Філарет: Русь Тільки Виграїв

Передусім, "Обозреватель" вдячний Святішому Патріарху Київському и всієї Русі-України Філарету за знайдення ним можлівість відповісті на Наші запитання. На цьом у даній Преамбулі можна Було б ставити Крапка. Альо хотілось бі заперечіті нашому Шановне ВІЗАВІ відносно закид Щодо того, что деякі запитання "нагадують радянські часи и атеїстічну пропаганду". Атеїзм БУВ до Радянська часів и успішно переживши Зниклий з мапи світу СРСР. Атеїзм - це такоже віра, альо віра навпаки, це, Можливо, Пошуки, які не увінчані успіхом. Щось на кшталт єсенінського "соромно мені, що я в Бога не вірив, гірко мені, що не вірю тепер". Атеїзм - це неоране поле, де церква мала б працювати, переконувати, агітуваті, а не ставаті в позу ображеної цноти.

Відео дня

Альо біда в тому, что церква цього не якщо делать Ніколи. Для неї в цьом просто не існує спожи. З усіх суспільних інстітутів цею - найменша гнучкий и найбільш стабільний. Власне, самє того й негнучкій, что стабільний. Авторка ціх рядків чудово розуміє, Який гнів вікліче ця коротка ремарка, хочай йдет у ній не так про антіклірікарізм, Скільки про сумнів, властівій людській природі. До того ж, Церква і віра - це взагалі Різні Поняття. Альо, боюся, такий поворот кореспондує Нашій розмові цілковито інакшій напр. Тоді як сьогоднішнє Завдання "Обозревателя" - перенести подумкі на 1023 роки назад і проаналізуваті сітуацію, что передувала запровадження на Русі християнства - події, котра відзначалася минули тижня.

- Владико, мотиви Прийняття християнства через десять віків трактують по-різному. У класічній монографії Бориса Рибакова йдет про цілий ряд вірогідніх причин: побоювання княгині Ольги, что новий Імператор Візантії Костянтин Багрянородний (християнин, Який зайнять престол у 945 году) может розірваті мирний договір, Укладення з князем Ігорем; відчутній Вплив Болгарії, яка на тій момент Вже сто років булу Християнсько Країною; необхідність підтрімування більш тісніх контактів (і торгових зокрема) з Християнсько світом ТОЩО. ПОПР все розмаїття ціх мотівів, чі погоджується нінішня церква з тім, что Прийняття християнства на Русі Було суто політічнім рішенням?

- Ні, Церква з Цім НЕ погоджується. Це у часи державного атеїзму Тільки політічнімі обставинами пояснювалі Хрещення Київської Русі, альо історія свідчіть про Інше. Якби князь Володимир прийнять хрещення позбав формально, для політики - то ВІН внутрішньо НЕ змінівся бі. Літопис же свідчіть, что ВІН змінівся - и змінівся принципова. Если до хрещення ВІН виявляв собі язичник, ставив ідолів, приносив їм жертви, даже Людські - то после хрещення ВІН найперше покаравши ідолів ніщіті, а на їхньому місці будувать храми. До хрещення князь БУВ блудником и сластолюбцем, МАВ багатьох жінок - а после хрещення ставши стриманим и вірнім чоловіком однієї дружини.

Охрестівшісь, князь Володимир почав віявляті особливе милосердя до свого народу - скликаю убогих на свой двір на обід, а для тих, хто НЕ МІГ прийти, покаравши розвозіті їжу містом. ВІН так часто почав прощатся злочінців, что даже єпископи докоряли Йому, пояснивши, что обов'язок правителя - карати зло, а не надмірною поблажлівістю віклікаті у злодіїв почуття безкарності. Тож Хіба все це НЕ свідчіть, что князь Володимир прийнять Віру Християнсько самє через ті, что переконався у ее істінності та бажаючих через Щире Виконання Божого закону врятувати свою душу?

Безперечно, Хрещення Київської Русі-України мало и Політичні Наслідки, и князь, як мудрий правитель, винен БУВ їх враховуваті. Альо вважаті, что Володимир хрестився суто з політічніх мотівів - це перекручуваті нас немає. Батько князя, Святослав, теж БУВ великим правителем и Завойовника - альо ж ВІН НЕ хрестився, бо християнська віра віклікала у нього відразу. Прот Це не заважало Йому займатись політікою.

- Яким МІГ бі буті "Сценарій" подій, Якби цього не став (прінаймні у Х сторіччі)? Чі зберігала б Русь Більшу незалежність від Візантії (тоб Отримала бі плюс у своєму розвітку), чи, навпаки, безнадійно відстала б від других країн, Які Вже промінулі етап багатобожжя?

- Історія НЕ Дає відповідь на питання "що Було б, Якби ...?" Бо можна пріпускаті Багато чого - альо все це буде фантазіямі. Єдине, что можна стверджуваті - це ті, что ВСІ країни, з Якими Київська держава у тієї годину мала тісні зв'язки, або були Християнсько, або стали такими невдовзі. Такоже відомо, что християни в Киеве Вже були щонайменш за Півтора століття до Хрещення Русі, и з годиною їхня кількість збільшувалася. А Щодо Візантії, то Київська держава всегда булу від неї Незалежності - на Відміну Від, скажімо, балканська країн - Болгарії, Сербії. Хрещення НЕ зробім ее більш залежних політично - альо духовно та культурно наша країна позбав Виграїв.

Бо разом з християнством до нас Прийшли книги, освіта, архітектура, іконопис, спів та Багато Іншого. З'явилися Монастирі, Які стали осередком и духовного, и культурного життя. А Вже за князя Ярослава Мудрого Київська держава настількі піднеслася, что Багато Королів Європи вважаєтся за честь породнітіся з ним. Тому я Вважаю, что Якби князь Володимир і НЕ охрестів Русь - це зробили бі йо наступником.

- Християнська церква Перші десять віків свого Існування Відверто скніла (даже самій Візантії Знадоби щонайменш пів-тисячоліття, Щоби дива Християнсько). І хоч європейській Реконкісті удалось у VIII ст. Зупинити наступ ісламу, християнство ще довго не могло укорінітіся на європейськіх землях. Фактично відлік християнської єрі ведеться від ІІ тисячоліття. Якщо не брати до уваги суто військовий аспект (ті, пріміром, як булу знекровлена ??трівалімі війнамі Візантія, І як позбав у VII ст. Візантії удалось вигнати персіян), чому на суто ментальному Рівні нова - християнська - віра НЕ захоплювалися душі настількі, щоб утвердити на панівніх позіціях однозначно раніше?

- Це Ваше питання, як и попередні, нагадує мені про радянські часи, коли атеїстічна пропаганда навіювала людям, что релігія всегда тотожня відсталості, занепад. І коли пропагандисти Стикана Із беззаперечнімі доказ зворотнього - смороду або замовчувалі їх, або перекручувалі. Тому не дивно, что у багатьох людей, Які були віховані та отримай освіту в радянський годину, залішаються спотворені уявлення про нас немає Церкви.

Я категорично НЕ погоджуюся з тим, что "християнська Церква Перші десять віків свого Існування Відверто скніла"! Навпаки - це годину розквіту християнства. Воно у поміраючій античний світ, Який у філософських пошуках Сенс життя зайшов у глухий кут, вдіхнуло нове життя. Лише силою істини та власним життєвим прикладом християни перемогли у гоніннях, коли римська влада Хотіла їх Повністю зніщіті. Саме у тієї годину з'явилися Святі Отці, Творіння якіх и досі вражаються чітачів глибино БОГОСЛОВСЬКОЇ думки та настановляють Покоління и Покоління християн у духовному жітті.

Саме тоді розквітлі архітектура, іконопис та мозаїкі, збережені зразки якіх досі вражаються своєю Божою Величчю й красою. Це позбав у Радянській історіографії християнська Візантія булу "темною Пляма". Альо я Переконаний, что Якби НЕ Візантія - у Європи Було бі зараз зовсім Інше Обличчя, больше схоже на дикі племена варварів, Які заполонили ее у цею годину, ніж На ті, что ми звіклі назіваті Європою. Тому я і НЕ погоджуюся з висновка Вашого питання. Бо християнство "захопіло душі", як Ви кажете, ще у часи апостолів. За ним Не було Ані власти, Ані сильних світу цього - навпаки, християн ненавіділі, влада їх гнала, вважаючі злочинців. Альо їх ставало все больше и больше, и, Зрештою, смороду перемогли язичництво - и це самє того, что християнська віра "захоплювалися душі" в такій мірі, что за Христа люди Готові були терпіті страждань и даже віддавалі життя.

- Если вернуться до Русі Х сторіччя, то там, так бі мовити, "НИЗИ НЕ Хотіли" (Нової релігії), а "верхи не могли" (чи не Прийняти християнства), что прізвело до ГОСТР суспільного конфлікту. І до появи літопісніх легенд на кшталт тієї, як неохоче прийомів Кияни хрещення, як біглі за скинутися у Дніпро Перуном и кричали "Видибай, боже!" ТОЩО. Чі несе, з Вашої точки зору, церква відповідальність за цею чин насильства над тодішнімі язичник, якіх їхні зверхника взялися "загнати залізною рукою до щастя"?

- І знову Ваше питання побудоване так, Ніби насильно Впровадження християнства - це факт, а Добровільне его Прийняття - легенди. Из чего, Наприклад, видно, что БУВ "гострий Суспільний Конфлікт"? Християнство Не було чімось невідомім и зовсім новим у Кіївській державі, среди народу Вже Було Багато християн. Тому Нічого БІЛЬШОГО, чем плач якоїсь групи киян за ідолом, и не стали. Заразитися ж теж є ті, хто плачуть за пам'ятниками Леніну и даже Сталіну - альо таких меншість.

Так, не всюди и НЕ відразу християнство Було прийнятя. Если у Києві та навколішніх землях воно Було прийнятя Швидко и без Серйозна конфліктів, то у більш віддаленіх и диких землях вінікалі конфлікті, чинів спротив, язичники вбивали проповідніків и священіків. Альо ЯКЩО Говорити про насильство - то насильством можна назваті и державу як таку, и буд-яке виховання. Дитина НЕ хоче Вчитися - а ее змушують. Хіба це НЕ насильство? Те, може, батьки не повінні віховуваті дітей, а держава має скасуваті ВСІ закони?

Чи не слід забуваті, что язичники приносили Людські жертви, схвалювалі розпустивши (як, Наприклад, на свято Купала). Если розпутніка закликати до стріманості - ВІН теж может Сказати, то багато обмеження его "свободи". Альо Справжня свобода Полягає не в тому, Щоби делать, что заманеться, а в тому, Щоби звільнятіся від рабства гріхам и порокам.

- Чи погоджуєтесь Ви з тим, что ПРОТЯГ усіх десяти сторіч християнству так и НЕ удалось перемогті на руських землях язичництво? І що більшість теперішніх святий, обрядів, звічаїв, сімволів або несуть суттєвій відбіток давніх вірувань, або є дивне сплавом християнства и поганства ("хрестоматійній" приклад - свято Івана Купала ТОЩО). Если погоджуєтесь, то про что, на Вашу мнение, це свідчіть?

- Язичництво - це одна з форм відступлення від віри в істінного Бога и обожнення чогось Іншого - предметів природи, ВЛАСНА пристрастей ТОЩО. За суті, у всех формах язичництва ми стікаємося з обожненням гріхів, пороків, пристрастей. Щоб переконатіся в цьом, Достатньо почитати античну міфологію. Тому и сучасний культ насолоди та споживання, Які стали для багатьох ідоламі - це теж форма язичництва.

ВРАХОВУЮЧИ все це, немає Нічого дивного в тому, что Кожне Нове покоління проходити через випробування и спокуси. Хтось долає гріх и досягає святості, хтось бореться з гріхом, а хтось віддається Йому. І ця боротьба відбуватіметься до кінця віку. Більше того - Церква, згідно з Одкровення святого апостола Іоанна Богослова, знає, что при кінці віку гріх буде панувати. Альо ворота пекла ее НЕ переможуть, и хоч мало буде християн, альо Церква існуватіме до Іншого Пришестя. Так что боротьба віри в істінного Бога з різнімі видами неправди булу, Є І буде до кінця світу.

Що ж до обрядів та звічаїв, то тут слід розрізняті їхні форму та Зміст. Православна Церква всегда знаходится можлівість вліваті християнський Зміст у Різні культурні Традиції. Наприклад, язичники ходили Зі співамі та славили бога Сонця - а християнство, зберігші форму ходіння Зі співом, наповніла ее іншім змістом - прославляння Різдва Христового. Альо коли Зміст якіх народніх обрядів чи звічаїв суперечіть Християнсько віровченню - Церква це вікріває и засуджує. Так є з так мав звання святому Купала чі іншімі подібнімі Забобон.

- До честі православ'я, Яке Затвердий в Україні, слід Сказати, что наша держава не знала тієї масової істерії, яка охопіла середньовічну Європу - не знала тотального вініщення "відьом", не знала й полювання на єретиків (та й взагалі НЕ застановлялася так фанатично над Поняття "єресь", як це робили у католицькій Европе, де винищувано катарів, маніхеїв ТОЩО). Чому нас оминув чаша ця?

- Думаю, то багато пов'язано з тім, что Православна Церква в Україні, на Відміну Від латинської на Заході, Ніколи НЕ перебирала на себе Функції земної влади. Там боротьба з єресямі Дуже тісно перепліталася з боротьбу за Мирський владу, з Боротьби между державами, между народами - тому и прийомів Такі Політичні формува. У нас же боротьба за православ'я носила больше полемічній характер - через проповіді, книги, освіту.

Свою роль, мабуть, відіграло й ті, что українці з давніх часів спілкуваліся з різнімі народами - носіямі других релігій, бо жили на перехресті цівілізацій. Таке Спілкування зажди спріяє більш поміркованому ставлені до тихий, хто має Інші подивись. Прот поважати других НЕ означає перейматі їхні вірування. І українці здавай відстоювалі свою Віру, боролися за неї, обороняли від утісків - в тому чіслі Зі зброєю в руках.

- У Розвиток попередня питання: Якщо Говорити про полювання на відьом, то, згідно Настанов європейської інквізіції, в Основі діянь чарівніць лежав договір з дияволом, тоб злочин проти Бога. У Україні до подібніх моментів підходілі однозначно більш "приземлено", не вдаючися у теологію и шукаючи позбав ту практичність шкоду, якові могла заподіяті відьма: попсованій врожай, Зниклий у корови молоко. Й за умов, коли подібні збитки "вінуватіця" бралася відшкодуваті, ее Рідко карали на горло. Це - прояв суто українського менталітету, чи подібне милосердя зумовленості ПЄВНЄВ відмінностямі католицизму та православ'я, а такоже - Історією їхнього становлення?

- Зараз Важко давати порівняльну оцінку, бо йдет про Давні часи. Думаю, то багато больше праворуч для дослідніків, Які краще обізнані у фактах.

- Если охопіті ретроспективним подивимось УСІ десять віків Існування християнства в Україні, то Який Период в истории церкви Ві вважаєте найбільш складним?

- Думаю, что таких періодів можна віділіті два. Перший - це поступовій занепад православної Київської мітрополії у XVI столітті под Владом Польщі та подалі ее розділення внаслідок Берестейської Унії 1596 р. Наслідки цього Церква в Україні відчуває досі. Другий Період - це годину гонінь на Церкву від войовнічіх безбожніків у ХХ столітті. А від нінішній годину я називаєся для Церкви блаженним - бо Ми можемо вільно проповідуваті, звершувати Богослужіння, розбудовувати Церкву. І хочай розділення приносити шкоду Православ'я в Україні - все ж таки зараз сприятливі годину для церковної ДІЯЛЬНОСТІ, для духовного відродження народу.

- Що можна вважаті найбільшім викликом Українській православній церкві ПРОТЯГ останніх 20 років, тоб За період незалежності Нашої держави?

- Найбільший виклик - це розділення Церкви, спровоковане ззовні - з Москви. Якби у нас від самого качана булу єдина Помісна Православна Церква - ми бі у деле духовного відродження, Подолання НАСЛІДКІВ панування войовнічого безбожництва досяглі бі больше.

- Чі удалось Україні відстояті Існування власної церкви, незалежної від Москви? Чі відсутність такого суверенітету й досі дається взнаки Завдяк Протистояння УПЦ КП и УПЦ МП? Чім, на Ваше Переконаний, завершитися таке Протистояння?

- Безперечно, что нам удалось відстояті Українську Церкву. Москва Хотіла ее зніщіті, вікорістовувала Різні засоби, в тому чіслі Вплив на владу, шукала зрадніків в Нашій церкві, Щоби розваліті ее зсередіні, - альо їй Нічого НЕ удалось. Київський Патріархат, як Помісна Українська Церква, що не Тільки існує, альо и зростає. Тому ЯКЩО раніше могло стояти питання - чи буде існуваті Київський Патріархат, чи его зніщать, то тепер так питання Вже НЕ Стоїть. Київський Патріархат Є І буде, и Це вже усвідомілі в Україні, в тому чіслі в УПЦ (МП). Цього НЕ хоче візнаваті Московська патріархія - альо рано чи Пізно и там будут вімушені Визнати очевидні.

Заразитися наше Завдання - надалі розбудовувати Церкву, зміцнюваті ее, а такоже шукати шлях до Подолання церковного розділення. І я Переконаний, что в Україні буде єдина Помісна Православна Церква, об'єднана вокруг Киева, а не Москви. Ми не вороги ні для России, ні для Російської Церкви. Мі брати для них - и я кажу це щиро. Альо братні отношения означаються Рівність, а не так, як хоче Москва зараз, Щоби ми їй підкоріліся. Це вже НЕ братство, а рабство. Думаю, что в УПЦ (МП) теж становится все больше тихий, хто считает так само. І Останні події це підтверджують. А тому Діалог между нами відновіться - хочай и не заразитися, бо зараз внутрішня боротьба в УПЦ (МП) не дозволяє їм відновіті такий Діалог.

- Яку роль, на Вашу мнение, відіграє зараз світська влада у погіршенні відносін между Київським та московсько патріархатом? Влад не позбав на Рівні президента країни, а й влада конкретних районів (Киева зокрема), де боротьба за тієї чи Інший храм набуває нерідко форм Кривава побоїща?

- Зараз Ставлення влади до Нашої Церкви краще, чем Було, скажімо, рік тому. Законом Визначи Рівність конфесій - и мі Бачимо, что влада поступово все больше намагається ставити до конфесій Рівно. Хочай и не всюди це так, и на місцях Буває, что ПРЕДСТАВНИК власти Фактично віявляють вороже Ставлення до Кіївського Патріархату.

І це виробляти до таких подій, як, Наприклад, у Маріуполі, де парафіяні вімушені були оголосіті голодування перед міськрадою через ті, что влада под надуманість призводить не віділяє землю для будівніцтва храму. Альо в цілому здається, что за цею рік Багато представніків власти зрозумілі, что и для держави, и для них самих краще Виконувати Закон і віявляті рівне уявлення, чем розпалюваті ворожнечу, яка потім обертається проти них же.

- Ніні боротьба за Десятинну церкву между двома гілкамі православ'я переростає у Щось больше, чем просто бажання відстояті право на ту чи іншу культову споруд. Безумовно, что Десятинна церква в даним разі Виступає тім символом, Який прикрас "знамено перемоги" однієї або Іншої сторін І. у такий способ затвердить домінуючу позіцію Кіївського або Московського патріархату. Чім, згідно Ваших прогнозів, закінчіться це Протистояння? Чи не вважаєте Ві, что ідея Відновлення Десятінної церкви Тільки привнесла додатковий розбрату у наше суспільство, Якого нам и так не бракувалась?

- Колі відбудовувалі Михайлівський Золотоверхий монастир - тоді теж Було Багато крітіків, Які казали, что цього НЕ слід делать, а слід позбав показуваті людям фундаменти. Заразитися ж ВСІ Переконайся, что все Було Зроблено правильно. Тому я думаю, что и Десятинний храм буде відбудованій - альо тоді, коли буде єдина Помісна Церква. Бо в нінішніх умів Протистояння відбудуваті ее НЕ вдастся. А Щодо домінуючіх позіцій, то Київський Патріархат и зараз, маючи Меншем кількість храмів, за Даними соціологічніх опитувань, об'єднує більшість православних віруючіх. Тому даже Якби Десятинний храм відбудувалі и передали Московському Патріархату - Це вже Нічого б НЕ змініло.