Відео дня
Любов так "Свобода"
Зараз серед політиків модно вимірювати і порівнювати, у кого найдовша і товста любов до України. І поки у всіх подібних конкурсах переможцями себе оголошують представники ВО "Свобода". Власне, саме вони ці неформальні конкурси та проводять, адже іншим якось ніяково своєю любов'ю розмахувати публічно - хоча інші, звичайно, теж не проти дати зрозуміти, що у них з патріотичної потенцією все гаразд.
У кожному разі, "Свободу" не перевершити. Любов до України - це альфа і омега їхньої політичної програми і щоденних дій. Вони і тільки вони захищають український дух, українське слово, українську націю і її золотий генофонд.
На кожен виклик у "Свободи" є свій рецепт. Наприклад, ліками від економічних криз вони вважають націоналізацію. Засіб від бездуховності - українська мова та шароварна культура. Засіб від депопуляції - народження як мінімум п'ятьох дітей у сім'ї. Цю міру запропонував не так давно нардеп-свободівець Швайка. За його словами, кожен українець зі своєю "Україночка" мають народити "як мінімум п'ять прекрасних діток".
Сам Швайка поки в цьому сенсі не допрацьовує, хоч і намагається. У нього четверо дітей (прекрасних, зрозуміло) і дружина, яка готується народити йому п'ятого. Але от нюанс, дружина у нього вже четверта. Попередніх трьох він змінив, треба розуміти, від надлишку любові до України.
ЗМІ досить детально висвітлили скандал навколо розлучення і поділу дітей нардепа Швайки. За словами екс-дружини Ольги Швайки, її колишній чоловік в ті рідкісні моменти, коли був разом з родиною, вів серед дітей агресивну націоналістичну пропаганду. Дружина, природно, заперечувала, і ці розбіжності не сприяли зміцненню сім'ї.
Ну, а що ви хотіли? Учити дитину ненависті до інших націй - це можливо тільки від великої любові.
Любов до батьківщини змушувала Швайка чітко розставляти пріоритети: між необхідністю забрати дружину з пологового будинку і участем у засіданні політради ВО "Свобода" він вибирав засідання. І це не поодинокі випадки, це була норма в тій родині.
Розлучитися з дружиною, якщо ти її більше не любиш - це, в принципі, нормально. У всякому разі, це краще, ніж жити разом без любові. Але і розставання можна обставити по-людськи. А можна - по-свободівські, як і вступив Швайка, відмовившись виплачувати гроші на дітей, а потім і зовсім викравши одного з них.
І скільки ж любові потрібно трепетно ??зберігати у своєму націоналістичному серце, щоб вселити викраденому синові, ніби мама "продалася ворогам"?
Читайте: Ольга Швайка: діти боятися, что батько может їх Забрат
Схожі проблеми відчуває і ще одна колишня дружина Швайки - Ольга Зубкова. Тобто, це вже не випадковість, а чітко виражена тенденція.
Звідки ж у простого луганського хлопця Ігоря Швайки стільки любові - і до дружин, і до дітей, і до України?
Та просто луганський хлопець, озирнувшись в по сторонах, раптом виявив: ні в один звичний соціальний ліфт на рідній Луганщині він зі своїм високим зростом не поміщається - всі соціальні ліфти вже зайняті іншими, більш успішними, більш авторитетними луганськими хлопцями, які зробили собі кар'єру в Партії регіонів або в правлячих після 2004р. БЮТ і "Нашої України". Конкуренція була настільки щільною, що зі здібностями і характером Швайки сунутися в цю банку з арахнідами було загрожує.
Невідомо, чи чув на той момент Швайка висловлювання Де Голля "Вибирайте найважчий шлях - на ньому ви не зустрінете конкурентів", та й не можна сказати, що шлях він вибрав найважчий - але вже конкурентів тут точно було всього нічого. Тому в 2007р. він вступає в ВО "Свобода", а через рік очолює її Луганське відділення. Щоб було зрозуміло: це все одно що очолити партію Маркова "Родина" де-небудь в Івано-Франківську.
Жорсткий стиль керівництва, цинізм, зневага до людей - як до партійних товаришів, так і до близьких - це дозволило зробити партійну кар'єру і через 5 років після отримання партквитка отримати депутатський мандат.
Стоп, скажете ви: якщо тут справа в кар'єризмі, то звідки ж націоналістичний фанатизм, який описує екс-чоловіка Швайки?
Дорогі друзі, невже невідомо, що самі вперті фанатики поулчаются якраз з кар'єристів? Адже якщо кар'єрист робить на щось ставку, то він буде намагатися, щоб ставка виграла. А ставка на націоналізм вимагає ідейної лояльності не тільки від самого кар'єриста, а й від близьких, і від усього кола знайомих.
Узагальнюючи, незайвим буде поставити цілком просте питання: чи не задушать чи в любовних обіймах Україну ті, хто не здатний створити стійку сім'ю, хто викрадає власних дітей і вчить їх науці расової ненависті?
Любов до України починається з любові до людей, і насамперед - до близьких людей. Адже любов - це в будь-якому разі не політичне, а людське почуття. Якщо ж близькими людьми та людськими відносинами жертвують - заради нової пасії чи, заради абстрактного блага вітчизни - то про яку любов до України може йти мова? Хіба що про любов за посадою, а така любов народжує тільки брехня і ненависть ...