Бити чи не бити?
Алегоричне приміщення в сміттєвий бак поступилося місце прозовому побиттю
Лють, нехай і не дюже благородна, але все одно скипає, як хвиля. Якщо влада не проводить реальну люстрацію, чи не віддає кожному по справах його, люди заповнюють цей пробіл. Досить терпіти, пора діяти!
Спершу була обрана навіть в деякому роді витончена форма. Ну, садять політика в смітник, все виробляється делікатно і без тілесних ушкоджень. Якщо, звичайно, сильно смикатися не стане. А коли стане, то вже просите, ми хотіли як краще. Запах, звичайно, неприємний, але це ж не газова камера.
У політичних колах реакція на саджання ідейних супротивників у сміттєві баки була однозначною: це неподобство, ні за які пряники не виправдаємо, ми ж цивілізовані люди як-ніяк, і шлях наш лежить в Європу, де ці самі баки виглядають зовсім інакше. Тим не менш, навіть крізь саме принципове неприйняття деколи прослизав ледь вловимий натяк: я-то, звичайно, проти, але й самі вони, за великим рахунком, винні - пристойних людей не стануть зі сміттям заважати. Тобто, безумовно, це нецивілізована реакція, але просто так в цьому житті нічого не відбувається, для слідства неминуче потрібна причина.
Якщо серед тих, яких благородство, а частіше становище зобов'язує, превалює принципове засудження народного правосуддя, то на рівні трохи нижче переважають інші настрої. Мовляв, дострибатися дітлахи, колись треба було думати, посиділи у влади, нассалися народних засобів, а тепер настав час платити за рахунками - вибачайте.
До того ж не варто забувати, що в країні йде війна і на сході щодня гинуть люди. Отримати кулю в лоб або залишитися інвалідом - це вам не кілька хвилин посидіти в сміттєвому баку і звільнитися жертвою хоч і дорогого, але без особливих зусиль восполнима костюма, благо, постраждалі - люди не бідні. На військовому тлі, на тлі щоденного протистояння життя й смерті, ці сміттєві пригоди можуть здатися епізодами діснеївського мультфільму ...
Але Качний маятник в інший бік, щоб потім повернутися назад. Уже з'являються думки, що всі ці сміттєві конвульсії - чистої води провокація. А може, все провертається, щоб продемонструвати цивілізованому світу і в першу голову Європі, що українці - сущі дикуни? Кого ви захищаєте, кого збираєтеся приймати в свою цивілізовану компанію? Та вони своїх же обранців в баки для покидьків засовують, знущаються над ними і безсовісно Мордас. І ви маєте намір уподібнити їх освіченим європейцям, акуратно сортують сміття по ящиках різних кольорів?
А який подарунок піднесли наші "сміттєзбирач" російській пропаганді ?! Минулий тиждень телеканали тріпотіли з приводу поховань, а на нинішній змогли з чистою совістю переключитися на нову тему - прийнятися верещати про долю несправедливо обгаженних опозиціонерів. І низький уклін виконавцям. Хунта продовжує бешкетувати, що і слід було довести. Ще один речовий доказ у скарбничку Дмитра Кисельова та компанії ...
Але не все так просто в цьому світі - маятник зі свистом помчав назад. Що б ви не говорили, але сміттєва епідемія відображає тенденцію. Люди беруть на себе повноваження правосуддя, коли це саме правосуддя не діє. А наше, як це не прикро, як і раніше ні мукає, ні телиться. Якщо і мукає, то дуже тихо, для внутрішнього користування - люди не відчувають і натяку на відплату. Адже не покарані навіть організатори неодноразових побиттів на Майдані. Ніхто з вагомих і знайомих корупціонерів не сів. Можна, звичайно, кивати на війну, а то і на майбутні вибори - ось виберемо, кого потрібно, тоді вже справедливість восторжествує і всі отримають по заслугах.
Але, видать, людям вже остохренело чекати. Накипіло ... Значить, влада знову спізнюється, не встигає, не кажучи вже про дії на випередження. Хтось порадить провести пару показових процесів, посадити оберемок видних лиходіїв і знизити напругу, випустити пар ... Чорт його знає! Хід вельми штучний і що має не дюже привабливий історичний шлейф. Тим більше що його мало сенс застосовувати вчора, а сьогодні вже пізно, не спрацює.
Такий вже доля влади - все встигати. Коли ж вона запізнюється, на авансцену виходить принц Гамлет з черепом в одній руці і дубиною в іншій і задає сакраментальне питання: "Бити чи не бити?"