Слово про єдину "союзної" митниці ...

Як відомо, королі не люблять мату. Але ось "зовсім несподівано" у питанні про створення Митного союзу Москва вирішила, діючи в стилі дипломатичного бліцкригу і натиску, поставити Києву мат (може, й справді абсолютна влада абсолютно розбещує абсолютно всіх). Але жарти жартами, але, схоже, найбільш значущим економічною подією майбутнього весняно-літнього політичного сезону стане саме спроба формування договірних основ Митного союзу Республіки Білорусь, Республіки Казахстан, Російської Федерації та України (назвемо його ТС-БКРУ) - майбутнього (уявімо це хоча б на хвилину) міждержавного договору про створення єдиного митного простору між Білоруссю, Казахстаном, Росією та Україною. Передбачається, що Росія від створення Митного союзу може отримати прибуток у розмірі близько 400 млрд. доларів, а Білорусь, Казахстан і Україна - по 16 млрд. доларів до 2015 року. Крім того, повне використання потенціалу Митного союзу може призвести до скорочення термінів перевезення вантажів з Китаю до Європи приблизно в 4 рази (ось вам і оригінальне трактування ніким толком не зрозумілою формули 3 +1).

Ви запитаєте: а навіщо взагалі створюються Митні союзи? Відповідь, елементарен, Ватсон: ТС - це угода двох або більше держав (у формі міждержавної угоди) про скасування митних зборів у торгівлі між ними, це форма колективного протекціонізму від третіх країн. Серед найбільш відомих Митних союзів - МЕРКОСУР (MERCOSUR) - спільний ринок країн Південної Америки, який об'єднує 250 млн. чоловік і більше 75 відсотків сукупного ВВП цього континенту. У МЕРКОСУР входять Аргентина, Бразилія, Парагвай, Уругвай і Венесуела, а в якості асоційованих членів - Чилі, Болівія, Колумбія, Еквадор, Перу etc.

Як відомо, після президентських виборів нова українська влада все більше і більше "полюбляють Рашу", не просто повертаючись в найближчу геополітичну орбіту Кремля, але і все більше і більше спираючись на допомогу Великого Сусіда в нелегкій справі подолання наслідків глобальної фінансової кризи і дилетантської правління помаранчевих революцінеров: саме Росія врятувала Україну від банкрутства, вчасно знизивши "тимошенківські" ціни на газ, - упевнений прем'єр Азаров.

Спектр плюсів майбутнього Митного союзу БКРУ досить широкий. Головний плюс полягає в збереженні ліберального курсу української економіки: адже хочеш чи не хочеш, але Україні доведеться слідувати курсом модернізації економіки, якої твердо слідують кремлівські "білі підкомірці". Втім, наші українські Бальцерович - і Клюєв, і Колесніков, і Тігіпка з превеликим задоволенням будуть оскаржувати багато положень якої-небудь чергової "Програми Грефа", але потім з великим ентузіазмом почнуть торгувати всередині перспективнейшей золотий жили - ТС БКРУ: адже будь-якому чиновнику-державнику з повчальним бізнес-минулим зовсім не завадить пара-трійка зайвих "ярдів" на рік для проведення в Україні тих структурних реформ, які вимагають біса багато грошей. Другий "тупий" плюс ТЗ БКРУ стосується вже десятків мільйонів українців: це "просте" зниження цін для України на російські нафту-газ приблизно в два рази (і саме за цей довгостроковий параметр вступу до МС БКРУ нам треба боротися "на смерть"), що дасть можливість нової влади знизити ціни на комуналку і бензин: а це голоси на виборах від тих городян і дачників, які ще вчора "робили" Майдани. Третя перевага майбутнього ТЗ БКРУ - так би мовити "на солодке": Митний союз напевно знизить імпортні мита на ряд товарів, якщо до нього приєднається Україна. Про це днями заявив секретар комісії МС Сергій Глазьєв на засіданні круглого столу в Москві, який був присвячений соціально-економічним підсумками посткризового розвитку країн-учасниць Митного союзу.

Скажемо відверто: нам не по кишені однополюсная політика, спрямована виключно на побудову зони вільної торгівлі (ЗВТ) з Євросоюзом (ЗВТ - це тип міжнародної інтеграції, при якому в країнах-учасниках скасовуються мита, податки і збори, а також кількісні обмеження у взаємній торгівлю згідно з міжнародним договором. Це більш глибокий тип інтеграції, ніж преференційні угоди. За кожною країною-учасницею зберігається право на самостійне і незалежне визначення режиму торгівлі по відношенню до третіх країн). Скажемо ще відвертіше: політика на якнайшвидше побудова цієї ЗВТ з Євросоюзом послідовно проводилася в життя помаранчевими урядами без урахування тієї обставини, що умови зони вільної торгівлі НЕ поширюються на продукцію сільського господарства. Заважає Україні знову стати "житницею Європи" не тільки відсутність твердої дипломатії, але і горезвісний протекціонізм європейців у своєму власному сільському господарстві аж на 54 млрд. євро на рік в рамках Єдиної сільськогосподарської політики Європейського союзу: так, квоту на ввезення української пшениці ЄС пропонує встановити в обсязі всього 200 тисяч тонн, хоча Україна щорічно експортує близько 7-15 мільйонів тонн. По ячменю ЄС пропонує офіційному Києву квоту в розмірі 12 тисяч тонн, хоча Україна є одним з лідерів світового ринку цієї культури, та обсяги нашого експорту також обчислюється мільйонами тонн. Квота на м'ясо птиці Україні пропонується ... в 10 тисяч тонн (це річне споживання курятини в такому райцентрі, як Царичанка, наприклад))). Як то кажуть: а слона то я і не помітив, а, може, і не захотів помітити?!

Якщо чесно, Україні зовсім не світить процвітання в рамках ЗВТ з ЄС, а мені особисто, на відміну від помаранчевих "патріотів" на це зовсім не плювати (хоча існує взагалі-і "третій" шлях, за який для Британії завжди ратувала Маргарет Тетчер , якій категорично не подобалися нетарифні торговельні бар'єри ЄС, а саме найжорстокіші антидемпінгові мита: адже свого часу жебрак Гонконг, як зазначала найуспішніша прем'єр-міністр Великобританії, взяв і в односторонньому порядку оголосив себе зоною вільної торгівлі. Результат приголомшливий: сьогодні Гонконг має одну з найбільш чистих капіталістичних економічних систем у світі. Економіка території грунтується на вільному ринку, низькому оподаткуванні та невтручанні держави в економіку. Це важливий центр міжнародних фінансів і торгівлі, а рівень концентрації штаб-квартир є найвищим у Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. За показниками душового валового внутрішнього продукту і валового міського продукту Гонконг є найбільш багатим містом в КНР. Розрахований за паритетом купівельної спроможності ВВП на душу населення Гонконгу перевищує показники навіть чотирьох провідних західноєвропейський країн: Великобританії, Франції, Німеччини та Італії, а також Японії. З моменту появи індексу економічної свободи в 1995 році Гонконг щорічно займає в ньому перше місце протягом 13 років).

Так, скажете ви, зате відразу ж після вступу до МС БКРУ економічний курс України напевно піддасться корекції. Але питання, по-моєму, треба ставити так: а наскільки прогресивними будуть нововведення? Упевнений, що для нашої Околиці буде корисним опинитися в економічних "обіймах" саме тих країн, які, як і ми, тільки-тільки вивалилися з совка, але вже багато в чому досягли успіху (як нелегко доводиться в тому ж Євросоюзі серед занадто "просунутих" країн нашим колишнім сусідам - ??республікам Прибалтики в епоху глобальної фінансової кризи говорить хоча б той факт, що працьовитих з усіх у СРСР прибалти нині майже за всіма показниками "у хвості" у "старих" європейців). Ну, а тут рідні всі обличчя: так, багато провідні російські компанії лише нещодавно оголосили про свої плани провести публічне первинне розміщення акцій в 2о11-2012 рр.. (Хоча позитивна динаміка IPO російських компаній вже сьогодні простежується досить чітко; нам про таку динаміку поки припадає лише помріяти).

Так, наша нова "зв'язок" з Росією ймовірно призведе до посилення держконтролю у всіх сферах нашої економіки. Крайнім проявом нового підходу в рамках МС БКРУ навіть може стати розширення прямої участі держави в економічній діяльності. Але ж і та ж велика Франція ніколи не забуває в часи криз збільшувати держчастку в таких бюджетоутворюючих підприємствах як "Рено" (правда французам ніколи не прийде в голову така "схемка", все ще прийнята в пострадянських країнах: доведення успішної компанії до штучного банкрутства і передача її в держвласність). Будемо сподіватися, що цивілізований підхід до бізнесу все-таки візьме гору в країнах-учасниках майбутнього ТЗ БКРУ, - інакше ми ризикуємо перетворитися на риболова, який вудить рибу на золотий гачок: відірвися гачок - і ніяка видобуток не відшкодує втрати.

У разі створення МС БКРУ сміливо можна прогнозувати різке підвищення інвестиційної активності з боку держави: адже проведення політики підтримки галузей, визнаних пріоритетними; як і імпортозаміщення давно стало нормою для Росії, Білорусії і Казахстану, чому зовсім не гріх у цих країн і підучитися. Навіть "азіатські тигри" (Південна Корея, Тайвань, Сінгапур) не гребують жорстким патерналізмом в економіці, що, власне, й допомогло їм увірватися до числа найбільш розвинених країн світу. Адже активна участь держави в управлінні економікою цілком може приносити ефективні результати: згадайте хоча б державні нафтові, газові та трубопровідні компанії Норвегії, які вивели цю північну бідну країну на перше місце в світі по доходах на душу населення.

Зрозуміло навіть колгоспному бухгалтеру і те, що "незрілі" українські реформи буде набагато легше проводити в рамках "зрілого" Митного союзу: адже кожна з країн-учасниць насправді має ті чи інші успішні реформаторські "стрибки тигра" при вельми схожому на наш правовому поле (поле це діряве, багато в чому недороблене, але іншого адже немає). Приклад: російська Держдума прийняла 14 січня цього року в першому читанні новий закон про бухгалтерський облік, який продовжив зближення правил російського бухобліку з МСФЗ. Між тим впровадження Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) в Україні - це питання вельми терміновий, бо дозволить згладити ті хвилювання в підприємницькому середовищі, які породив новий Податковий кодекс: нашим "малим" і середнім бізнесменам дуже важко і невигідно вести сьогодні окремо і податковий, і бухгалтерський обліки (не випадково у нас найбільша в світі армія бухгалтерів). А тепер уявіть на хвилину, що Україна таки взяла участь у створенні МС БКРУ: ясна річ, що нам доведеться швиденько наганяти росіян в реформуванні бухобліку.

І взагалі, на сьогоднішній стадії інтеграції України як молодого і недосвідченого держави у світову економіку, коли вона не цілком готова на рівних конкурувати на міжнародних ринках, цілком виправдано спертися на сильне плече Великого Сусіда. Слава Богу, в нашій правлячій еліті йдуть у небуття ті часи, коли багато українських політиків - по молодості - почали було сповідувати недалекоглядний принцип Гаррі Трумена: той, хто має союзників, уже не цілком незалежний. Вже пора говорити інакше: не рий сусідові яму, а то він використовує її як окоп!

Практика вже працюючого Митного Союзу Білорусь-Росія-Казахстан показала: ТС зовсім не заважає нікому зі своїх членів дотримуватися лінії, наприклад, на європейську інтеграцію, яку історично воліє Україна. Як ніхто в МС не завадив Туркменії, Узбекистані і Казахстані будувати, наприклад, магістральний газопровід Туркменія-Китай.

Як показують всі останні події, Україна в своєму, насамперед економічному, розвитку все більше "русифікується", зокрема помітно пожвавилося співробітництво на рівні урядів і президентів наших сусідніх країн. Ви скажете, що не всім у цьому бурхливому світі се вигідно? Так я вам нагадаю: Тетчер теж колись просила Горбачова перешкодити об'єднанню Німеччини (згідно з інформацією Times, в ході тих історичних переговорів Тетчер і Горбачов говорили, що нова єдина Німеччина зможе "стати ще небезпечніше, ніж за Гітлера"). Чи зробить наші країни створення МС БКРУ "ще небезпечніше, ніж за Сталіна"? Будемо сподіватися, що ДА ...