Крим або НАТО - що важливіше для України?

Михайло Саакашвілі в своїй статті у Washington Post закликав прискорити процедуру прийому України в НАТО і Євросоюз. Про необхідність якнайшвидшого вирішення цього питання говорять також багато українських експертів та просто небайдужі громадяни, які навчилися клацати пальцями по клавіатурі і реєструватися в соцмережах.

Справді, останні дії Росії показують, що Україна сама себе захистити не в змозі, а значить, вкрай потребує зовнішньої допомоги. І оптимальним варіантом такої допомоги може стати саме участь країни в якій системі колективної безпеки. Сьогодні саме військово-політичний блок НАТО залишається найпотужнішою системою такого роду. До складу блоку входить світової економічний і військовий лідер - США, а також найсильніші країни Європи. Двері НАТО - відкриті.

Читайте: Російські військові увійшли в селище на Херсонщині - ЗМІ

Україна щодо НАТО завжди вела себе дуже непослідовно. Те домовлялася про вступ, то давала задній хід. Зараз, після зустрічі прем'єр-міністра Арсенія Яценюка з генсеком НАТО Рассмуссеном, можна говорити про нову активізації співпраці України і НАТО. Однак скільки-небудь стоїть гарантію безпеки дає Україні лише членство в блоці. І якраз цього нам не обіцяють.

І Яценюк, і Рассмуссен чітко і ясно сказали , що на даний момент питання про членство в НАТО не стоїть - тільки про тіснішу співпрацю. Що це значить, ми бачили на прикладі Грузії, що потрапила під удар російської воєнщини. Ніхто за нас воювати не стане. Грузії не сильно допоміг навіть План дій з отримання членства. Гарантією може стати хіба що повноцінне членство, до якого веде згаданий ПДЧ.

Однак для відновлення ПДЧ потрібно виконання цілого ряду умов. Вони стосуються і зовнішньої політики, і військових питань, і питань функціонування громадянського суспільства. Всі ці умови Україні, в принципі, в змозі виконати. Всі, крім одного. Кандидат в НАТО бере на себе зобов'язання "вирішувати мирним шляхом міжетнічні конфлікти і зовнішні територіальні суперечки, зокрема й претензії щодо невоссоедіненних земель і спірні питання внутрішньої юрисдикції, відповідно до принципів ОБСЄ та з метою прагнення до встановлення добросусідських відносин".

У перекладі з евробюрократіческого це означає, що для країни з невирішеними територіальними конфліктами отримання ПДЧ вельми проблематично. Адже триває конфлікт завжди може перейти в немирними фазу. А купувати нового учасника Блоку з подібною проблемою - все одно що купувати підприємство з великим боргом, який потім доведеться погашати з власних джерел і з великими витратами. А НАТО це зовсім не треба. Північноатлантичний блок - організація для підтримки безпеки, а не для вирішення чужих проблем за свій рахунок.

Що це означає у випадку з Україною?

Насамперед, це означає, що поки Крим окупований Росією, ніхто Україну в НАТО не візьме. Крім того, це означає, що НАТО не стане звільняти Крим від російських військ. Тобто, для отримання членства в НАТО Україна повинна вирішити кримську проблему самостійно. Вибити російські війська з Криму військовими методами Україна не здатна - військові потенціали Росії і України непорівнянні. Та й у результаті, якщо раптом на мить припустити, що Україні вдалося відвоювати Крим, спокій у цьому регіоні запанує дуже нескоро. Там доведеться розмістити миротворчий контингент, щоб утримувати в мирних рамках міжетнічний конфлікт, який неминуче спалахне у разі початку бойових дій.

Читайте: "Правий сектор" відправить своїх активістів до Криму тільки за рішенням РНБО

Повернути Крим шляхом дипломатичного й економічного пресингу теж навряд чи вийде - Росія упреться, і процес затягнеться на роки і десятиліття, а разом з ним затягнеться і перспектива членства в НАТО.

Таким чином, єдиний варіант отримати членство в НАТО в близькій перспективі - це відмовитися від претензій на територію Криму. Вимовивши, безумовно, міжнародні гарантії для кримськотатарського та українського населення півострова через міжнародні договори і гарантії третіх країн і міжнародних організацій. Одним з важливих умов такої угоди могла б стати повне демілітаризація півострова. Це буде вкрай непопулярне в Україні рішення. Але чи можете ви запропонувати краще? Таке, яке не привело б ні до дипломатичного клінч, ні до збройного конфлікту, ні до консервації напруженості і невизначеності?

До речі, рівно та ж проблема стоїть і на шляху України до Євросоюзу. Так, Баррозу нещодавно заявив, що ЄС готовий посприяти євроінтеграції України. Однак поки існує конфлікт у Криму, поки ситуація навколо півострова не врегульована хоча б на рівні Придністров'я, Україні не бачити ні членства в ЄС, ні навіть безвізового режиму, яким дражнять нас подобрілі євробюрократи. Адже Євросоюз не приймає держави, у яких не врегульовані прикордонні і територіальні питання. Єдиний виняток - Кіпр, але на те воно і виняток.

Все це не означає необхідність капітуляції. Та й поспішати із запропонованим рішенням не варто. Але думати і прораховувати всі можливі варіанти слід вже зараз.