Дурна карма МВС

Кожен другий глава МВС в результаті перебування на міністерській посаді заробив серйозні неприємності. Причому розмір неприємностей варіюється від заведеної кримінальної справи до двох кульових поранень, які слідство кваліфікує як особливо звіряче самогубство. Може бути, це якийсь злий рок - відьма чи заговорила крісло головного міліціонера, або ж злі духи псують карми тим міністрам, які виявляються не здатні принести їм гідні жертви - але факт залишається фактом.

Втім, починалося все досить непогано - перший глава МВС Андрій Василишин дістався Україні в спадок від УРСР, відслужив кілька років і тепер ще не йде на спочинок, а очолює українську секцію Міжнародної поліцейської асоціації.

Не найгіршим чином склалася доля і другого міністра внутрішніх справ - Володимира Радченка. МВС була не піком, а етапом його успішної кар'єри - кадровий співробітник Держбезпеки, він після міністерського поста двічі очолював СБУ, був секретарем РНБО (у 2004 р. саме він висловився проти застосування сили відносно учасників Майдану). У 2005 його "списали", проте вже в 2007 Радченко став віце-прем'єр-міністром в уряді Януковича. У тому ж році остаточно і з власної волі пішов на спочинок, не бажаючи брати участь у політичному протистоянні. Хоча - хто знає, чи буває спокій у кадрового співробітника спецслужб?

А ось третій глава МВС виявився найбільш невдачливий. На посту міністра Юрій Кравченко пробув майже 6 років - для міністерства це рекорд.

Починалося все красиво. Леонід Кучма подружився з енергійним і вольовим замміністра внутрішніх справ і, ставши президентом, призначив його головою Державного митного комітету. Через півроку Кравченко повернувся в МВС, але вже на головну посаду. Кучма каже, що подумував зробити його своїм наступником. Втім, на головне крісло стани було багато претендентів з оточення Кучми, а Кравченко прекрасно, за оцінками сучасників, справлявся і з міліцейською роботою.

Однак касетний скандал перервав кар'єру Кравченко. Вираз "Орли Кравченка" стало розхожим, перекочувавши потім і на наступних глав МВС міністрів, чиї підлеглі надходили некоректно по відношенню до закону. Підозри в причетності до викрадення та вбивства Георгія Гонгадзе змусили міністра подати прохання про відставку. І хоча потім він був ректором Інституту права при МАУП, херсонським губернатором і головою Податкової, це було вже не те. Клеймо "вбивці Гонгадзе", жодного разу не підтверджене офіційно, стало фатальним. 4 березня 2005 генерал Кравченко вирішив, що занадто багато знає, і застрелився. Причому двічі. Тих, хто допоміг екс-міністру застрелитися, так і не знайшли.

Але ще до того, як чиїсь кулі перервали життя Кравченко, змінилося два його наступника. Юрій Смирнов НЕ відзначився нічим, крім, хіба що грубих спроб закрити справу Гонгадзе - але не впорався навіть з цим. За рік до Помаранчевої революції він пішов на посаду заступника секретаря РНБО, а в 2005 р., - треба думати, за бездоганну службу, - став заступником глави правління Приватбанку. На нього ми впевнено ставимо ярличок "благополучного" міністра.

Не те наступний міністр - Микола Білоконь. Той самий, якому інкримінували організацію стеження за опозицією, розкрадання 11 млн грн і спробу силового розгону Майдану в 2004 р. - все це він створив, зрозуміло, не зі злого наміру, а виключно по службовому завзяттю. На Білоконі висить і будівництво будинку в Пуща-Водиці, і позамежний розмір пенсії. Після Помаранчевої революції він не став чекати, коли йому допоможуть застрелитися або супроводять до Лук'янівського СІЗО, а просто рвонув за кордон - до Росії. Тоді виявилося, що міністр, всупереч закону, має крім українського ще й російське громадянство.

У Росії Білоконь проявив ще більшу трудове завзяття, яке там оцінили високо: АФК "Система" "подарувала" йому двоповерховий особняк. А на чотири дорогих автомобіля побіжний міліціонер, за його словами, заробив сам. Погодьтеся, не кожен глава МВС може так розкрутитися у вигнанні.

Звичайно, проблеми Кравченко і проблеми Білоконя - це проблеми абсолютно різного властивості. У першого вони вже закінчилися, залишився лише флер "міністра-лиходія", плавно перетікає в образ "невинно потерпілого ефективного менеджера". Другий, хоч і змушений був покинути Батьківщину, явно не ображений долею, та й у пам'яті народній залишився, як правило, через численні зловживання. Так що проблеми, швидше, не у Білоконя, а у України - через Білоконя.

Юрій Луценко за дві міністерських каденції встиг накоїти достатньо для того, щоб слідом за попередником отримати значок "проблемного" міністра. Можна пригадати йому і ліквідацію ДАІ, і роздачу пістолетів, і телефонізацію міліції через фірму його дружини, і матеріальне заступництво своєму водієві Приступлюку - "Обоз" багато писав про це. Бійка з Черновецьким і п'янка у Франкфуртському аеропорту на цьому тлі виглядають не більш ніж особистими дивацтвами.

Василь Цушко, проміжний міністр внутрішніх справ між каденціями Луценко, правил недовго, але голосно. Шуму наробив очолюваний особисто міністром штурм Генпрокуратури. На цьому грунті Цушко заробив інфаркт та три кримінальні справи - за Генпрокуратуру і за перевищення службових повноважень. Втім, пізніше всі кримінальні справи були закриті. Однак з урахуванням скандального характеру міністерської роботи Цушко цілком можна зарахувати до "проблемним" міністрам.

Восьмий глава МВС Анатолій Могильов поки на "проблеми" не напрацював. Ну не вважати ж, право слово, "проблемою" нещасливий "Кадилак", який довгий час був топ-новиною у всіх ЗМІ. Але його каденція ще не закінчилася, і від Могильова залежить, чи збережеться крихку рівновагу між "проблемними" і "безпроблемними" міністрами, або ж прокляття цього поста стане домінуючим. Але залежить це не тільки від нього.

Проблеми, які Луценко створив Україну, тепер повертаються йому - Новий рік і Різдво екс-міністр зустрічав в СІЗО. Але справа тут, звичайно ж, не в кармі. Просто за свої вчинки треба відповідати. Відомий теза про те, що будь-якого держчиновника без пояснень можна посадити на десять років - і в глибині душі він буде знати, за що.

У СІЗО адже тримають трохи славного хлопця Юру Луценка - він "скінчився" ще задовго до того як став міністром. І не лідеру "Народної самооборони" шиють справу. НС виродилася в таке політичне позорище, що її "лідера" потрібно не в СІЗО тримати, а возити по ярмарках, щоб у нього за помірну плату кидали помідорами. "Закрили" не кого-небудь, а колишнього міністра внутрішніх справ, який допустив ряд правопорушень. І дуже хотілося б, щоб Юрій Віталійович отримав не хлібну посаду у вигнанні, як Білоконь, не черговий міністерський пост після чергової зміни влади, як Цушко, і вже тим більше не кулю в голову, як Кравченко - а законне покарання за протизаконні дії.

Може, хоч це виправить погану карму поста глави МВС.