній плюс. Посеред траси нам для цього вистачило всього одного помаху рукою. Трамвай слухняно зупинився. Ну, просто як таксі якесь.
- На цьому маршруті так прийнято, - пояснює дівчина-водій. - Де доводиться, впускаємо пасажирів, де вони просять - там зупиняємося. Зупинок-то тут чітких немає, та й пасажирів мало.
Дійсно, пасажирів у трамваї всього три людини. За великим рахунком, погоджуються вони, їздило б народу і більше, якби трамвай частіше ходив. Бо замість того, щоб чекати вагона по півгодини, люди користуються маршрутками. До речі, сам трамвай рухається якимись ривками, так що люди буквально падають на підлогу. Ось вже не знаємо: чи то справа в невмілому водія, чи то щось у вагоні з гальмами. Але ми їдемо, і це головне. Не так вже й багато киян їздить на швидкісному трамваї номер два.
Неважко помітити, що швидкісну трасу жителі навколишніх будинків пристосували для своїх цілей, переважно як пішохідну зону. Повз нас проносяться велосипедисти, юнаки на скейтбордах. Проходять мами з колясками. Тут чисте повітря. Бетонні плити надійно захищають гуляють від шуму і пилу вулиці. А за вікном - просто хрестоматійні види одноповерхової Троєщини: білі хати потопають у білому ж вишневому цвіту. Пишність швидкісної траси зникає прямо за мостом через проспект Ватутіна. За ажурною зупинкою кудись пропадає бетонний паркан, а шляхи прокладені просто за досить брудному схилу, звідки вниз веде драбинка зі старих шпал. З одного боку не видно ніякого будівництва, лише дніпровська заплава. З іншого розташоване кафе з дивною назвою "Блудний син". З чуток, коли-небудь тут з'явиться метро, ??яке додасть хоч якийсь сенс існуванню цієї величезної махини під назвою "лівобережний швидкісний трамвай". А поки що його можна розглядати скоріше як цікавий міський атракціон ...