УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Продається сирота. Ціна - $ 25 000

Продається сирота. Ціна - $ 25 000

Переправляти дітей іноземцям допомагають наші чиновники "дитячих" служб та медики, штампуючи "липові" довідки

Сьогодні в Україні список іноземних усиновителів довше національних. Бездітні заморські подружжя свою увагу перекинули на нашу державу після того, як у таких великих країнах-донорах, як Росія і Румунія, були проголошені мораторій на міжнародне усиновлення. Всі пам'ятають гучну історію про вбивство російської дівчинки в американській сім'ї. На місці нещасного дитини могла тоді виявитися і наша Оля Федорук, удочерена тими ж подружжям-вбивцями. Незважаючи на такий попит на сиріт (особливо проявляють активність громадяни США, Іспанії, Італії, Франції, Німеччини, Канади і Великобританії), "зелене світло" насамперед мають вітчизняні усиновлювачі. Зважаючи на те що в Україні кожна четверта сім'я - бездітна, таких у нас дійсно не мало. Та й закон говорить про те, що міжнародне усиновлення в Україні офіційно розглядається тільки як альтернатива державному. Наприклад, якщо дитина потребує особливого кліматі або догляді. Але чомусь в гонці за українською сиротою перемагає іноземець. Якщо в 1999 році українці дали притулок у своїх сім'ях 2333 сироти, то в 2004 ця цифра зменшилася до 1550. В цей же час за кордон виїхало 2054 дитини (перевага віддавалася дівчаткам). При цьому лише деякі мали відхилення у здоров'ї, як того вимагає закон. "ТИ МОЖЕШ ЩЕ ДІСТАТИ ДІТЕЙ?" Ще десять років тому міжнародне усиновлення в Україні не було врегульовано ніякими законами: місцева влада самі вирішували, кого, кому і куди віддати. Сьогодні ми маємо, якщо почитати, ідеальне законодавство, але разом з тим вітчизняні ЗМІ не перестають друкувати страшилки про незаконному вивезенні українських сиріт. Переправляти дітей за кордон батькам-іноземцям допомагають наші чиновники з різних "дитячих" служб та медики, штампуючи "липові" довідки. - Торік нашим відділом розглядалося близько 120 заяв про зловживання службовим становищем при усиновленні, - розповідає начальник відділу з організації пошуку дітей Департаменту кримінальної міліції у справах неповнолітніх МВС України, полковник міліції Олександр Карамушка. - 20% заяв стосувалися того, як повернути дитину назад. Чому таке відбувається? Більшість іноземців в Україну не їдуть до тих пір, поки не знайдеться "менеджер-провідник", бажано вже перевірений, який дуже добре знайомий з національним законодавством, традиціями, володіє мовою і має непогані зв'язки в потрібних кабінетах. Такі "канали" не афішуються - оголошень на стовпах ніхто не клеїть. Найчастіше посередники просто чують від своїх закордонних клієнтів: "Ти можеш ще дістати дітей?" Слід сказати, що процедура міжнародного усиновлення досить проста, але займає купу часу. А навіщо його витрачати, якщо "добрі" люди, найчастіше це працівники соціальних служб, органів опіки, інтернатів та правоохоронних органів готові всі влаштувати в найкоротші строки. Зрозуміло, за винагороду. - Я більш ніж упевнений, що в Україні діють глибоко законспіровані, гарантійні та безвідмовні для іноземців канали усиновлення, якими в прямому сенсі слова можна назвати коридорами продажу дітей, - продовжує Олександр Валентинович. - Але довести протиправність діяльності посередника дуже важко, адже тут замішані інтереси корумпованих посадових осіб. Ходять чутки, що для того, щоб організувати такий канал "під ключ", де клієнт взагалі не має ніяких турбот і без проблем проходить всі інстанції, в тому числі і суд, необхідно неофіційно витратити (в основному на хабарі) близько 25 тисяч доларів. Я хочу сказати, що це нонсенс - МВС практично ніякого відношення до процесу усиновлення не має. Ті, хто знає всю таємницю конкретної сім'ї (а нерідко це кримінальні історії), не мають права голосу - у нас дозволу ніхто не питає. БУЛА ДІВЧИНКА? Але й під пильним оком правоохоронців іноді відбуваються дивні речі. Приміром, зараз у Департаменті кримінальної міліції намагаються відшукати істину в цікавій і в той же час трагічної історії. Молода мати написала заяву в міліцію про зникнення своєї дворічної дочки Олени, яка, за її ж недогляд, загубилася на столичному залізничному вокзалі. Міліція відразу ж кинулася шукати малечу, знайшлися навіть свідки, які бачили, як хтось сідав з крихіткою в поїзд у південному напрямку. Але оперативники упустили викрадача, хоча наступали йому буквально на п'яти. За фактом кіднепінгу прокуратура порушила кримінальну справу - але ні дівчинку, ні викрадача так і не знайшли. Тим часом Леночка виявляється на вокзалі в Херсоні - швидше за все викрадач зауважив переслідування і позбувся "баласта". Люди привели малятко в місцеве відділення міліції, але вона нічого корисного повідомити не могла. З такими прикметами діти в регіоні не пропадали, тому правоохоронці не придумали нічого кращого, як здати дитину в місцевий дитячий будинок "Теремок" (відразу ж виникає питання про професіоналізм правоохоронців, які при бажанні могли вийти на інформацію про столичний зникнення, але чому- то цього не зробили). Там на дівчинку завели особиста справа, вказавши нові дані про дату народження, змінивши прізвище та ім'я. Потім поставили її на облік як кандидата на усиновлення (хоча в Херсоні знали, що саме її викрали в столиці і кримінальне справу досі не закрито), а потім швидко за рішенням суду відправили разом з новими батьками до Іспанії. Всі розуміють, що в даній ситуації було скоєно злочин - дитину просто продали. Але повернути його в Україну практично неможливо - адже саму процедуру ніхто не порушував. Згідно все того ж Сімейного кодексу, усиновлення проводиться без згоди дитини, якщо вона у зв'язку з віком або станом здоров'я не усвідомлює факт усиновлення. Процедуру можна провести навіть без згоди батьків, якщо суд встановив, що вони не живуть разом з дитиною понад шість місяців, не виявляють до нього батьківської турботи, не виховують та не утримують її. Цим якраз і скористалися в нашому випадку. І хоча мати Олени ніхто батьківських прав не позбавляв, вона тепер не має законних підстав для того, щоб анулювати усиновлення: згідно з рішенням суду, іспанська родина має такі ж права на дитину. Випадок з Оленкою не поодинокий. Згадайте, скільки батьків відправляються на заробітки, не подаючи жодних ознак життя і не відаючи, що старенька, яка доглядала дитину, померла, а той виявився у притулку, потім - у дитбудинку, і, врешті-решт, за кордоном. Але Центр з усиновлення з подібними фактами до органів внутрішніх справ ніколи не звертався. Чому? Олександр Карамушка вважає, що як тільки міліція почне цікавитися каналами такого способу усиновлення, то відразу ж вийде на злочинні канали в сфері опіки та піклування над дітьми. До речі, однією з причин ліквідації Центру з усиновлення є саме зловживання серед співробітників, якими всі ці десять років були контрактні працівники, а не держслужбовці. ІНОЗЕМЦІ НЕ ПОСПІШАЮТЬ ЗВІТУВАТИ ЗА усиновлених дітей Говорити тільки про нечистих на руку українських чиновниках, які влаштували жваву торгівлю сиротами, було б не зовсім справедливо. Нерідко навіть усиновлений законним шляхом дитина зникає з поля зору, оскільки, опинившись за кордоном, повністю залежить від порядності нових батьків. Наприклад, іноземець зобов'язаний за місяць поставити дитину на облік у консульстві України і періодично подавати звіти про умови проживання і виховання, які потім пересилаються в Центр з усиновлення. За виконанням цих вимог і прав наших дітей (вони є громадянами України до 18-річного віку) піклується МЗС. Здавалося б, налагоджена процедура, але ні для кого не секрет, що ті ж звіти доходять не вчасно, а іноді і зовсім пропадають, і консульство місяцями, а то й роками не може знати, що насправді відбувається з дитиною. - Це наша головна біда, - розповідає головний спеціаліст Центру з усиновлення Ольга Малишева. - У такому разі ми дійсно не володіємо ситуацією. Приміром, за 2057 міжнародне усиновлення в 2004 році ми отримали всього лише 476 звітів (це 24% випадків. - Авт.) Тому з вересня 2005 року ми тимчасово не беремо документи від іноземних усиновителів - до тих пір, поки не дізнаємося про долю кожної української сироти за кордоном. У травні цього року здасть свої повноваження єдиний на всю Україну Центр усиновлення дітей. Його функції візьме на себе новий орган у складі Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту, який називатиметься Департамент з усиновлення та прав дітей. Якщо центр за десять років свого існування займався виключно усиновленням, то департамент буде мати набагато більше повноважень, а головне, він один буде повністю відповідати за долю дитини. Час покаже, чи стане нова структура захисником сиріт або ще одним помічником для іноземних усиновлювачів. Добре, якщо сумлінних ... ІСТОРІЯ ПИТАННЯ Україна посідає п'яте місце за "донорства" дітей в Сполучені Штати. Російська Федерація нас значно випереджає, борючись за "першість" з Китаєм і Південною Кореєю. За останні роки в США вбито 14 дітей, усиновлених з Росії. Взагалі з прийомними дітьми у Сполучених Штатах коїться щось неймовірне. Наприклад, двоє росіян були усиновлені американкою Ірмою Павліс в приватному порядку. Лікарі виявили на тілі хлопчика сліди насильства, а наступного дня дитина померла. Вердикт медиків - травма голови, нанесена тупим предметом. Ірма чесно зізналася поліції, що трясла хлопчика і била його по голові. Однак на слуханнях в суді її адвокат заявив, що смерть могла настати в результаті падіння або якогось невстановленого захворювання. А 39-річна Ліндорфф звинувачувалася у вбивстві п'ятирічного хлопчика, який був усиновлений нею в числі кількох російських дітей. Проживши в новій сім'ї лише півтора місяця, Джекоб, за висновком медиків, помер від удару в голову тупим предметом. Вивчивши явні сліди катувань на його тілі, зокрема опіки, суд зробив висновок, що хлопчик цілком міг померти від травм, отриманих ще в Росії. У підсумку 39-річна Ліндорфф була визнана присяжними винною лише в "створенні загрози добробуту дитини".

Олександр КАРПЕНКО, "Сегодня"

http://today.viaduk.net