УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Не плутайте туризм з імміграцією або всі принади входження до євроструктур

1,4 т.
Не плутайте туризм з імміграцією або всі принади входження до євроструктур

Ми скасували візи для європейців, але відповідного жесту не дочекалися. Ні, якщо вірити прес-секретарю комісара ЄС з політики євросусідства Еммі Удвін, Євросоюз не відмовляється від ідеї лібералізації візового режиму. Але обіцяного, як кажуть, три роки чекають. Сам президент давно вже визнав, що членство України не світить. Як мінімум, до 2016 року. Хочемо ми того чи ні, Україна нав'язали час на роздуми. Може, щоб подумали, чи є нам що запропонувати натомість?

Україна - географічний центр Європи

Ага, значить, сам Бог велів бути їй в Європейському Союзі. Самий беззубий з усіх доводів, які доводилося чути. По-перше: нічого ми нікому не повинні. Якщо членство в союзі географічного центру об'єднання - якесь "запропоноване понад" неодмінна умова, то до чого нам принижуватися до прохань? У такому випадку Україні ще й доплачувати повинні за згоду "освятити" своєю присутністю ЄС як історично сформоване формування. По-друге: на почесний "титул" географічного центру Європи вже з'явилися й інші претенденти. А по-третє: у тій же Європі живуть і живуть країни, що не приєдналися ні до ЄС, ні будь-якому іншому союзу. І, між іншим, аж ніяк не відчувають себе неповноцінними.

Надаємо Росії по імперським амбіціям

У менш агресивному варіанті цей аргумент виглядає так: євро-інтеграція - єдина альтернатива інтеграції на пострадянському просторі. Вже і Брюссель зі шкіри геть лізе, доводячи: в даному випадку "і" переважніше "або". Все одно членство в Євроклубі залежності України від Росії не скасує. Є така неприємна штука - енергозалежність. І "ховатися" від неї в членах клубу енергозалежних - щонайменше, нерозумно.

Той же Захід не дасть нам показувати норов. Досить згадати, як європейська преса в період помаранчевої революції обговорювала більш насущну для Європи проблему. Чи виявляться події в Україні настільки дратівливим чинником для російського керівництва, що ті закриють кран? Інтереси України інтересами України, демократія - теж само собою, але своя сорочка, самі розумієте, ближче до тіла.

Та й наше керівництво в пошуках альтернативних джерел енергоносіїв дуже старанно обходить тему демократичних перетворень в тому ж Туркменістані.

Куди хочу, тудо качу

Найприємніша тема для розмови про європерспективи: ймовірно, після вступу до ЄС українці отримають можливість вільно колесити по Європі в пошуках цікавого відпочинку, якісної освіти та престижної роботи. Але мати можливість і мати можливість реалізувати можливість - це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці.

Хто з українських дітлахів не хотів би з'їздити в "Євро-Діснейленд"? Оплатити французьку візу - близько $ 50 - теоретично можуть і сім'ї з мінімальними зарплатами. Але, викласти за 3 дні відпочинку для "тата, мами і мене" від $ 2 ("клоповник" + консерви з собою + пропуску в "світ чудес") до $ 5 тис. під силу далеко не кожній українській родині.

Ось в Туреччині, яка ще не член ЄС, віза - не проблема. Аеропорт - віконце - $ 20 - штамп. Все просто. Та й на тлі вартості відпочинку по "кримському варіанту" (житло, харчування, монотонне прожарювання на пляжі) - близько $ 500 з носа на тиждень - "візову" двадцятку за витрати можна не рахувати. Але знову ж таки не кожні "мама-тато-я" раз на рік здатні викласти $ 1500 за рівномірний морський загар.

З навчанням за кордоном - та ж петрушка. Тих, хто здатний оплатити навчання, вартість візи, повірте, анітрохи не вчинить. Так само як і оплата послуг фірми, яка із задоволенням "відстоїть" за клієнта в чергах і оформить всі папери. Фактично європейські навчання і відпочинок недоступні українцям з фінансових причин, а не через візового режиму.

Ось робота в країнах ЄС - інша справа. Особливо якщо працювати там і на ті зарплати, а витрачати тут і за нашими цінами. Поляки, як тільки Польща стала членом союзу, так і розсудили. Втім, країни "першої хвилі" розсудили інакше і скоренько затвердили списки професій, з якими можна сунутися до роботодавців. Як не дивно, але в них виявилися вакансії некваліфікованого і низько кваліфікованої праці. Польську професуру в тій же Німеччині вітати спраги не знали. Звичайно, професор може і в посудниці піти, або хірург - в лаборанти, але мити тарілки і будинки можна.

А життя-то яка!

Так, в Україні існує помилка: мовляв, вступ до Євроклубу автоматично дарує новим членам європейський рівень життя. Але прибалтійські держави на власній "шкурі" випробували: в ЄС це - "справа рук самих потопаючих". Населення нових членів отримує європейські ціни задовго до європейського рівня життя. У Латвії ціни на основні продукти харчування за рік зросли в 3-7 разів. На ліки - у 7-10. Литву Євросоюз пресує, вимагаючи скасувати комунальні пільги та обкладати ці платежі євро-податком. При цьому доходи незахищених верств населення істотних змін не зазнали. За задоволення треба платити. Все та ж Польща - при п'ятикратному зростанні цін, зростанні безробіття до 20% і обмеженнях на роботу для польських громадян у країнах ЄС - щорічно відстібає в евроказну близько десятої частини свого річного бюджету!

До речі, про податки і про соцзабезпечення. Скажімо, прибутковий податок у Франції - прогресеірующій, до 58%. Ми ж, шановні співгромадяни, і свої 13% платити не рвемося! Давайте будемо чесними самі з собою. Ми хочемо в Європу з її рівнем життя, але за нашими правилами. Є такий анекдот:

Грішник пережив клінічну смерть. Поки його душа бовталася між небом і землею, вищі сили організували йому екскурсію в Рай з паралельною агітацією. Метелики з тарілку, фонтани і водоспади, рожеві кущі, лавочки-га-мачка та їх благовидні мешканці серед цієї пишності справили на Грішника очікуване враження. Екскурсію перервала реанімаційна бригада, але в світ повернувся вже переконаний Праведник. Він жертвував на храми, займався благодійністю, постив і т.д. і т.п. Зрозуміло, помер вдруге. На порозі Раю "прораб" з крильцями "презентував" йому лопату: по-о-он ті кущі удобрити! Гноєм. Свежепреставівшійся обурився: мовляв,. Екскурсантом бачив ту ж місцевість, але з іншого щаблі соціальної драбини. І розраховував ... На що виконроб заперечив: "Не плутайте, дорогий мій, туризм з імміграцією".

Про цілі та засоби

Все сказане не означає, що євроінтеграція принесе Україні один негатив. Але, приймаючи рішення, треба пам'ятати, що період адаптації в країнах "другої хвилі" особливих радостей населенню не приносить. Зауважте, переконані євро-інтегратори з числа можновладців, олігархів, успішних бізнесменів і просто добре заробляють жертвувати собою в інтересах "усушки-утруски" не мають наміру. Жертвами шокової терапії стануть люди похилого віку і вчорашні випускники, діти та багатодітні сім'ї, і це теж треба розуміти, щоб чесно відповісти на одне з головних питань: чиїми інтересами України нехтуватиме на європейському шляху?

Чи можливо, щоб "і вовки ситі, і вівці цілі"? Як не дивно, так. Прикладом тому щодо безболісне об'єднання в Євросоюз країн "першої хвилі". А відмінність у тому, що в неї потрапили країни, де на момент інтеграції вже був європейський рівень життя, в другу ж - ті, які до "євростандарту" не дотягували. Висновок очевидний: якщо євроінтеграція - для людей, а не для держмашини, треба підтягнути рівень життя в країні. А вже потім тягнути руки за "членським квитком". Втім, може виявитися і так, що потім нас зазивати будуть, а ми передумали. Тому що євроінтеграція - все-таки не самоціль, а засіб. Одне з багатьох.

Олена ПЕРЕГУДА, "Газета по-киевски"