Хто лобіює Тимошенко в Європі?

У жовтні 2011 року обвинувальний вирок екс-прем'єра Юлії Тимошенко шокував світ. Незважаючи на те, що прогнози були невтішними, і в Україні, і в Європі такого вироку не очікували. Європейські та американські політики вибухнули емоціями, а заголовки європейських газет рясніли гучними цитатами і висловами: "Повернення диктатури в Україні!", "Кінець українсько-європейського діалогу!" На карту було поставлено багато чого, а найголовніше - європейська інтеграція України. Європа, в свій час, поставила на "газову принцесу" і змінювати гравця не бажала. Це як у казино: "Ставки зроблені, ставок більше немає". Але після президентських виборів 2010 року, коли Тимошенко не вистачило 3% голосів, все стало ясно, гравці міняються. Європа почала переговори з новообраним президентом Віктором Януковичем, якого називали цілком адекватним політиком в кулуарах Європарламенту. Але після початку процесу над Тимошенко ставлення до Януковича з боку Європи злегка змінилися. А після обвинувального вироку миттєво з'явилися численні покровителі, які намагаються впливати на внутрішньополітичні процеси в Україні, використовуючи справа Юлії Володимирівни як своєрідний інструмент. Європейський парламент (1.12.2011) і з'їзд Європейської народної партії (7.12.2011) прийняли резолюції по Україні, в яких сказано , що "умовою асоціації та зони вільної торгівлі між Україною та Євросоюзом" є: звільнення Тимошенко та надання їй можливості участі в майбутніх виборах. На з'їзді - лідер партії Вільфред Мартенс сказав: "Угода з Україною (про асоціацію та вільну торгівлю) не може бути підписана, імплементовано або ратифікована, поки не буде звільнена Юлія Тимошенко та інші політичні в'язні". А поворотним пунктом в сей драматичної історії став бойкот саміту країн Центральної Європи в Ялті. Президенти 15 країн (тобто президенти всіх країн, крім Молдови та Польщі) в Ялту не приїхали, в результаті саміт скасували. Європа, за традицією, вислала свого гінця. 11 травня в Україну приїхала президент Литви Даля Грібаускайте , яка зустрілася з Тимошенко, а пізніше з президентом Януковичем, і представила вимоги та побажання ЄС. Сам по собі задається питання - чи потрібна Європі інтеграція України? А відповідь проста - потрібна, але тільки в тому випадку, якщо інтеграцію проводитимуть люди, контрольовані і лобійовані Європою. В іншому випадку країну чекає ізоляція і постійна критика з боку великих і досвідчених демократій. Крім президента Литви в Харків до Тимошенко приїжджали: Президент Парламентської асамблеї НАТО Карл Ламерс , польська скандальний політик Януш Палікот , колишній президент Польщі Олександр Кваснєвський , колишній керівник Європейського Парламенту Пет Кокс , а головне висококласні німецькі доктора. Саме Кваснєвський і Кокс займаються справою Тимошенко від імені Європейського Парламенту. Мають доступ до всіх матеріалів справи, присутні на зборах європейської комісії. Їх метою є будь-яку ціну витягнути Тимошенко з в'язниці, але поки все безуспішно. Прокуратура висуває нові звинувачення, з'являються нові свідки, справа залишається відкритим. Якщо вірити заявам комісара ЄС Кетрін Ештон і канцлера ФРН Ангели Меркель , які назвали владу Януковича "диктатурою", з'являється все більше питань. По-перше, при диктатурі доктора за кордону в колонії не приїжджають, а вже тим більше політики західних країн. Для порівняння - сусідня Білорусь. Після президентських виборів 2010 року сім з десяти кандидатів у президенти опинилися за гратами. Деякі отримали по 5 років в'язниці. Багатьох опозиційних політиків зламали фізично і психологічно, позбавили повного авторитету серед населення. Європа голосно закричала, але на цьому все й закінчилося. Лукашенко назвав європейських політиків "козлами і блакитними", і всі емоції в Європі вщухли. Наступним етапом гальмування українсько-європейських відносин повинен був стати чемпіонат Європи з футболу 2012. Уряди низки країн заявили, що не приїдуть на "українську частину Євро-2012": Німеччина, Італія, Іспанія, Австрія, Швеція, Бельгія, Нідерланди. Аналогічну заяву зробили генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен , голова Єврокомісії Баррозу, президент "Футбольної асоціації Англії" принц Вільям , комісар юстиції Євросоюзу Вівіан Редінг , а також ряд євродепутатів та представників футбольних федерацій. Проти бойкоту виступили президент Польщі Броніслав Коморовський і екс-президент Олександр Кваснєвський .

Питання про політичний бойкот "української частини Євро-2012" обговорювалося на засіданні міністрів закордонних справ Євросоюзу 14 травня 2012, але думки розкололися, і ніякого рішення прийнято не було. Але західні медіа зробили свою справу. Зокрема британський BBC показав матеріал, остерігайтеся уболівальників приїжджати до Польщі та України на Євро 2012. Мотивуючи це високою злочинністю цих країн. На провокацію британських журналістів миттєво відреагували МЗСи Польщі та України, але було вже пізно. Тисячі вболівальників так і не приїхали вболівати за свої команди в Україну, завдяки штучно створеним стереотипом, які демонструють ставлення Європи до України та її євроінтеграції. Створюється враження, що процес Юлії Тимошенко в деякій мірі на руку ЄС, який переживає кризу на внутрішніх ринках і не готовий впускати на них Україну. Україна ж залишається між двома вогнями, щойно розпочатий процес європеїзації припинений, а Росія, у свою чергу, очікує певних кроків. Європейських політиків не цікавив фактор ціни газу для України, коли німці платили 250 доларів за кубометр газу, Україна віддавала зі своєї казни 450 за той же самий кубометр. І при тому Україна знаходиться в 650 км від джерела. Але якщо Європа веде подвійну гру, тоді де та межа, за якою закінчується турбота європейських політиків про демократію в чужій країні і починається втручання у внутрішні справи цієї країни? Чи не переходять європейські політики цю грань, ставлячи євроінтеграцію України в залежність від результатів справи Тимошенко? Відповідь на це питання дасть час.