Амністовані або заручники?

Голосуй, або програєш - саме цю істину, просту як залізобетонний блок на підступах до Верховної Ради, Януковичу довелося втовкмачувати депутатам Партії регіонів в парламентському підземеллі. Треба відзначити, що Янукович, коли йому потрібно, буває на рідкість переконливий - згадайте тільки знамените нараду в Зоряному, де він мало не стусанами змусив незадоволену фракцію підтримати євроінтеграцію. Проте ж всі пам'ятають і подальший зрив стоп-крана євроінтеграції за кілька днів до саміту у Вільнюсі.

Яких крутих поворотів нам варто очікувати тепер? Неприємна процедура примусу регіоналів до єдності і покірності фактично перекреслила намітився було парламентський шлях врегулювання конфлікту. Правда, слова президента про те, що у нього достатньо сил і рішучості, щоб утримати ситуацію під контролем , стали слабкою втіхою для найбільшої фракції парламенту. Адже президент говорить одне, опозиція думає інше, а Майдан робить третє, і ніхто не дасть гарантії, що це "третє" не опиниться розширенням географії протестних акцій і зростанням їх радикалізму.

Ухвалений закон про амністію надає владі два тижні до того моменту, коли Генпрокурор дасть добро на амністію. Помилки немає, цей час саме для влади, а не для протестувальників. Адже поки що Янукович не підписав закон про скасування законів 16 січня, і не підпише, поки не отримає відповідних висновків Кабміну і Мін'юсту. А значить, "закони про диктатуру" діють у повному обсязі. І всі два тижні (або навіть чотири тижні, якщо президент не стане поспішати з підписом закону про амністію) силовики будуть робити свою справу - затримувати, порушувати справи, вести слідство і направляти до суду, а суди будуть відправляти учасників протестів під варту.

А після закінчення цього терміну генпрокурор опублікує дані "про сукупності дій громадян" зі звільнення автомобільних доріг і адміністративних будівель, і якщо хоч одна будівля виявиться не звільненим або хоч де-небудь на проїжджій частині буде виявлена ??акція, яку МВС не визнає "мирної" - це буде достатнім приводом для відмови від амністії.

Щоб цього не сталося, опозиція зробила силове вигнання із захоплених адмінбудівель у Львові та Києві непідконтрольних політичних угруповань - щоб не виникло проблем з передачею будівель у розпорядження влади.

Опозицію президент поставив у дуже незручне становище. Вожді вже в мріях підбирали оббивку міністерських крісел, і раптом такий демарш з боку влади! Демарш цей поганий для опозиції насамперед тим, що Майдан у Києві і протестувальники в областях не вважатимуть закон про амністію прийнятним варіантом. І хотілося б вимагати від Януковича всі портфелі в уряді, а доведеться плентатися услід народному протесту. На превеликий для опозиції жаль, вона залишається заручником настроїв активістів Майдану в тій же мірі, в якій активісти Майдану - вже заарештовані і тільки чекають своєї черги - є заручниками влади.

Янукович це розуміє і, долаючи ГРЗ з температурою, оголошує "Слово до громадян", в якому знімає з себе відповідальність: мовляв, влада виконала свої зобов'язання, а опозиція знову роздуває конфлікт, в якому гинуть люди.

Ось що думає про прийняття закону про амністію політичний експерт Євген Магда :

- Прийняття закону про амністію в вигідною для влади редакції свідчить про те, що на Банковій продовжують сприймати поступки опонентам як прояв слабкості. Разом з тим президентська команда вирішує ще ряд технологічних завдань: пов'язує відповідальністю за події в країні лідерів опозиційних фракцій і намагається сформувати позитивний імідж Віктора Януковича за кордоном. Правда, ситуація навколо українського питання в ПАРЄ свідчить, що ці зусилля не надто ефективні.

Не секрет, що опозиційні лідери не керують Майданом, тому тактика ігнорування закону про амністію в парламенті фракціями "Батьківщина", "УДАР" і "Свобода" виглядає єдино вірною. Показово, що його не підтримали півтора десятка парламентаріїв з неформальної "групи Литвина", а обговорення документа в партії регіонів зажадало втручання особисто Януковича.

Вважаю, у документа було б більше шансів на реалізацію, якби він був побудований за такою схемою: умовне звільнення затриманих за участь в протестах - звільнення адміністративних будівель - повна реабілітація брали участь у протестах. Але на Банковій продовжують сприймати компроміс як ознака слабкості влади, що призводить до продовження політичної кризи.

Не варто забувати і про загрозу розпуску Верховної Ради , яку озвучив Янукович в ході профілактичної бесіди з фракцією ПР. Причому це не було порожньою загрозою - це підтверджує і спікер Рибак, за словами якого, загроза розпуску парламенту зовсім не минула. А Сергій Тігіпко і зовсім впевнений, що парламент вже "заробив розпуск".

Дати президенту привід виконати обіцяне Рада може вже на наступному тижні, коли, зокрема, розглядатимуться питання конституційної реформи. Але проблема в іншому: розпустити парламент просто, а от як провести вибори в країні, охопленій заворушеннями і бунтами? І що буде, якщо спроба насильно перенести протистояння з вулиць у кабінки для голосування зустріне ще більш агресивний відсіч незадоволених мас?

Ось що сказав на прес-конференції в "Обозревателе" президент компанії Bohush Communications, політтехнолог Денис Богуш :

Вся стратегія і тактика евромайдана - це реакція на дії влади. Той вузол, який зараз зав'язується, зав'язується завдяки дуже дурним діям влади. ДваА людини зібрали евромайдан - Віктор Янукович і Микола Азаров. Опозиція стільки людей не зібрала б ніколи.

Найприкріше, що відбувається в результаті цих подій - це делегитімізация нашої країни як суб'єкта міжнародного права і делегитімізация президента. Ніде вже не ведуть з нами рівноправного діалогу, ніде не домовляються - скрізь говорять з позиції санкцій, тиску.

Потрібно враховувати, що до 2015 року у нас вже може бути не одна країна. Якщо зараз західні обладміністрації візьмуть одні закони, а східні - свої, і відмовляться один з одним комунікувати, то ніхто не зможе ними управляти. Плюс провокатори, плюс спроби якось це полагодити. Ось з цього може почати ламатися країна.

Люди вчаться, у них нас є досвід мирного протесту - майдан 2004р. Якби Янукович і Азаров почули цей Майдан! Але вони пішли далі, а далі - тільки гірше. Цей новий досвід нас вчить, але вчить через радикалізацію - це погане виховання. Чим раніше воно закінчиться, тим краще.

Заголовне фото Юрій Нагорний